Законопроектом вносяться зміни до Сімейного кодексу України, якими передбачається, що:
під час розгляду позову про розірвання шлюбу подружжя, яке має дітей, за відсутності нотаріально посвідченого договору про те, з ким із батьків будуть проживати діти, про способи участі у вихованні того з батьків, хто буде проживати окремо від них та про розмір аліментів на дітей, рішення з цих питань приймається судом одночасно з вимогою про розірвання шлюбу;
платник аліментів може самостійно здійснювати відрахування аліментів у визначеному розмірі із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу на особистий банківський рахунок іншого з подружжя або на окремо визначений рахунок за попередньою домовленістю між подружжям, вказавши відповідне призначення такого платежу у платіжному дорученні;
разом з цим додатково визначається, що у випадку нецільового витрачання аліментів платник має право самостійно здійснювати відрахування частини аліментів на особистий рахунок дитини.
Під час обговорення законопроекту члени Комітету наголосили на тому, що у листопаді 2021 року Комітет вже розглядав проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння формуванню відповідального батьківства, (реєстр. № 3667), поданий Кабінетом Міністрів України, що містив схожі норми про одночасне вирішення питань щодо визначення місця проживання дитини, участі того з батьків, який проживає окремо від дитини, у її вихованні, при розгляді в суді питань про розірвання шлюбу.
Тоді, у своєму висновку щодо урядового
законопроекту,
(реєстр. № 3667), Комітет з питань молоді і спорту зазначив, що спори між батьками щодо виховання дитини
також виникають як і без розірвання шлюбу, так і між батьками, які перебувають
у так званому цивільному шлюбі. З іншого боку, реалізація такої пропозиції
призведе до посилення навантаження на суди та гальмування розлучень, оскільки
вирішення спорів щодо виховання дитини
потребуватиме великого часу.
Крім того, як урядовий законопроект, (реєстр. № 3667), так і законопроект, (реєстр. № 8181):
не враховують, що у 2017 році запроваджено ухвалення рішення про стягнення аліментів у наказному провадженні протягом короткого періоду часу, тому врегулювання цих питань в договорі, або додатковим рішенням суду є недоцільним;
не передбачають вжиття заходів щодо примирення між батьками та ухвалення попереднього рішення суду щодо вирішення спірних питань. Це буде посилювати ворожнечу між батьками на час судового розгляду та вступу рішення суду в законну дію і стимулювати самовільну зміну батьками місця проживання дитини (так зване внутрішньосімейне викрадення), у тому числі, через перешкоджання тому з батьків, який проживає окремо, у спілкуванні з дитиною;
не пропонують шляхів вирішення вкрай гострої проблеми налаштування дитини одним з батьків проти іншого з батьків (наприклад обов’язкове обстеження дитини психологом, у разі відмови від спілкування з одним з батьків) і взагалі не враховує існування цієї проблеми.
Також викликає сумнів пропозиція, що міститься у законопроекті, (реєстр. № 8181), надати право платнику аліментів самостійно, без рішення суду, здійснювати відрахування аліментів на особистий рахунок дитини, оскільки це може призвести до зловживань з боку платника аліментів. Лише суд може встановити факт нецільового використання аліментів, а особистим рахунком дитина зможе користуватися лише після досягнення 14 років. Таким чином, це ускладнить утримання дитини тим з батьків, який проживає разом з дитиною.
Водночас, на думку членів Комітету, заслуговує на увагу пропозиція щодо надання права платнику аліментів самостійно здійснювати відрахування аліментів у визначеному розмірі із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу на особистий банківський рахунок іншого з подружжя або на окремо визначений рахунок за попередньою домовленістю між подружжям.
Враховуючи, що переважна більшість пропозицій, які містить законопроект, (реєстр. № 8181), є спірними, члени Комітету зазначили, що цей законопроект потребує суттєвого доопрацювання.