Законопроект розроблено з метою удосконалення чинного законодавства та належного виконання Україною міжнародних зобов’язань перед Радою Європи в частині належного та своєчасного виконання рішень Європейського суду з прав людини.
Законопроектом пропонується, зокрема:
надати право фізичним особам – боржникам, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, здійснювати видаткові операції з поточного/платіжного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, за умови, що такий поточний/платіжний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому Міністерством юстиції України;
передбачити, що строк зберігання присуджених Європейським судом коштів на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби збільшується до п’яти років;
відновити контроль Міністерства юстиції України за діяльністю приватного виконавця шляхом проведення планових і позапланових перевірок;
передбачити залучення представників органу опіки та піклування під час перевірки виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною або про усунення перешкод у побаченні з дитиною;
встановити, що у разі невиконання боржником рішення з поважних причин, небажання дитини контактувати зі стягувачем, або неможливості стягувача з поважних причин брати участь у вчиненні виконавчих дій, державний виконавець складає акт із зазначенням відповідних фактів та може відкласти проведення виконавчих дій;
передбачити, що у разі неможливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною в порядку, визначеному рішенням або державним виконавцем, державний виконавець складає акт із зазначенням відповідних обставин та звертається до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Під час обговорення законопроекту члени Комітету зазначили, що підтримують урядовий законопроект, насамперед, норму, що гарантує боржнику можливість витрачати на поточні видатки кошти зі свого рахунку в сумі не більше двох прожиткових мінімумів.
Водночас пропозиції щодо можливості відкладення виконавчого провадження у разі небажання дитини контактувати зі стягувачем та надання виконавцю права у разі неможливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною в порядку, визначеному рішенням або державним виконавцем, права звертатися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, на думку членів Комітету, можуть призвести до гальмування виконання судових рішень про встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з дитиною.
У багатьох випадках дитина відмовляється спілкуватися з тим з батьків, хто проживає окремо, через налаштування з боку того з батьків, хто проживає разом з дитиною. Тому, якщо у таких випадках судові виконавці будуть додатково звертатися до суду про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, то, враховуючи завантаженість судів, це призведе до відкладання виконання відповідних судових рішень на декілька років.
В зв’язку з цим, члени Комітету вважають, що саме у Законі України «Про виконавче провадження» має бути визначено, що у таких випадках виконавець разом з органом опіки та піклування забезпечує обов’язкове обстеження дитини психологом, оскільки налаштування дитини тим з батьків, хто проживає разом з дитиною, проти того з батьків, який проживає окремо від дитини, у майбутньому вкрай негативно відображається на психічному здоров’ї дитини.