Закон запроваджує новий інститут підтримки дітей, які проживають у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інших закладах для дітей, - наставництво. При цьому наставництво визначається як добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.
Закон визначає наступні завдання наставництва:
визначення та розвитку здібностей дитини, реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
надання дитині доступної інформації про її права та обов'язки;
формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном та коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
ознайомлення дитини з практиками суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
сприяння становленню дитини як відповідальної, успішної особистості;
формування у дитини навичок здорового способу життя.
Наставництво здійснюється за договором про наставництво, що укладається між центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини, наставником та адміністрацією закладу, в якому проживає дитина, в інтересах якої укладається такий договір. Для укладення договору про наставництво потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, а також письмова згода її батьків, інших законних представників.
Особа, яка виявила бажання стати наставником, до укладання договору про наставництво зобов’язана пройти курс підготовки з проблем соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя за програмою. Організація наставництва здійснюється центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання дитини. Зазначені центри під час здійснення діяльності з організації наставництва на основі відповідних договорів про співпрацю залучають громадські та благодійні організації, видом статутної діяльності яких є захист прав дітей.
Наставник має право відвідувати дитину за місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, а також за згодою дитини та батьків, інших законних представників дитини, адміністрації закладу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншого закладу для дітей спілкуватися з дитиною поза місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, у тому числі запрошувати дитину у свою сім?ю у святкові і неробочі дні, дні канікул, надавати дитині допомогу в отриманні додаткових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздоровчих послуг, брати участь у забезпеченні її одягом, взуттям, приладдям для навчання та розвитку тощо.
Коментуючи прийняття законопроекту, голова Комітету Артур Палатний наголосив на тому, що головним досягненням цього законопроекту, є надання додаткових можливостей для розвитку особистості всім дітям, які знаходяться в інтернатних закладах. Тобто скористатися допомогою наставника зможуть як діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, так і діти, які потрапили до інтернатів через складні життєві обставини. Артур Палатний також зазначив, що кожна дитина, яка вже пережила горе у житті, зможе отримати частинку людського тепла, опертися на міцну руку наставника, і з його допомогою знайти своє місце в житті.
Відповідний законопроект був зареєстровано під реєстраційним номером 4984.