Головна > Текстові публікації > Інформація про дотримання законодавства > з питань дотримання прав дітей, допомоги сім'ям з дітьми

Повідомлення

Перейти до розділу
06 грудня 12:15
Вітання з Днем Збройних Сил України! докладніше
14 грудня 17:07
Сьогодні Голова Комітету Артур Палатний нагородив грамотами переможців та призерів чемпіонатів світу та Європи зі змішаних єдиноборств ММА, що відбулися у Королівстві Бахрейн, Іспанії та Румунії. докладніше
10 грудня 16:28
З 8 по 9 грудня в Києві, в Будинку фізичної культури та спорту Міністерства внутрішніх справ України, проходив перший чемпіонат України з національного виду спорту рукопаш гопак. докладніше
07 грудня 11:39
ДВАДЦЯТИП’ЯТИМЕТРОВИМ І П’ЯТДЕСЯТИМЕТРОВИМ БАСЕЙНАМ В УКРАЇНІ БУТИ! докладніше
06 грудня 12:19
5 грудня 2018 року Верховна Рада України ухвалила за основу та в цілому проект Закону України про оголошення природних територій Куяльницького лиману Одеської області курортом державного значення, (реєстр. № 8502), поданий народними депутатами України Романовою А. А., Сисоєнко І. В., Велікіним О. М. За це рішення проголосували 231 народний депутат України. докладніше
22 листопада 18:35
21 листопада цього року. Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму розглянув питання «Щодо масових порушень прав українських туристів у туристичному сезоні 2018 року». докладніше
16 листопада 12:55
Секретар Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї молодіжної політики, спорту та туризму – голова підкомітету з питань розвитку туризму, курортів та рекреаційної діяльності Анна Романова з робочим візитом відвідала Індію. докладніше
13 листопада 15:57
Комітет запропонував Верховній Раді України повернути на доопрацювання суб’єктам законодавчої ініціативи проекти Законів України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання жорстокому поводженню з дітьми, реєстр. № 8325 та реєстр. № 8325-1. докладніше
07 листопада 17:43
Комітет пропонує Верховній Раді України прийняти за основу та в цілому проект Закону України про оголошення природних територій Куяльницького лиману Одеської області курортом державного значення, (реєстр. № 8502), поданий народними депутатами України Романовою А.А., Сисоєнко І.В., Велікіним О.М. докладніше
Надрукувати Збільшити зону перегляду

з питань дотримання прав дітей, допомоги сім'ям з дітьми

16 листопада 2015, 16:19

Інформація Міністерства соціальної політики України щодо дотримання Конвенції ООН про права дитини в Україні

Інформація Міністерства соціальної політики України щодо дотримання Конвенції ООН про права дитини в Україні.

 

 

Для України політика першочергової турботи про дитину стала пріоритетом соціальної політики. Держава ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. 27 вересня 1991 року Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні і з цього часу є частиною національного законодавства.

У розвиток основних положень Конвенціії ООН про права дитини протягом 2005–2011 років закладені основи сучасної нормативно-правової бази в сфері захисту прав дітей. Саме в цей період розпочалася реформа державної системи опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Одним із результатів сучасних досягнень в державі є зменшення чисельності безпритульних і бездоглядних дітей, значно збільшилась кількість дітей, улаштованих під опіку, піклування, до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

 

Загальні заходи щодо координації та впровадження Конвенції ООН

 

Держава прийняла Закон України „Про Загальнодержавну програму „Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року” (від 05.03.2009 № 1065-VI). Це перший законодавчий акт, метою якого є забезпечення оптимального функціонування цілісної системи захисту прав дітей в Україні відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини та з урахуванням Цілей Розвитку Тисячоліття, проголошених Декларацією тисячоліття ООН, і стратегії Підсумкового документа Спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної Асамблеї ООН „Світ, сприятливий для дітей”.

З метою забезпечення координації дій відповідних міністерств та органів місцевої влади у сфері захисту прав дитини у серпні 2000 року розпорядженням Кабінету Міністрів України утворено Міжвідомчу комісію з питань охорони дитинства. До основних завдань Комісії належить підготовка пропозицій щодо формування і реалізації державної політики з питань захисту прав та інтересів дітей; визначення шляхів, механізмів та способів вирішення проблемних питань, що виникають під час реалізації державної політики у сфері охорони дитинства. В складі Комісії представники МОЗ, МОН, МВС, МЗС, Мінекономрозвитку, Мінкультури, Мінфіну, Мінюсту, Держстату, Держкомтелерадіо, ДПтС, а також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений Президента України з прав дитини, представники наукових установ та громадських організацій. Протягом поточного року відбулося 2 засідання Комісії під головуваванням Міністра соціальної політики, на яких розглядалися питання,  які потребують злагодженої співпраці та міжвідомчої координації, а саме:

- Про забезпечення захисту прав дітей соціально незахищених категорій (сиріт, позбавлених батьківського піклування), які переселилися із території проведення антитерористичної операції;

- Про виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері захисту прав дітей у контексті ситуації на Сході України та в АР Крим;

- Про забезпечення права на охорону здоров’я дітей-вихованців будинків дитини Донецької, Луганської областей та дітей-переселенців зі східних регіонів України;

- Організація навчально-виховного процесу в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах Донецької, Луганської областей та дітей-переселенців зі східних регіонів України%

- Схвалення щорічної державної доповіді „Про становище дітей в Україні” (за підсумками 2013 року) для подачі в установленому порядку Президентові України;

- Про затвердження теми щорічної державної доповіді „Про становище дітей в Україні” (за підсумками 2014 року);

- Запровадження єдиного загальнодержавного інструментарію оцінки потреб дитини та сім’ї, як механізму прийняття рішень у найкращих інтересах дитини;

- Середньостроковий огляд Програми співпраці ЮНІСЕФ з Урядом України;

- Міжнародне співробітництво у сфері захисту прав дитини: координація заходів співпраці України з міжнародними організаціями (залучення технічних та фінансових можливостей міжнародних організацій до сприяння у вирішенні проблемних питань у сфері захисту дітей) та координація роботи, пов’язаної з виконанням Україною міжнародних зобов’язань у сфері захисту прав дітей;

- Вакцинація дітей: стан та проблеми;

- Запровадження єдиного загальнодержавного інструментарію оцінки потреб дитини та сім’ї, як механізму прийняття рішень у найкращих інтересах дитини;

- Організація літнього оздоровлення та відпочинку дітей-переселенців із району проведення антитерористичної операції.

 

29 жовтня 2015 року відбулося засідання колегії Міністерства соціальної політики України, на якому було розглянуто питання „Про основні пріоритети державної політики у соціальній сфері з питань забезпечення прав дітей в Україні”. На засіданні було окреслено основні проблеми щодо забезпечення прав дітей та обговорені ключові пріоритети, які будуть реалізовуватися протягом найближчих років у цій сфері. Рекомендації Комітету ООН з прав дитини, Указ Президента України про Національну стратегію з прав людини визначають відсутність комплексної системи забезпечення та реалізації прав дитини:

Особливу увагу члени колегії звернули на неналежне виконання  Рекомендацій Комітету ООН з прав дитини щодо участі дітей в збройних конфліктах, у тому числі через відсутність порядку здійснення заходів щодо захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнний дій чи збройних конфліктів.

Проаналізувавши ряд актуальних проблем члені колегії окреслили основні пріоритети державної політики з питань забезпечення прав дітей в Україні в соціальній сфері на найближчі роки та визначили головні завдання з їх реалізації.

На виконання Закону „Про Загальнодержавну програму „Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року”, Уряд України щорічно затверджує заходи щодо виконання Загальнодержавної програми, яка об’єднує в єдину систему зусилля держави щодо захисту прав дітей та видяляє кошти на його реалізацію.

На реалізацію зазначеного плану було виділено у 2010 році - 845806,94 тис. грн, у 2011 – 161561,69 тис.грн,  у 2012 – 328111,3 тис. грн, у 2013 – 270119,4 тис.грн, у 2014  - 213094,9 тис.грн.

26 серпня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження „Про затвердження плану заходів з виконання у 2015 році Загальнодержавної програми „Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року”. Для виконання заходів програми із державного бюджету в поточному році передбачено 436 247,6 тис. гривень.

План дій Загальнодержавної програми передбачає реалізацію більше 40 заходів за такими основними напрямами:

1) охорона здоров’я та формування здорового способу життя;

2) освіта дітей;

3) культурний і духовний розвиток дитини;

4) захист прав дітей різних категорій;

5) підвищення ролі територіальної громади у вирішенні питань захисту прав та розвитку дітей;

6) участь дітей у житті суспільства;

7) міжнародне співробітництво у сфері охорони дитинства.

У межах виконання Плану заходів Загальнодержавної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” Мінсоцполітики, до повноважень якого віднесені питання соціального захисту дітей, щорічно готує державну доповідь про становище дітей в Україні, яка подається Президентові України. Доповідь містить аналітичну інформацію, визначає проблемні питання, сприяє уточненню пріоритетів у розв’язанні проблем дитинства, а також формуванню плану дій щодо забезпчення виживання, захисту і розвитку дітей. Враховуючи те, що починаючи з 2014 року Україна опинилася у ситуації перманентного військового конфлікту, гостро постала необхідність забезпечити дотримання прав дітей, які є внутрішньо переміщеними особами або безпосередньо знаходяться у ситуації військового протистояння. Це нова проблема, якою має опікуватися держава. Саме тому Мінсоцполітики проводить системну роботу щодо підготовки щорічної державної доповіді, яка присвячена  дотриманню прав дітей в умовах збройного конфлікту, за підсумками 2014 року.

У 2016 році закінчується дія Закону України „Про Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини в Україні” на період до 2016 року”. При Мінсоцполітики наказом від 03.04.2015  № 376 утворено робочу групу щодо розробки  проекту Закону України  „Про Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини в Україні” на період до 2021 року”. До складу групи залучено представників ЦОВВ, науковців, представників громадських та міжнародних  організацій. Новий Закон на виконання Конвенції ООН має відповідати усім міжнародним стандартам захисту прав дітей, забезпечувати реалізацію ефективної політики в інтересах дітей. 

Щодо забезпечення реалізації права дитини на гідний рівень життя

 

Соціальний захист дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах

Значної уваги з боку держави потребують діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, з причин:

- проживання в сім’ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини, а саме: коли вони без поважних причин не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає або може вплинути на її фізичний розвиток, не створюють умов для отримання нею освіти;

- скоєння фізичного, психологічного, сексуального, економічного насильства над дитиною, жорстоке поводження з нею або загроза його вчинення;

- залучення дитини до найгірших форм дитячої праці;

- систематичного самовільного залишення дитиною місця постійного проживання.

Нині на обліку служб у справах дітей понад 32 тис. дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. При цьому майже 94 % з них проживають у сім’ях, в яких батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків.

З метою подолання соціального сирітства, дитячої бездоглядності та безпритульності, запобігання правопорушенням серед неповнолітніх в регіонах України систематично проводиться ціла низка профілактичних заходів (рейдів): „Діти вулиці”, „Вокзал”, „Канікули”, „Урок” тощо за участю усіх структур, до компетенції яких належить захист прав дітей: служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, відділів кримінальної міліції у справах дітей органів внутрішніх справ, органів охорони здоров’я та освіти.

В ході проведення цих профілактичних заходів обстежуються традиційні місця перебування безпритульних дітей: підвали, теплотраси, вокзали, ринки, електропоїзди. З дітьми та їх батьками проводиться робота з роз’яснення законодавства України, спрямованого на охорону дитинства, вживаються заходи з надання матеріальної допомоги сім’ям з дітьми, які цього потребують.

Під час зазначених заходів увага приділяється питанням недопущення вживання дітьми чи збуту дітям алкогольних та тютюнових виробів, наркотичних засобів та психотропних речовин, втягнення дітей до найгірших форм дитячої праці, вчинення по відношенню до них насильства, жорстокого поводження з ними.

Так, протягом 2014 року проведено 29 тис. профілактичних заходів, під час яких виявлено 10,9 тис. дітей, з них вилучено з небезпечного середовища майже 5 тис. дітей (для порівняння: у 2013 році -  понад 33 тис. профілактичних заходів, під час яких виявлено 13 285 дітей, з яких вилучено з вулиці 2 469 дітей; у 2012 році виявлено 15 988 дітей, з яких вилучено з вулиці 3147 дітей; у 2011 році виявлено 19 437 дітей, з яких 4167 дітей вилучено з вулиці, у 2010 році виявлено 19636 дітей, з них 4840 - з вулиці; у 2009 році - 31001 дитина, з них 5707 - з вулиці; у 2008 році - 31 тис. дітей, з них 6163 - з вулиці).

Отже, у порівнянні з 2008 роком у 3 рази зменшилась кількість дітей, виявлених під час профілактичних заходів.

Протягом 9 місяців 2015 року проведено 6,7 тис. профілактичних рейдів; в ході яких виявлено 2,6 тис. дітей, з них вилучено з небезпечного середовищ  1,2 тис. дітей.

Професійна допомога дітям віком від 3 до 18 років, які перебувають у складних життєвих обставинах (у тому числі бездоглядним та безпритульним дітям), дітям, залишеним без батьківського піклування, надається притулками для дітей служб у справах дітей та центрами соціально-психологічної реабілітації дітей.

Логічним продовженням процесу зменшення кількості безпритульних та бездоглядних дітей є зменшення кількості дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зазначених закладах соціального захисту дітей: так, у 2014 році у 96 таких закладах отримало комплексну допомогу понад 9 тис. дітей (для порівняння – у 2013 році 12 542 дитини отримало допомогу у даних закладах; у 2012 році – 12 929 дітей, у 2006 - 36,3 тис. дітей).

З метою вдосконалення організації соціального захисту таких дітей, здійснення соціальної роботи з ними, а також їх сім’ями у 2014 році було затверджено Порядок ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (наказ Мінсоцполітики від 20.01.2014 № 27).

Крім цього, за ініціативи Мінсоцполітики Верховною Радою країни 03.09.2015 за № 668-VІІІ було прийнято Закон України „Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо врахування відомостей про соціальний супровід сім’ї (особи) при захисті у судовому порядку сімейних прав та інтересів, якій наразі вноситься Урядом до розгляду Верховною Радою України у другому читанні.

Законом вносяться зміни до статей 164 та 170 Сімейного кодексу України для вдосконалення механізму захисту у судовому поряду сімейних прав та інтересів шляхом унормування обов’язковості врахування судом інформації про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи), у разі здійснення такого супроводу. Це необхідно, оскільки:

• з числа виявлених сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі через ухиляння батьків від виконання своїх обов’язків з виховання дітей, лише близько 30 % родин охоплюються соціальним супроводом за власною згодою та співпрацюють із різними суб’єктами соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю задля покращення ситуації в родині.

Відмова сімей, які перебувають у таких складних життєвих обставинах, від соціальних послуг, які пропонуються при соціальному супроводі, пасивна участь при його здійсненні, найчастіше свідчить про небажання осіб змінювати ситуацію, що склалася в родині, співпрацювати із суб’єктами соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю для покращення ситуації, у тому числі задля своїх власних дітей.

         Коли ситуація в сім’ї та стан забезпечення прав і потреб дитини погіршуються настільки, що орган опіки та піклування подає позов до суду про позбавлення батьків (одного з них) батьківських прав, або відібрання у них дітей без позбавлення батьківських прав, для сприяння суду у прийнятті об’єктивного рішення є доцільним взяття до уваги інформації про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи), у разі здійснення такого супроводу.

         • у разі, якщо при здійсненні соціального супроводу сім’ї (особи) батьки дитини (один з них) виявили бажання до змін, почали робити успіхи (можливо перші) у налагодженні свого життя, стосунків з дитиною, почали розвивати свій батьківський потенціал, інформація про це дасть змогу суду прийняти рішення на їх користь, або принаймні не вдаватися до кардинальних заходів (наприклад замінити рішення про позбавлення батьківських прав на рішення про відібрання дитини терміном на рік без позбавлення батьківських прав).

         Отже, вищезазначений Закон сприятиме вдосконаленню соціального захисту дитини, оскільки при врахуванні судом негативних результатів соціального супроводу це убезпечить її від зловживань та недбалого ставлення батьків, а при позитивних –  від виховання без батьків.

 

Щодо забезпечення реалізації права дитини на виховання у сімейному середовищі, зокрема дітей з обмеженими можливостями.

 

Робота Центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді направлена на збереження родини для дитини. Упродовж 9 місяців 2015 року послугами центрів соціальних служб для сім′ї, дітей та молоді було охоплено майже 424 тис. сімей найуразливіших категорій населення.

Із загальної кількості сімей, охоплених соціальними послугами, найбільшу частку складали:

внутрішньо переміщені сім’ї та сім’ї, постраждалі від збройних конфліктів (22%, 93 813 сімей);

сім’ї, яким призначена державна допомога при народженні дитини (18%, 76 591 сім′я);

одинока мати/батько (7%, 29 990 сімей);

сім’ї учасників АТО (6 %, 26 268 сімей);

сім'ї, члени яких перебувають/перебували у конфлікті з законом (6%, 25 994 сім′ї);

сім’ї, де один чи кілька членів мають інвалідність (6%, 24 942 сім′ї);

сім’ї, де є ризик соціального сирітства (3%, 11 208 сімей);

За результатами проведення оцінки потреб дитини та її сім’ї у 116 350 сім’ях (27% від загальної кількості сімей, охоплених послугами) виявлено складні життєві обставини.

За результатами наданих соціальних послуг 42,9 тис. сімей у складних життєвих обставин вийшли з кризи (37% від загальної кількості сімей цієї категорії), у тому числі:

16 925 сімей (14,5%) подолали складні життєві обставини;

26 066 сім’ям (22,5%) вдалося мінімізувати складні життєві обставини;

8 505 сім’ям (7%) не вдалося досягти позитивного результату з різних причин, у тому числі і через відсутність необхідних послуг за місцем проживання.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності центрів соціальних служб для сім′ї, дітей та молоді є робота, спрямована на збереження родини для дитини.

Запобігання ситуації щодо вилучення дитини з сімейного середовища  здійснюється шляхом виявлення сімей з дітьми, які перебувають або можуть потрапити у складні життєві обставини, та надання їм комплексу соціальних послуг відповідно до оцінки потреб.

Протягом 9 місяців 2015 року центрами було виявлено та охоплено соціальними послугами 11 208 сімей, у яких існував ризик соціального сирітства (9,6 % від кількості сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах). У цих сім’ях виховується 21 444 дитини.

Розподіл сімей, віднесених до групи ризику, був наступним:

- сім’ї, у яких є загроза відібрання дитини (7 619 сімей, 68 %  від загальної кількості сімей де існував ризик соціального сирітства);

- сім’ї, в яких дітей відібрано від батьків без позбавлення батьківських прав (654 сім’ї, 5,8 %);

- сім’ї, в яких батьків позбавлено батьківських прав (633 сім’ї, 5,6%);

- сім’ї, діти з яких перебували в інтернатних закладах за заявою батьків (1 657 сімей, 14,7 %);

- жінки, які виявили намір відмовитися від дитини (594 особи, 5,3 %).

Основними чинниками, що призвели до ризику відібрання дитини від батьків через  неналежне виконання батьками своїх батьківських обов’язків, були наступні:

- низький рівень розвитку батьківських навичок (4 857 сімей, 63,7%);

- різні види залежності (2 020 сімей, 26,5%);

- насильство або реальна загроза його вчинення (499 сімей, 6,5%);

- інвалідність батьків чи дитини (168 сімей, 2,2%);

- хвороба батьків чи дитини (145 сімей, 1,9%);

- трудова міграція батьків (39 сімей, 0,5%);

- інші чинники (259 сімей, 3,3%).

З метою забезпечення права дітей на виховання в сімейному середовищі та запобігання їх вилучення з сім’ї соціальні послуги було надано    7 619 сім’ям, в яких існувала загроза відібрання дитини (кількість дітей у цих сім′ях –  16 054 дитини).

У результаті наданих соціальних послуг вдалося уникнути вилучення дітей у 6 811 сім’ях (14 388 дітей залишилися в сім’ї). Результативність роботи з цією категорією сімей становить 89,3%.

Найбільш ефективною була робота центрів соціальних служб для сім′ї, дітей та молоді Волинської, Львівської та Хмельницької (де вилучення дітей вдалося уникнути у 100% випадках), Чернігівської (98%), Черкаської (95%) та Вінницької (94%) областей.

Упродовж дев’яти місяців поточного року соціальні послуги отримували 654 родини, у яких 1246 дітей було відібрано без позбавлення їх батьків батьківських прав. За результатами проведеної роботи 264 дитини було повернуто до біологічних сімей.

         Як свідчить статистика, значна кількість дітей перебуває в інтернатних закладах за заявами батьків внаслідок їх нездатності  задовольнити потреби дитини через хворобу, бідність чи безробіття, і розміщення дитини в спеціалізованих закладах розглядається батьками як єдина можливість забезпечити належний догляд та утримання дитини.

З метою реінтеграції дітей до біологічних сімей центрами соціальних служб для сім′ї, дітей та молоді надаються відповідні соціальні послуги сім’ям, діти з яких тривалий час перебувають у закладі державного утримання. Упродовж  9 місяців поточного року соціальні послуги отримали 1 657 сімей, в яких 2 645 дітей перебували в інтернатних закладах за заявою батьків. Втім, лише 10,6 % таких дітей було повернуто до родини.

Особлива увага приділяється здійсненню соціальної роботи серед вагітних жінок і матерів, які мали намір відмовитися від новонародженої дитини, в консультативних пунктах при жіночих консультаціях та пологових стаціонарах. Найчастіше це мами, які перебували в складних життєвих обставинах та не могли їх самостійно вирішити.

Протягом трьох кварталів поточного року  594 жінки (у яких 742 дитини) зазначеної категорії були охоплені соціальними послугами. З цієї чисельності за результатами проведеної роботи 351 жінка (59 %) змінила намір та залишила дитину, 231 жінка (39 %) відмовилася від дитини.

Також підтримка жінкам, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини, надавалася у центрах матері та дитини (станом на 01.11.2015 р. функціонувало 17 таких центрів).

За перше півріччя поточного року в центрах матері та дитини отримали допомогу 399 жінок. Внаслідок проведеної фахівцями роботи 188 жінок навчено навичкам догляду за новонародженою дитиною, 154 жінки налагодили стосунки з сім′єю, 150 жінкам оформлено (відновлено) документи, 109 жінкам знайдено (відновлено) житло, 69 – отримали реєстрацію за місцем проживання/перебування, 14 – влаштовано на роботу (навчання). Під соціальний супровід центрів соціальних служб для сім′ї, дітей та молоді передано 130 жінок.

         Щодо підтримки сімей з дітьми з числа внутрішньо переміщених осіб:

станом на 28.10.2015 року 59 516 внутрішньо переміщених сімей, у яких виховується 65 808 дітей, отримали допомогу центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, зокрема:

-  із Донецької області – 35 648 сімей, 39 439 дітей;

-  із Луганської області – 19 394 сім’ї, 21 824 дитини;

-  із АР Крим, м. Севастополь – 4 474 сім’ї, 4 545 дітей.

За сприяння спеціалістів центрів задоволено потреби 40 224 сімей (68%), а саме: відновлено або переоформлено соціальні виплати; забезпечено тимчасовим житлом, продуктами харчування та гуманітарною допомогою; працевлаштовано тощо. Продовжується робота центрів з 19 292 сім’ями.

Одним з пріоритетів Міністерства соціальної політики є реалізація права дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання в сімейному оточенні, активізація національного усиновлення. Виховання дитини в сім’ї є надзвичайно важливим для її нормального зростання та формування її особистості. Сімейні форми виховання визначені пріоритетними як Конвенцією ООН про права дитини, так й іншими актами законодавства України. Можна констатувати, що на сьогодні і в суспільній свідомості поступово зміцнюється думка, що дитину, яка втратила рідних, насамперед слід улаштовувати не в державну установу, а в сім’ї тих людей, які могли б підтримати її, зайнятись вихованням, допомогти подолати життєві перепони.

Так, в останні роки в Україні продовжує спостерігатися тенденція до зменшення чисельності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у 2010 році їх кількість становила 98 119 осіб, у 2013 році – 90 772 особи, у 2014 – 83716 осіб (без урахування АР Крим та                                м. Севастополя).

         З метою захисту прав та законних інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї Міністерством соціальної політики України здійснюється робота щодо розвитку сімейних форм виховання.

         Станом на 01.01.2015 року в Україні функціонувало (без урахування                     АР Крим, м. Севастополя):

- 918 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховувалося 6081 дитина;

- 4123 прийомні сім’ї, в яких виховувалося 7449 дітей.

         Протягом 2014 року до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу влаштовано 1744 дитини.     

         У прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу станом на 01.01.2015 року виховується 13530 дітей (16,1 % від загальної кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).

         Протягом 2014 року під опіку піклування влаштовано 8761 дитина.    

         В сім’ях опікунів, піклувальників виховується 59725 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.  

         Загалом сімейними формами виховання (опіка, піклування, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу) охоплено 73255 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (87,5 % загальної кількості дітей зазначеної категорії).

Поряд з тим, в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу виховується 430 дітей, які мають інвалідність.

З метою посилення соціального захисту дітей-сиріт, та дітей, позбавлених батьківського піклування та збільшення кількості дітей, які будуть охоплені сімейними формами виховання постійно вдосконалюється нормативно-правова база.

Зокрема посилено захист дітей-інвалідів, які виховуються у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу в сім’ях опікунів, піклувальників і допомога на зазначену категорію дітей становить два прожиткових мінімуми плюс державна допомога по інвалідності.

З часу проведення антитерористичної операції та анексії Криму до інших областей України перемістилися 117 дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, у яких виховується 407 дітей.

Усі такі сім’ї забезпечені тимчасовим житлом. Водночас місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування разом із неурядовими організаціями, меценатами, народними депутатами вишукуються можливості покращення таким сім’ям житлово-побутових умов.

За інформацією служб у справах дітей 11 таких сімей уже мають власне житло, 16 сім’ям житло надано неурядовими організаціями, більшість сімей орендують житло та невелика їх кількість проживає на житловій площі родичів.

Мінсоцполітики розроблено „Порядок, забезпечення діяльності прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, які перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 356, який визначає механізм забезпечення діяльності прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, які перемістилися з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, та виплати їм державної соціальної допомоги.

Національне усиновлення є найпріоритетнішою та найбільш захищеною формою влаштування дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

На обліку дітей, які можуть бути усиновлені, в регіонах України на сьогодні перебуває понад 20 тисяч дітей.

За даними служб у справах дітей протягом 2014 року в Україні було усиновлено 2115 дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, з них українці подарували родинний затишок 1591 дитині, а іноземці – 524.

Протягом 9 місяців 2015 року (за оперативними даними служб у справах дітей) усиновлено 1320 дітей-сиріт та дітей. позбавлених батьківського піклування (без урахування АР Крим та зони проведення АТО, яка непідконтрольна українській владі) з них: 1050 – громадянами України, 270 – іноземцями.

Поряд з цим, зменшується усиновлення дітей з особливими потребами. Так,  у 2013 любов та домашнє тепло в українських родинах отримали 45 дітей (25-інвалідів, 22-з ВІЛ), а протягом 2014 – 25 (9-інвалідів та 16-з ВІЛ). Іноземні громадяни усиновили 156 дітей з інвалідністю в 2013 році, а в 2014 - 143 дитини.

За 9 місяців 2015 року. громадянами України усиновлено 21 дитину з особливими потребами, з них: 7 - з ВІЛ/СНІЛД, Іноземними громадянами за цей період усиновлено 13 дітей з ВІЛ /СНІД, 57- з інвалідністю.

Водночас, однією із основних проблем зазначеного напрямку є те, що громадяни України, які виявили бажання усиновити дитину, надають перевагу маленьким дітям. На сьогодні на обліку кандидатів в усиновлювачі перебувають               1 708 сімей (без даних АР Крим, м. Севастополя, територій Донецької та Луганської областей, непідконтрольних українській владі), з них 1 410 (83 %) бажають усиновити дитину до 5 років Проте, на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, таких дітей в регіонах менше тисячі, і майже 60 % з них влаштовані в сімейні форми виховання (опіка, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу).

Переважна більшість на обліку з усиновлення дітей віком від 10 до 18 років.

Також потребує уваги питання скасування усиновлення. Так, протягом 2014 року відбулося скасування усиновлення по відношенню до 26 дітей (23 –  усиновлених громадянами України, 3 – іноземними громадянами). 

З метою розвитку та вдосконалення усиновлення як форми влаштування в найкращих інтересах дітей Мінсоцполітики розроблено:

- проект постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 р. № 905 ”, з метою захисту прав та інтересів дітей, зокрема, які були переміщені з зони проведення антитерористичної операції;

- внесення змін до наказу Мінсоцполітики від 05.03.2012 № 122 „Про затвердження форм документів з питань усиновлення” зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2012 за № 441/20754.

 

Щодо забезпечення  реалізації прав дитини на захист від будь яких форм насильства

 

Питання щодо попередження насильства в сім'ї та надання допомоги постраждалим від насильства, в першу чергу дітям, є одним з основних пріоритетів діяльності органів державної влади, міжнародних та громадських організацій, а також, громадянського суспільства.

Закон України „Про попередження насильства в сім'ї” визначає поняття „насильство в сім’ї”, його види, механізм взаємодії органів та установ, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї (органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи опіки та піклування, спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, та жертв такого насильства).

Для забезпечення ефективної взаємодії під час здійснення заходів щодо попередження насильства в сім’ї затверджено:

-  Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу, який визначає механізм реагування суб’єктів на виявлені факти або загрозу вчинення насильства в сім’ї; (постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.03 № 616)

-  Інструкцію щодо взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім’ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та органів внутрішніх справ, щодо попередження насильства в сім’ї (наказ Міністерства сім’ї, молоді та спорту і Міністерства внутрішніх справ від 07.09.2009 № 3131/386).

Заходи з питань запобігання та протидії насильству в сім’ї включені до Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року, (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 341).

З метою поширення серед населення інформації про правові основи запобігання та протидії насильству в сім’ї та види допомоги особам, які потерпають від насильства в сім’ї, Урядом затверджено План заходів з проведення Національної кампанії „Стоп насильству!” на період до 2015 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 № 2154-р), на виконання якого затверджено:

-  Методичні рекомендації щодо організації проходження корекційних програм особами, які вчиняють насильство в сім’ї (наказ Міністерства соціальної політики України від 08.05.2014 № 281);

-  Методичні рекомендації до корекційних програм для осіб, які вчиняють насильство в сім’ї (наказ Міністерства соціальної політики України від 29.10.2014 № 838).

На сьогодні, Міністерством соціальної політики спільно з іншими центральними органами виконавчої влади та міжнародними громадськими організаціями проводиться відповідна робота з підготовки до ратифікації конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція). Приєднання до Конвенції сприятиме створенню інтегрованого підходу до ліквідації насильства щодо жінок та домашнього насильства на національному рівні.

З метою захисту прав дітей, створення для них безпечного середовища, а також надання своєчасної та кваліфікованої допомоги дітям-жертвам насильства в Україні сформована система, яка працює в таких основних напрямках:

-  попередження насильства шляхом широкої просвітницької роботи,

-  виявлення та покарання винуватців таких злочинів проти дітей,

-  надання необхідної допомоги.

Право дітей на захист гарантується Конституцією України (статті 28, 52), Законами України „Про охорону дитинства”, „Про попередження насильства в сім’ї” та понад 20 статтями Кримінального кодексу України, які передбачають покарання за злочини проти дітей.

Національне законодавство забезпечує право дітей на захист від усіх видів насильства, торгівлі людьми, їх експлуатації, примушування до заняття жебрацтвом,  проституцією, розбещення тощо.

Крім цього, в Україні функціонує мережа закладів соціального захисту дітей, у яких діти, які постраждали від жорстокого поводження з ними, отримують необхідну допомогу.

Також Україна забезпечує захист неповнолітніх від негативного впливу продукції сексуального чи еротичного характеру.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надає дитині та особам, які про неї піклуються, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні  випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до кримінальної міліції у справах дітей для проведення розгляду та вжиття заходів щодо припинення насильства.

Крім того, Мінсоцполітики розроблено Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення (затверджено спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 19.08.2014 р. № 564/836/945/577, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 10.09.2014 р. за № 1105/25882).

14 листопада 2007 року у м. Страсбурзі Україна підписала Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція), яка була ратифікована Законом України від 20.06.2012 року № 4988-VI.

Ратифікувавши Лансаротську конвенцію, Україна взяла на себе зобов’язання щодо вжиття заходів для запобігання всім проявам сексуальної експлуатації та сексуального насильства стосовно дітей (у тому числі, шляхом внесення відповідних змін до чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів).

У зв’язку з цим, Міністерством юстиції України розроблено, з урахуванням норм Кримінального процесуального кодексу України, проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства”.

Цілями та завданнями проекту нормативно-правового акту є імплементація в чинне законодавство України положень Лансаротської конвенції, а також:

встановлення відповідальності за злочини, пов’язані з сексуальною експлуатацією дітей;

врегулювання процесуальних особливостей розслідування справ, в яких фігурують діти-свідки та діти, потерпілі від цього небезпечного явища;

запобігання вчиненню відповідних протиправних дій щодо дітей з боку осіб, які працюють у постійному контакті з дітьми.

Мінсоцполітики, як спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї, здійснюється збір та узагальнення статистичних даних з цього питання.

За 9 місяців поточного року в регіонах України (24 області та м. Київ) проведено 5494 інформаційно-просвітницьких заходи з метою захисту прав дитини від насильства в сім’ї (у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, 8463 заходи, зменшення на 35,1 %).

За статистичними даними, в Україні протягом 9 місяців поточного року зафіксовано 77 898 звернень з приводу насильства в сім’ї, що на 15 882 звернення або на 17 % менше, у порівнянні з  аналогічним періодом минулого року (93 780 звернень).

З них, щодо насильства у відношенні до дітей надійшло 488 звернень,  що  складає 0,6 %  від загальної кількості  звернень (у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, 481 звернення, зменшення  на 1,4 %).

Протягом 9 місяців 2015 року під соціальним супроводом центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перебувало 1036 сімей, що становить 16,6 % від загальної кількості сімей, які знаходилися на обліку в центрах з приводу вчинення насильства в сім’ї (у порівнянні з аналогічним періодом минулого року під соціальним супроводом перебувало 1 757 сімей,  кількість сімей, які перебували під супроводом зменшилася на 58,9 %).

Крім того, протягом звітного періоду центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надавалася періодична (за потребою) допомога особам, які постраждали від насильства в сім’ї. Загалом соціальними послугами з приводу насильства в сім’ї було охоплено 13 091 таку особу (у порівнянні з показниками  аналогічного періоду 2014 року, було охоплено 17 726 осіб, цей показник зменшився на 26,2 %).

Протягом I півріччя поточного року сім’ям з дітьми та особам, які постраждали від насильства в сім’ї, надавалися послуги в центрах соціально-психологічної допомоги, яких станом на 1 жовтня 2015 року в Україні функціонувало 18 (Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Києві). Не функціонує центр соціально-психологічної допомоги в Донецькій області. У центрі соціально-психологічної допомоги Луганської області, на даний час відбувається реорганізація.

Загалом позитивні результати діяльності центрів соціально-психологічної допомоги в останні роки  говорять про стабільність і системність у їхній роботі.

Разом з тим, є нагальна потреба у розширенні мережі центрів соціально-психологічної допомоги, а саме створення таких центрів у областях, де вони відсутні, оскільки значна кількість осіб, які постраждали від домашнього насильства, потребують, зокрема забезпечення тимчасовим притулком.

Варто відмітити, що відповідно до законодавства України, повідомлення, у тому числі усні, про вчинення злочинів щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої порнографії, проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини або реальної загрози їх вчинення можуть надаватися як дітьми-жертвами, так і громадянами, державними органами, громадськими фондами та організаціями, бізнес-структурами, об’єднаннями громадян тощо.

В рамках реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми протягом І півріччя 2015 року обласними та Київською міською державними адміністраціями:

- у 25 регіонах України затверджені регіональні програми та плани заходів, які включають заходи з протидії торгівлі людьми;

для координації роботи з питань протидії торгівлі людьми протягом 2015 року в 25 регіонах України діяли координаційні ради/комісії з питань протидії торгівлі людьми. Засідання координаційних рад проводиться щоквартально;

- протягом звітного періоду підвищено кваліфікацію понад 4 тис. фахівців, які здійснюють повноваження у сфері протидії торгівлі людьми та надання допомоги постраждалим особам;

- Мінсоцполітики у співпраці з Представництвом МОМ в Україні, починаючи з 02 грудня 2014 року проведено національну інформаційну кампанію, в рамках якої встановлено арт-інсталяцію „Невидимі”. Загальна оціночна аудиторія інфо-кампанії – більше 8 млн. громадян;

- до Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми 30 липня 2015 року проведена широкомасштабна інформаційна кампанія по всій території України із залученням загальнодержавних, регіональних та місцевих засобів масової інформації.

Разом з тим, у зв’язку з хвилею внутрішньої міграції громадян, які переселяються з окупованої території та районів ведення антитерористичної операції в інші регіони України існує ризик збільшення випадків торгівлі людьми, зокрема дітей в середині країни та за її межами.

У зв’язку з цим, та з метою попередження потрапляння населення у ситуацію торгівлі людьми просимо:

- активізувати інформаційно-просвітницьку діяльність серед населення, зокрема серед вимушених переселенців, стосовно ризиків потрапляння у ситуацію торгівлі людьми та можливості отримання допомоги постраждалими;

- посилити роботу з виявлення та ідентифікації жертв торгівлі людьми;

- налагодити механізм взаємодії структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та органів внутрішніх справ з питань перескерування осіб, які постраждали від торгівлі людьми та надання їм допомоги.

Станом на 05.11.2015 (починаючи з вересня 2012 року) Міністерством соціальної політики встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми 121 громадянину, з яких:

48 жінок, 56 чоловіків, 3 хлопчика та 14 дівчаток;

З 17 дітей, яким встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми:

За громадянством:

16 випадків - громадяни України і 1 іноземець (Російська Федерація);

За видом експлуатації:

7 випадків - сексуальна експлуатація; 6 – трудова; 2 – продаж дитини; по одному випадку – змішана експлуатація (сексуальна та трудова) та жебрацтво.

За країною призначення:

Україна - 8 випадків, Російська Федерація - 5, Польща – 3, Іспанія – 1.

Розділом VI Закону України „Про протидію торгівлі людьми” визначені основні принципи протидії торгівлі дітьми, порядок інформування про дітей, які постраждали від торгівлі дітьми, заходи попередження цього явища, порядок надання допомоги таким дітям та їх  повернення до країни походження або залишення в Україні.

Відповідно до ст. 23 зазначеного Закону держава надає допомогу дитині з моменту, коли з'явилися підстави вважати, що вона постраждала від торгівлі людьми, і до повного завершення реабілітації дитини.

Відповідно до законодавства служба у справах дітей є основним виконавцем заходів з надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі людьми, на яку покладено функції щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей.

У разі необхідності служба у справах дітей направляє постраждалу дитину до притулку для дітей або центру соціально-психологічної реабілітації дітей, які із залученням закладів освіти, охорони здоров'я здійснюють розробку та впровадження індивідуального плану соціального захисту дитини, яка опинилась в складних життєвих обставинах, дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, який розглядається та затверджується на засіданні комісії з питань захисту прав дитини відповідно до законодавства.

Зокрема, у центрах соціально-психологічної реабілітації дітей надається не лише комплексна соціальна, психологічна, педагогічна, медична, правова та інші види допомоги дітям, а також проводиться психолого-педагогічна корекція та реабілітація з урахуванням індивідуальних потреб дітей, у тому числі й тих, які постраждали від торгівлі людьми.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 417 "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми" діти, які постраждали від торгівлі людьми мають право отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що дасть їм можливість отримати повний пакет соціальних послуг, включаючи матеріальну допомогу.

 

Щодо заходів, які впроваджуються для захисту прав вразливих груп дітей

 

Соціальний захист внутрішньо переміщених дітей

Мінсоцполітики як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей здійснено ряд заходів щодо захисту прав дітей із зони проведення антитерористичної операції, зокрема:

1. На початок вересня 2014 року із усіх закладів соціального захисту дітей (притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей), а також загальноосвітніх шкіл-інтернатів та дитячих будинків, які розташовані в районах проведення АТО Донецької та Луганської областей, евакуйовані всі діти (понад 1600 дітей, переважна більшість яких має статус сироти або позбавленої батьківського піклування).

2. Надано доручення службам у справах дітей обласних, Київської міської державних адміністрацій щодо вжиття заходів з метою попередження вербування та використання дітей воєнізованими або збройними формуваннями, а також посилення контролю за діяльністю закладів соціального захисту дітей (притулків для дітей служб у справах дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей) та створення належних умов перебування в них зі щоденним інформуванням Міністерства.

3. Надіслано листи на ім’я керівників Державної прикордонної служби України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України щодо вжиття невідкладних заходів з недопущення незаконного вивезення дітей, які є громадянами України, за межі Донецької області та перетину ними державного кордону.

4. Прийнято постанову Кабінету Міністрів України 16.10.2014 № 534 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 21 грудня 2005 р. № 1251”, яка спрямована на посилення контролю за незаконним вивезенням та виїздом дітей, в першу чергу, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 16-річного віку, із районів проведення антитерористичної операції в Україні за кордон, у тому числі і на оздоровлення та відпочинок, а також їх поверненням на територію України.

5. Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 № 624 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866”, яка передбачає організацію соціального захисту дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із тимчасово окупованих територій України та територіально-адміністративних одиниць України, в яких триває антитерористична операція;

6. Проведено удосконалення Єдиної інформаційно-аналітичної системи „Діти” (далі – ЄІАС „Діти”), в частині обліку дітей, переміщених з тимчасово окупованої території або з районів проведення антитерористичної операції.

Зокрема, це дозволило засобами ЄІАС „Діти” забезпечити ведення обліку  дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, переміщених з тимчасово окупованих територій або районів проведення антитерористичної операції, службами у справах дітей за місцем їх виявлення, та формування звітності щодо такої категорії дітей.

Водночас, це дозволило забезпечити можливість службам у справах дітей за місцем виявлення вищезазначених дітей редагувати та вносити нову інформацію до їх обліково-статистичних карток, необхідної для здійснення подальшого захисту прав та інтересів дітей.

7. Внесено зміни до Порядку ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (наказ Міністерства соціальної політики України від 20.01.2014 № 27), якими визначено факт переміщення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції як складної життєвої обставини та закріплено механізм організації соціальної підтримки таких дітей;

8. Організоване та проведене засідання Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства „Про забезпечення захисту прав дітей соціально незахищених категорій (сиріт, позбавлених батьківського піклування), які переселилися із території проведення антитерористичної операції, чи залишилися в зоні її проведення;

9. Забезпечено щоденний моніторинг:

– діяльності притулків для дітей служб у справах дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей;

– стану функціонування дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, які переїхали з Донецької та Луганської областей та виплати їм державної соціальної допомоги;

– організованого (комунальними підприємствами, благодійними організаціями, волонтерами та ін.) виїзду дітей з території Донецької та Луганської областей; 

10. Мінсоцполітики запровадило щотижневий моніторинг про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перемістилися з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО та моніторинг кількості дітей, які перемістилися без законних представників. 

         Станом на 15.10.2015 із загальної кількості дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування (1808 осіб), перебувають: в закладах системи МОН - 445 осіб; в будинках системи МОЗ - 170 осіб; в сім’ях опікунів, піклувальників – 848 осіб; в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу - 296 осіб; в закладах соціального захисту дітей (притулки, центри соцільно-психологічної реабілітації дітей) - 49 осіб.

         Найбільша чисельність дітей зазначеної категорії проживають в наступних областях: Донецька - 395 осіб, Одеська - 263 особи, Харківська - 253 особи, Київська – 171 особа, Запорізька – 108 осіб, Луганська – 104 особи.

         Із загальної кількості дітей (509 осіб), які переміщені без законих представників (288 осіб –Донецька область, 221 осіб – Луганська область), облікованих як внутрішньо переміщені особи перебувають: в закладах системи МОН - 21 особа; в будинках системи МОЗ – 2 особи; в закладах соціального захисту дітей (притулки, центри соцільно-психологічної реабілітації дітей) - 97 осіб, в сім’ях родичів, знайомих – 368 осіб.

11. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 356 затверджено Порядок забезпечення діяльності прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, які перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, яким передбачено механізм забезпечення їх діяльності, а також виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом “гроші ходять за дитиною”;

12. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 580 внесено зміни до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905, якими зокрема врегульовується ряд проблемних питань щодо постановки на облік дітей, які можуть бути усиновлені та безпосередньо самої процедури усиновлення дітей-сирітта дітей, позбавлених батьківського піклування, місцем походження яких є тимчасово окупована територія або район проведення антитерористичної операції.

13. 26 серпня 2015 р. постановою Кабінету Міністрів України № 636 „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” внесено зміни до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Зазначеними змінами зокрема передбачено, що для отримання довідки про взяття на відповідний облік малолітніх, неповнолітніх дітей, які переміщуються без супроводу батьків, заява подається:

- законним представником дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування (одним із опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрацією закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу, в якому постійно проживала дитина);

- службою у справах дітей районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, що розташована за місцем виявлення дитини без супроводження законного представника, зокрема якщо: батьки не виконують своїх обов’язків з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції; дитина прибула за згодою батьків або інших законних представників у супроводі родичів (баби, діда, повнолітніх тітки, дядька, брата, сестри), знайомих чи самостійно, у зв’язку із зарахуванням на навчання до професійно-технічного або вищого навчального закладу за місцем переселення.

14. З метою врегулювання механізму надання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг внутрішньо переміщеним дітям, батьки яких передали їх на виховання іншим фізичним та юридичним особам відповідно до статті 151 Сімейного кодексу України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів країни „Про внесення зміни до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” (станом на 09.11.2015 погоджено усіма зацікавленими центральними органами виконавчої влади та очікується висновок про проведення правової експертизи з Мін’юсту).

Проект акта передбачає, що право звертатися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної в м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради для отримання внутрішньо переміщеною дитиною без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють, щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, мають:

- баба, дід, повнолітні сестри, брати, мачуха, вітчим, які відповідно до статей 258 і 262 Сімейного кодексу України мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх і повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень;

- інші родичі, знайомі, яким батьки передали дитину на виховання відповідно до статті 151 Сімейного кодексу України за виданою батьками та нотаріально посвідченою довіреністю;

- служба у справах дітей у разі, якщо внутрішньо переміщена дитина без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють, влаштована на навчання до професійно-технічного, вищого навчального закладу та проживає у його гуртожитку або тимчасово влаштована у сім’ю родичів, знайомих за рішенням служби.

 

Соціальний захист дітей-шукачів притулку та дітей-біженців

Відповідно до Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” дитина, розлучена із сім'єю, - це особа віком до вісімнадцяти років, яка прибуває чи прибула на територію України без супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри, опікуна чи піклувальника, призначених  відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини

Отже, діти, розлучені із сім’єю - це особлива категорія дітей, для яких зокрема притаманні:

- відсутність супроводу батьків чи одного з них, діда чи баби, повнолітніх брата чи сестри або опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни походження, або інших повнолітніх осіб, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяли на себе відповідальність за виховання дитини;

- відсутність будь-якого юридичного статусу;

- можлива наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- можлива потреба у додатковому захисті внаслідок виникнення загрози життю, безпеці чи свободі в країні походження, через побоювання застосування смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- проблеми з наявністю будь-яких офіційних документів, які підтверджують особу, підстави для прибуття на територію України; знанням мови, адаптацією та ін;

- можлива потреба у соціально-психологічній допомозі у зв’язку із різноманітними несприятливими умовами та екстремальними ситуаціями (у тому числі згаданими вище).

Одним із найважливіших кроків на шляху до вдосконалення системи захисту прав біженців, шукачів притулку в Україні, у тому числі дітей, розлучених із сім’єю (фактично його початком) стало прийняття 8 липня 2011 року Закону України „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, який замінив Закон України “Про біженців”.

Новий Закон, прийнятий з метою наближення до стандартів захисту Європейського Союзу, значно розширив коло осіб, яким надається захист в Україні, зокрема закріпив визначення дитини, розлученої із сім’єю, дитини-біженця, дитини, яка потребує додаткового захисту, забезпечивши поліпшення захисту зазначених дітей, законодавче врегулювання проблеми додаткового (гуманітарного) та тимчасового захисту осіб (у тому числі дітей), які не підпадають під ознаки біженця, але також потребують захисту. Крім того, до переваг цього Закону можна віднести встановлення єдиної довідки про звернення за захистом в Україні та положення про видачу дозволу на проживання одночасно з визнанням статусу біженця.

Із прийняттям цього Закону по суті в Україні розпочалася гармонізація законодавства до міжнародних стандартів організації допомоги та захисту шукачів притулку, у тому числі і дітей. Розлучених із сім’єю.

Так, наразі, до основних нормативно-правових актів, які регулюють питання соціального захисту дітей, розлучених із сім’єю, належать: Закони України „Про охорону дитинства”, „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, Порядок повернення дітей-іноземців до місць їх постійного проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1432, Інструкція про взаємодію органів виконавчої влади в роботі з дітьми, розлученими із сім’єю, які не є громадянами України і звернулися до компетентних органів із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров'я України, Адміністрації державної прикордонної служби України від 07.07.2012 № 604/417/793/499/518 (далі – Інструкція), Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджене наказом МОНмолодьспорту та Мінсоцполітики від 10.09.2012 № 995/557, наказ МОЗ, МОН та Мінсоцполітики від 23.10.2013 № 903/1464/711 „Про здійснення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишилась без піклування батьків та потребує соціального захисту” та ін.

Отже, наразі значна кількість уже прийнятих нормативно-правових актів з питань захисту прав дітей, розлучених із сім’єю, які врегульовують:

- механізм виявлення таких дітей та залучення компетентних органів (територіального органу Державної міграційної служби України та органу опіки та піклування) до їх соціального захисту;

- здійснення обстеження для встановлення віку дитині, розлученій із сім’єю, у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленого віку;

- визначення та терміни призначення законного представника такій дитині (законними представниками дитини, розлученої із сім'єю, можуть бути орган опіки та піклування, адміністрація закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу);

- подальше місце влаштування дітей (притулок для дітей або заклад для дітей-сирті та дітей, позбавлених батьківського піклування);

- механізм набуття такими дітьми статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Також відповідно до Інструкції відомості до акта про приймання передавання дитини, розлученої із сім’єю, можуть заноситися зі слів дитини у разі відсутності у неї будь-яких документів.

Це засвідчує те, що відсутність документів у дитини, розлученої із сім’єю, не може бути підставою для відмови будь-яких органів і служб у наданні їй відповідної допомоги.

Крім цього, наразі законодавством України дитині, розлученій із сім’єю, гарантована присутність перекладача при передачі дитини, її подальшому влаштуванні, направлені на обстеження щодо визначення віку тощо, що забезпечується територіальними органами Державної міграційної служби України (відповідно до частини 3 статті 8 Закону „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” та пункту 2.5., 2.6, 2.8 Інструкції).

Водночас при здійсненні соціального захисту окресленої категорії дітей існує наступна проблема.

Частиною 3 статті 5 Закону України „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” визначено що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органом опіки і піклування зобов'язаний вжити заходів для тимчасового влаштування дитини, розлученої із сім’єю, у відповідний дитячий заклад або сім'ю.

Поряд із цим, відповідно до Сімейного кодексу України та інших підзаконних актів у сімейні форми виховання можуть влаштовуватись виключно діти, які мають статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

18 вересня 2012 року Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” внесено зміни Законів України “Про охорону дитинства” та Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, доповнивши визначення дитини, позбавленої батьківського піклування, категорією дітей, розлучених із сім’єю.

Механізм набуття такого статусу дітьми, розлученими із сім’єю, досі не розроблено, та ведуться дискусії із даного питання.

Отже, з метою врегулювання механізму надання дітям, розлученим із сім’єю, статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вдосконалення взаємодії органів виконавчої влади при здійсненні соціального захисту зазначеної категорії дітей, Мінсоцполітики розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України „Про особливості соціального захисту дітей, розлучених із сім’єю, в Україні”.

Проектом акта передбачено внесення відповідних змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, та затвердження Порядку виявлення дітей, розлучених із сім’єю, які не є громадянами України і заявили про намір бути визнаними біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та взаємодії органів виконавчої влади при здійсненні їх соціального захисту.

 

Соціальний захист дітей з інвалідністю

У системі соціального захисту населення станом на 01.06.2015 року функціонують 49 дитячих будинків-інтернатів та дитяче відділення, в яких проживають 5774 вихованців та підопічних з фізичними, інтелектуальними та психічними порушеннями, з них 2267 дітей, віком до 18 років (135 дітей-сиріт та 1039 дітей, позбавлених батьківського піклування).

Зберігається позитивна тенденція щодо зменшення чисельності вихованців та підопічних дитячих будинків-інтернатів, у тому числі дітей, віком до 18 років, які в них виховуються.

На сьогодні триває реформування системи надання соціальних послуг, метою якого є покращення якості та ефективності надання соціальних послуг, зокрема, стосовно дітей з інваліднісю.

Вживаються заходи щодо деінституалізації інтернатних установ (запровадження інноваційних послуг) для дітей з інваліднісю, спрямовані на створення умов для соціальної інтеграції таких дітей у суспільство та виховання в сім’ї.

Мінсоцполітики розроблено Стандарт стаціонарного догляду дітей з важкими фізичними та розумовими вадами, а також нову редакцію Типового положення про дитячий будинок-інтернат, що наразі погоджується із заінтересованими центральними органами виконавчої влади. У зазначеному проекті Положення зокрема передбачається можливість створення відділень денного догляду, п’ятиденного стаціонарного догляду.

Для запровадження надання соціальної послуги денного догляду за дітьми з інвалідністю Міністерством видано накази Мінсоцполітики:

від 30.07.2013 № 452 „Про затвердження Державного стандарту денного догляду”, який зареєстровано в Мін’юсті 09.08.2013 за № 1363/23895;

від 09.10.2013 № 653 „Про затвердження Типового положення про відділення денного догляду для дітей-інвалідів”, який зареєстровано в Мін’юсті 04.12.2013 за  № 2057/24589.

У результаті співпраці Міністерства та регіональних органів виконавчої влади за рахунок коштів місцевих бюджетів, благодійних, спонсорських коштів та інших джерел фінансування за оперативною інформацією станом на 01.07.2015 року утворено і діють 65 відділень денного догляду дітей-інвалідів (груп денного перебування дітей-інвалідів) (без АР Крим, Донецької та Луганської областей, м. Севастополя) при діючих соціальних установах. У цих відділеннях соціальну послугу денного догляду отримують понад 1,5 тис. осіб.

Зокрема, з метою включення вихованців та підопічних у громаду в інтернатних установах:

- в Одеському дитячому будинку-інтернаті функціонуює відділення денного догляду;

- у Полтавській області в Зіньківському та Новосанжарському дитячих будинках-інтернатах функціонують відділення медико-соціальної реабілітації.

За підтримки благодійного фонду „Щаслива дитина”, в рамках проекту „Створення будинку соціальної адаптації для дітей з особливими потребами „Щаслива оселя” на території Чернігівського дитячого будинку–інтернату створено два будинки в рамках цього проекту з умовами проживання наближених максимально до сімейних. Діти забезпечені 5-ти разовим харчуванням, отримують реабілітаційні послуги, протягом дня знаходяться під наглядом досвідчених вихователів та молодшого медичного персоналу.

 

Соціальний захист дітей з числа національних меншин та тубільного населення, в тому числі дітей-ромів

Указом Президента України від 08.04.2013 № 201 схвалено Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, а розпорядженням Уряду від 11.09.2013 № 701-рПлан заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року, відповідальним за реалізацію якого визначено Мінкультури.

Метою зазначених нормативно-правових актів є визначення засад захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини шляхом забезпечення рівних прав і можливостей для її участі в соціально-економічному та культурному житті держави, а також активізації співпраці з громадськими об'єднаннями ромів.

В межах повноважень Департаменту захисту прав дітей та усиновлення дана Стратегія визначає завдання щодо реалізації соціальної політики, спрямованої на забезпечення соціального захисту ромів, у тому числі сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

У зв’язку із цим варто відмітити, що норми законодавства України, зокрема статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» щодо соціального захисту дітей розповсюджуються на громадян України, осіб без громадянства, іноземців, у тому числі шукачів притулку, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи  осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин.

Отже, в процесі забезпечення соціального захисту дітей, які цього потребують, на території, з метою уникнення дискримінації діти ромської національності не виокремлюються.

 

 

 

Заступник Міністра з питань

європейської інтеграції                                                                                                                                                                      С. Устименко