Шановний Григорію Михайловичу!
Члени Комітету та працівники секретаріату Комітету висловлюють глибокі співчуття Вам і Вашій родині з приводу тяжкої втрати найріднішої людини, Вашого батька – Михайла Давидовича.
Перестало битися серце мудрої і досвідченої людини, лікаря, учасника другої світової війни, кавалера багатьох орденів. В 22 роки, відразу після закінчення медичної академії добровольцем Михайло Давидович пішов на війну. Сталінградська битва, Курська дуга, визволення України, взяття Берліну – це славетні етапи його військового шляху. Більше 60 років Михайло Давидович лікував людей, виховав двох синів, чотирьох онуків, трьох правнуків. Все його життя було присвячене Україні, її громадянам.
Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль, від втрати рідної людини. Поділяємо Ваше горе, схиляємо голови у щирій скорботі та розділяємо біль непоправної втрати.
Нехай милосердний Господь упокоїть душу Михайла Давидовича у своїх небесних оселях, там, де спочивають праведні.
Вічна і світла пам'ять...