Законопроектом, насамперед, пропонується розширити повноваження національних спортивних федерацій, надавши їм права:
• затверджувати правила спортивних змагань із видів спорту, визнаних в Україні, з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації;
• організовувати та проводити чемпіонати України, інші всеукраїнські та міжнародні спортивні заходи в Україні з відповідного олімпійського, неолімпійського, національного виду спорту, комплектувати на конкурсній основі національні збірні команди України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту;
• комплектувати та забезпечувати участь у міжнародних змаганнях офіційних делегацій національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту, до складу яких входять спортсмени, тренери та особи, що забезпечують організаційне супроводження їх участі;
• присвоювати кваліфікаційні категорії спортивним суддям.
Законопроектом також передбачається, що національні спортивні федерації, з якими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, укладено договір про співпрацю, можуть отримувати відповідно до закону фінансову підтримку з видатків державного бюджету на проведення спортивних заходів державного і міжнародного рівнів, підготовку та участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях з олімпійських та неолімпійських видів спорту, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а їх відокремлені підрозділи – фінансову підтримку на здійснення спортивних заходів відповідно до місцевих програм з розвитку фізичної культури і спорту.
Крім того, у законопроекті замість загальної норми статті 9 чинної редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт» про можливість функціонування спортивних клубів пропонується визначити: завдання спортивних клубів, вимоги до статутів спортивних клубів, встановити, що засновниками спортивних клубів комунальної форми власності може встановлюватися плата за послуги, при цьому діти, віднесені законом до пільгових категорій, та особи з інвалідністю можуть звільнятися від плати за фізкультурно-спортивні послуги за рішенням відповідних рад в установленому законодавством порядку.
Відповідні положення законопроекту також приводять Закон України «Про фізичну культуру і спорт» у відповідність до Закону «Про освіту» в частині законодавчого забезпечення закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання, зокрема вноситься до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» норма про забезпечення осіб, які здобувають спортивну освіту у цих закладах безоплатним пансіоном, харчуванням, табельною, парадною та спортивною формами, спортивним інвентарем та стипендіями.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України висловило до законопроекту низку зауважень, переважно техніко-юридичного характеру.
Поряд з цим, у висновку управління зазначено, що законопроектом пропонується надати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, право визначати пріоритетність видів спорту, визнаних в Україні, за встановленими критеріями. Водночас, належні механізми визначення пріоритетності та відповідних критеріїв не передбачені як у чинній редакції Закону, так і в законопроекті.
Національний олімпійський комітет України надав до законопроекту пропозиції, якими пропонується передбачити у статті 42 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» можливість присвоєння тренерам (тренерам-викладачам), які працюють в закладах фізичної культури і спорту та пройшли атестацію, кваліфікаційних категорій з видів спорту та пропонується внести зміни до статті 52 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» щодо діяльності Національної лабораторії антидопінгового контролю. Народні депутати України зауважили, що пропозиції стосовно внесення змін до статті 42 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» можуть бути враховані під час підготовки законопроекту до другого читання, а пропозиції щодо внесення змін до статті 52 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» - доцільно виписати як окремий законопроект, який може бути прийнятий одночасно із проектом Закону України «Про антидопінгову діяльність у спорті».
Під час обговорення проекту Закону члени Комітету звернули увагу на те, що законопроект передбачає, що будь-яка національна спортивна федерація, яка уклала договір про співпрацю з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, має самостійно організовувати та проводити чемпіонати України, інші всеукраїнські та міжнародні спортивні заходи в Україні, затверджувати правила спортивних змагань, комплектувати на конкурсній основі національні збірні команди України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту, комплектувати та забезпечувати участь у міжнародних змаганнях офіційних делегацій національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту, присвоювати кваліфікаційні категорії спортивним суддям, водночас, значна частина федерацій, навіть з олімпійських видів спорту, не готова до виконання таких повноважень.
Крім того, одночасно з наданням додаткових повноважень спортивним федераціям мають бути прописані чіткі механізми демократичного прийняття рішень у спортивних федераціях, оскільки у деяких федераціях відсутні такі механізми і спортсмени позбавлені будь-яких важелів на ухвалення рішень спортивними федераціями, у тому числі з питань, що стосуються їх спортивного майбутнього.
Поряд з цим, народні депутати – члени Комітету зазначили, що у вересні 2019 року на засіданні Комітету, в порядку контролю, розглядалося питання ефективності експерименту щодо передачі додаткових повноважень спортивним федераціям. На жаль, наслідки експерименту виявилися не дуже вдалими, тому це теж необхідно враховувати при розгляді законопроекту, у тому числі передбачити механізм контролю за виконанням таких додаткових повноважень та позбавлення цих повноважень, у разі їх неефективного виконання спортивними федераціями.
Ще одне важливе питання, на якому наголосили члени Комітету – це передача національним спортивним федераціям права самостійно організовувати та проводити чемпіонати України, інші всеукраїнські та міжнародні спортивні заходи в Україні, зокрема, чи мають право брати участь у офіційних спортивних змаганнях спортсмени, які не є членами федерацій? Члени Комітету вважають, що якщо держава делегує федераціям право розвивати вид спорту, то не можна обмежувати право громадян брати участь у офіційних змаганнях в залежності від членства у федераціях, цього вимагає стаття 24 Конституції України. Проте спортсмени мають вносити необхідні стартові внески та проходити відповідний відбір.
Також члени Комітету наголосили на тому, що законопроектом пропонується внести зміни до статті 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», якими визначити завдання спортивних федерацій осіб з інвалідністю, а також визначити поняття «Національного комітету спорту інвалідів України» як спілки спортивних федерацій осіб з інвалідністю в Україні. Водночас, чинна редакція статті 24 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», до якої законопроектом не вносяться зміни, також визначає завдання Національних спортивних федерацій осіб з інвалідністю або їх спілок, які є членами Міжнародного паралімпійського комітету, Міжнародного спортивного комітету глухих.
Таким чином, у разі ухвалення законопроекту без внесення змін до статті 24 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» ці статті будуть регулювати ті ж самі правовідносини та суперечити одна одній. Тому, для усунення цих протиріч, потрібно внести до статей 20 та 24 зміни щодо розділення повноважень Національного комітету спорту інвалідів та спортивних федерацій осіб з інвалідністю.
Також відповідними змінами пропонується надати право засновникам спортивних клубів комунальної форми власності встановлювати плату за послуги, при цьому діти, віднесені законом до пільгових категорій, та особи з інвалідністю можуть звільнятися від плати за фізкультурно-спортивні послуги за рішенням відповідних рад в установленому законодавством порядку. Водночас, члени Комітету зауважили, що потребує окремої дискусії питання обмеження законом розміру цієї плати за послуги, оскільки цей розмір може виявитися непідйомним для багатьох сімей. Крім того, є ризик, що спортивні клуби будуть створюватися замість дитячо-юнацьких спортивних шкіл, особливо у сільських та селищних територіальних громадах, при цьому в дитячо-юнацьких спортивних школах плата відсутня, а в спортивних клубах є можливість встановлення плати.
З огляду на зазначене, Комітет прийняв рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду в першому читанні проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (щодо впорядкування діяльності спортивних клубів і спортивних федерацій та уточнення деяких положень), (реєстр. № 5164), поданий Кабінетом Міністрів України, повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.