Зокрема, у листі на ім’я Володимира Гройсмана йдеться про необхідність призупинення ухвалення наказу Міністерства охорони здоров’я України щодо змін до Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, та пропонується провести широке обговорення доцільності внесення змін до зазначеного Переліку із залученням організацій, які захищають права дітей.
У зверненні зазначено, що за пропозицією низки громадських організацій під гаслом захисту громадян від дискримінації Міністерством охорони здоров’я України підготовлено проект наказу, яким пропонується дозволити усиновлювати дітей особам хворим на ВІЛ, хворобу Альцгеймера, онкологічні хвороби четвертого ступеню, деякі психічні хвороби тощо.
Проте, обмеження щодо усиновлювачів, встановлені статтею 212 Сімейного кодексу, також розповсюджуються на опікунів (піклувальників), прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів, наставників. Тому особи, що хворіють на зазначені захворювання, також отримують можливість брати дітей під опіку(піклування), створювати прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, патронатні сім'ї, бути наставниками.
Водночас, Конвенція ООН з прав дитини, ратифікована Верховною Радою України, вимагає від держави в першочерговому порядку враховувати найкращі інтереси дитини при усиновленні.
Крім того, на думку членів Комітету, помилково розглядати як дискримінацію обмеження права на усиновлення за станом здоров’я. Відповідно до статті 52 Конституції України «утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу». Тому держава відповідає за дотримання прав та законних інтересів дитини при усиновленні чи влаштуванні до сімейних форм виховання. Таким чином, усиновлення дитини, опіка чи піклування над нею, створення прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу є, насамперед, обов’язком дорослої людини забезпечити дитині належне утримання та виховання. Чи зможуть хворі на важкі захворювання люди забезпечити належне виконання цього обов’язку? – велике питання.
Члени Комітету вважають
неможливим, щоб дитина, яка вже втратила батьків, могла бути усиновлена людиною, яка
вмирає від раку, втрачає пам'ять чи страждає на інші психічні хвороби, і дитина
може знову залишитися сиротою.
Голова Комітету звернув увагу Прем’єр-міністра України на те, що у пояснювальній записці до проекту наказу Міністерства охорони здоров’я України до переліку нормативно-правових актів, що діють у відповідній сфері, «випадково» не включено ні Конвенцію ООН з прав дитини, ні Закон України «Про охорону дитинства», тобто базові законодавчі акти щодо захисту прав дітей. Комітет також звернувся до Міністра соціальної політики України Реви А.О. з проханням про відмову у погодженні зазначеного проекту наказу до проведення широкого обговорення доцільності його ухвалення з метою захисту прав та законних інтересів дітей України.