Комітет Верховної Ради України

СТЕНОГРАМА

слухань у Комітеті з питань сім’ї, молодіжної політики,

спорту та туризму на тему: "Формування патріотизму та національної свідомості дітей та молоді в сучасних умовах"

15 грудня 2015 року

Веде засідання Голова Комітету ПАЛАТНИЙ А.Л.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, шановні колеги, шановні присутні, будь ласка, сідайте на свої місця, будемо розпочинати засідання нашого круглого столу… засідання комітетських слухань. Это я правильно включил, все? Будь ласка, сідайте на свої місця.

Вважаю за необхідне висловити декілька тез щодо потреби проведення слухань у нашому комітеті. Комітет відповідно до вимог декларації про загальні засади державної молодіжної політики в Україні, щорічно проводить слухання про становище молоді в Україні на відповідні теми. Але, на жаль, в цьому році ми не проводимо Парламентські слухання, як завжди, про становище молоді, натомість комітет підтримав пропозицію профільного міністерства щодо проведення цих слухань в нашому комітеті.

Тому ми з вами сьогодні зібралися, щоб обговорити надзвичайно важливу тему, це формування патріотизму та національної свідомості дітей та молоді в сучасних умовах. Події, які зараз відбуваються на сході нашої держави, ще раз засвідчили, що наша незалежність потребує захисту. А це можливо тільки при умовах, що кожен з нас усвідомить свою особисту відповідальність за долю нашої держави, за долю України. На жаль, на трагічних і болісних обставин в нашій державі знову відродився дух патріотизму, любов до Батьківщини та віра в майбутнє нашої держави. І прикладом патріотичного виховання дітей та молоді тепер є сучасні українці, сучасні герої, хлопці та дівчата, герої Майдану, герої Небесної сотні, патріоти, які сьогодні захищають нашу державу на сході від зовнішньої агресії.

Шановні учасники слухань! Прошу вшанувати хвилиною мовчання наших героїв, які віддали життя за свободу і незалежність нашої держави. Дякую. Сідайте.

Ми будемо завжди пам'ятати їх ім'я. І поки живе пам'ять про загиблих героїв, вони знаходяться разом з нами. Відтак, метою наших слухань у комітеті є донесення до суспільства головної складової національної безпеки України: розгляд питання патріотичного виховання дітей та молоді як стратегічного питання для держави.

Безумовно, метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління, починаючи з рідного кола, дитячого садочка, виховання в учнівської та студентської молоді високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадських та конституційних обов'язків.

Важливу роль у цьому напрямі відіграє система освіти, зокрема особистість педагога, який здійснює ефективний процес у вихованні поваги до історії нашого народу, почуття патріотизму, гартування молоді як фізично, так і морально. Адже основними факторами, які впливають на відчуття патріотизму, є не тільки мова, державні символи патріотизму, культура та звичаї народу, а ще гартування державою молодим громадянам – патріотам України шанобливого ставлення до себе, соціальної підтримки належних житлових умов, працевлаштування, професійного зростання та гідної оплати праці.

Вважаю, що одним з пріоритетних завдань має стати формування державного замовлення на виробництво друкованих видань, кіно, відео, радіо, телепродукції патріотичної спрямованості та її дієве висвітлення.

На жаль, в засобах масової інформації досить мало матеріалів, які б висвітлювали героїчні сторінки справжньої української історії та сьогодення. Тому одним з пунктів наших рекомендацій має стати посилення патріотичної спрямованості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації.

Хочу наголосити, шановні колеги, що Верховна Рада України, завдання якої полягає у підготовці та прийнятті законів, що  забезпечують потреби  розвитку суспільства і держави  в усіх сферах  її життєдіяльності. Має спільно з органами державної влади, місцевого самоврядування та громадського… громадськістю працювати, дієву нормативну базу у питаннях національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Мені надзвичайно приємно, що на наших комітетських слуханнях  присутні фахівці з різних інституцій влади та громадськості. Впевнений, що ми спільно побудуємо ефективний діалог і вийдемо на конкретні пропозиції щодо питання національно-патріотичного виховання дітей та молоді і сучасних умовах.  Шановні колеги, пропоную розпочати наше обговорення.

Шановні учасники слухань! Пропоную такий регламент, тому що у нас сьогодні… мені дуже приємно, що багато є присутніх, але час у нас є сьогодні, у нас йде пряма трансляція, і час у нас, на жаль,  трошки обмежений. Тому я дуже прошу всіх притримуватися регламенту. Регламент   у нас буде для виступів… спочатку у нас буде доповідь міністра молоді та спорту України Жданова Ігоря Олександровича, а потім у нас будуть виступи, і виступи не більше 5 хвилин. Я дуже прошу притримуватися регламенту, я буду за цим як головуючий слідкувати.

Тому я прошу до доповіді міністра молоді та спорту України Ігоря Олександровича Жданова. Будь ласка.

 

ЖДАНОВ І.О. Дякую, пане голово.

Шановні учасники, колеги! Вперше за роки незалежності України ми  проводимо слухання з питань національно-патріотичного виховання дітей і молоді як одного з пріоритетів національної безпеки держави. І це невипадково, адже одні з причин військового конфлікту на Сході України та анексії Криму стала відсутність загальнодержавного підходу до формування у громадян України  української ідентичності, громадянськості та ефективної політики національно-патріотичного спрямування.

Враховуючи важливість цього напряму молодіжної політики, Міністерством молоді та спорту вперше було проведене ґрунтовне дослідження діяльності держави щодо формування національно-патріотичного виховання молодого покоління, і підготовлена доповідь про становище молоді: "Національно-патріотичного виховання – державний пріоритет національної безпеки". Оця книга, яку ми спеціально до парламентських слухань підготували. На жаль, там є обмежений тираж, ми будемо працювати над тим, щоб збільшити його. Але от вам ще роздавали такі роздаткові матеріали. Всі основні положення доповіді покладені в основі цього роздаткового матеріалу. Інформаційною базою дослідження стали звіти центральних і регіональних органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, статистичні дані і тому подібне. Тобто отримані результати є цілком обґрунтованими і виявляють основні проблеми та стратегічні напрями розбудови державної системи національно-патріотичного виховання.

Дослідження засвідчило, що несформованість державної ідеології спровокувало появу протилежних поглядів на минуле і майбутнє нації, шляхів її подальшого поступу, створило підґрунтя для невиправданої фрагментації, просування несумісних із незалежністю держави місцевих ідентичностей, чи жодним чином не сприяло національній консолідації та суперечило принципам державності України. Досвід реалізації програм та заходів, спрямованих на утвердження патріотизму серед молоді попередніх років засвідчив, що цей процес не сприяв консолідації нації, а скоріше, розділяв суспільство, створюючи майданчик для чисельних дискусій та політичних спекуляцій. Тому важливо, щоб національно-патріотичне виховання молоді було віднесено до основних державних пріоритетів, які забезпечать національну безпеку країни. Наше головне завдання – зробити все від нас залежне, щоб процес виховання української молоді відбувся в єдиному руслі національно-патріотичного відродження з усвідомленням себе частиною єдиної України.

З огляду на те, що молодь становить третину дорослого населення України, вкрай важливо дослухатися до її проблем, вивчати потреби та прагнення, що є основою формування обґрунтованої державної молодіжної політики. З цією метою міністерством за підтримки проекту ООН в Україні вперше за останні шість років було проведено ґрунтовне соціологічне дослідження "Молодь України – 2015", яке продемонструвало, що для української молоді патріотизм це: перше, національна самосвідомість, гордість за приналежність до своєї нації, так вважають 63 відсотка молодий людей. Любов до рідного дому, місця в якому проживаєш, 52 відсотки. Повага до української історії, культури, традицій, вірувань, так вважають 46 відсотків молодих людей.

Ми розуміємо, що виховання справжніх патріотів це довготривалий процес і розраховувати на швидкий результат не варто. Але у нас є впевненість у власних силах і роботу в цьому напрямку ми вже розпочали. Розпочали разом з комітетом, розпочали разом з громадськими організаціями, розпочали разом з іншими органами державної влади.

Не можна говорити, що ми починали з нульової точки. Достатньо високий рівень національно-патріотичної свідомості української молоді підтверджують наступні факти. Перше, 91 відсоток молоді вважають себе українцями. 81 відсоток молодих людей пишаються, що є громадянами України. 39 молодих чоловіків готові захищати Батьківщину, а 5 з них брали або беруть участь у бойових діях і частина з них, до речі, присутня саме у цій залі. Я їм вдячний за те, що вони у найскладніший для Батьківщини час стали на її захист. Спілкуються українською мовою у сім'ї 51 відсоток молодих людей, а в колі друзів 43 відсотки. 23 відсотка молоді були залучені до волонтерської діяльності протягом останніх 12 місяців. І ми знаємо, що ці волонтери їздили в основному на схід країни і допомагали фронту і нашім бійцям. І велика вдячність їм за це.

В той же час існує ряд проблемних питань, що демонструють не свідоме ставлення молодих громадян до національних надбань та патріотичних обов'язків. Захищати Батьківщину зі зброєю в руках не готові 53 відсотки молодих людей, молодих чоловіків, вибачте. З них 10 відсотків ні за яких обставин. 17 відсотків молодих людей планують іммігрувати з України. 38 відсотків хочуть на деякий час виїхати за кордон на навчання або роботу, а потім повернутися. В східних регіонах України у сім'ї спілкуються українською мовою лише 8 відсотків молодих людей, у колі друзів, взагалі, 4 відсотки. Ці прояви низького рівня сформованості національно-патріотичної свідомості молоді демонструють на що необхідно звернути увагу при формуванні перспективних напрямків нашої державної політики.

Варто зазначити, що патріотичне виховання завжди було важливим напрямком органів державної влади. Про проведення заходів національно-патріотичної спрямованості звітують багато органів центральної виконавчої влади, зокрема і Міністерство освіти і науки, Міністерство молоді і спорту, оборони, культури. На регіональному рівні багато заходів спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді, проводяться навчальними закладами та закладами позашкільної освіти, бібліотеками, музеями та громадськими організаціями.

Поряд з тим відсутня державна система національно-патріотичного виховання, лише зараз виробляється єдиний стратегічний підхід у діяльності органів виконавчої влади щодо патріотичного виховання молоді, не кажучи про національне…  щодо патріотичного виховання молоді, не кажучи про національно-патріотичне, термін, який став широко використовуватися лише у 2014-2015 роках.

Не визначено інституція, що здійснює координацію діяльності суб'єкта національно-патріотичного виховання, не налагоджена міжвідомча взаємодія органів та інституцій державної влади і достатня координація дій з громадськими організаціями. Заходи оцінюються виключно кількісними показниками, складно оцінити їх результативність.

Не ефективна, зберігається не ефективне інформаційне забезпечення, у засобах масової інформації в українському кінопрокаті, реклами, мало матеріалів, що висвітлюють героїчні сторінки української історії, традиції та надбання українського народу.

Державний запит на формування національно-патріотичної свідомості населення в першу чергу, дітей та молоді сформувався у 2014 році. Стимулом до цього стала Революція Гідності та зовнішня агресія в Криму… зовнішня російська агресія в Криму та на сході України.

Важливо наголосити, що в перше за багато років ми говоримо про формування саме національно-патріотичної свідомості. Вживання терміну "національний" – це і є той об'єднуючий фактор, який забезпечує формування національно-державної спільноти і української нації як політичної нації.

Формування єдиної загальної для всієї країни системи цінностей та життєвих орієнтирів подбає про те, що питання національних інтересів, української духовності, питання української історії були на чільному місці в рейтингу пріоритетів державної політики.

З моменту, коли на рівні держави сформувалось усвідомлення значущості національно-патріотичного виховання як пріоритету державної молодіжної політики, ми маємо не великий, але значимі здобутки.

По-перше, за нашою ініціативою було створено відділ національно-патріотичного виховання при міністерстві, який за короткий проміжок часу довів свою ефективність.

Найближчим часом буде прийняте рішення щодо визначення головного органу у сфері національно-патріотичного виховання. Ми лише…  пропозиція створити такий орган при Міністерстві молоді і спорту. Незалежно від прийнятого рішення ми завжди готові до виконання взятих на себе зобов'язань і до налагодження міжвідомчої взаємодії з усіма зацікавленими сторонами.

На державному рівні є розуміння необхідності створення єдиного координаційного центру національно-патріотичного виховання.

По-друге, знову ж таки за нашою ініціативою та в тісній співпраці з громадськими організаціями національно-патріотичного спрямування було… за участю науки, було розроблено концепцію державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання молоді на 2016-20 роки, яка знаходиться на погодженні з іншими органами виконавчої влади. Після чого до кінця поточного року ми розробимо власну програму.

По-третє, було створено міжвідомчу комісію з питань національно-патріотичного виховання в якій головує, очолює віце-прем'єр-міністр міністр культури.

Основними завданнями комісії є сприяння забезпеченню координацію дії органів виконавчої влади, визначення шляхів та механізмів вирішення питань відродження та впровадження національно-патріотичного виховання і удосконалення відповідної нормативної бази.

По-четверте, вдалося налагодити нормальний діалог з молодіжними організаціями і дитячими організаціями, які працюють в напрямку національно-патріотичного виховання. І ми, до речі, збиралися не одноразово і обговорювали шляхи, і напрямки державної політики, і конкретні заходи, які будуть проводитись.

У 2015 році міністерством за результатом конкурсу проектів розроблене всеукраїнськими молодіжними та дитячими громадськими організаціями було підтримано фінансування 21 проекту за пріоритетом утвердження патріотизму, духовності, моральності та формування загально людських цінностей у молоді.

По-п'яте, ну ми вже про це говорили, вперше підготовлена оця доповідь грунтовна, що дозволяє нам обгрунтувати наші подальші дії.

По-шосте, міністерством проводяться заходи національно-патріотичної спрямованості. Так, з метою підвищення кваліфікації та обміну досвідом спеціалістів молодіжної сфери у роботі з формуванням національно-патріотичної свідомості молоді, було проведено  виїзні семінари для керівників управлінь відповідальних  за реалізацію цього напрямку у регіонах країни, зокрема і у Слав'янську Донецької області. Вірніше навпаки: спочатку у Львові і Львівській області було проведено такий семінар. А потім ми навпаки по поїхали до Слав'янська  і там якраз на Покрову провели Всеукраїнську акцію  "Покрова – героям".

Установи та організації молодіжної  сфери з метою формування національно-патріотичної свідомості молоді теж  проводять різнопланові заходи та форми роботи, проводять їх і громадські організації. Зокрема, це заходи та ігри військово-патріотичного, військово-спортивного та національного спрямування: "Оберіг", "Джура", "Почесна варта", "Заграва", "Спалах", "Козацький квест", "Козацькому роду – нема переводу", тощо. Відновлено  спартакіаду допризовної підготовки, допризовної підготовки молоді. І до речі, ми з вами, з представниками комітету, були якраз на "Джурі",  і це було  досить хвилююче.

Проводяться конкурси, фестивалі на національно-патріотичну тематику, наметові табори, вишкільні та патріотичні табори,  тематичні зміни в оздоровчих таборах, наметові містечка для школярів.  Відбуваються масові акції до знаменних дат, наприклад до акту злуки "Ланцюг єдності". За активної участі в тому числі і народних депутатів, представників  громадськості, було розроблено стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді  на 2016-2020 роки, яка була затверджена Президентом.

Відповідно до стратегії змістом національно-патріотичного виховання молоді має  бути: усвідомлена національної самобутності і національно-культурної ідентичності українського народу, пошанування історичних постатей, шанобливе ставлення до героїв, які в боротьбі українського народу за незалежність, територіальну цілісність та державний суверенітет, знання української мови як національної цінності, формування національно-патріотичного світогляду та цінності молоді, активної громадянської позиції, відновлення традицій національно-визвольних змагань українців, та підвищення  престижу військової служби, що є дуже важливим в умовах збройної агресії Російської Федерації проти  України. 

Важливим є те, що стратегією передбачено впровадження єдиних стандартів націально-патріотичного виховання, єдиних напрямів та єдиних підходів, орієнтація на єдині ідеологічні цінності, які будуть не лише, які будуть об'єднувати країну.

Наступним кроком реалізації стратегії – розробка і впровадження програми національно-патріотичного виховання дітей і молоді. Стратегічним напрямом нашої діяльності є формування державної системи національно-патріотичного виховання, яка повинна стати ефективною і дієвою, вона повинна бути загальнонаціональною, вона повинна бути системною, тобто проводитись постійно на державному та регіональному рівні, бути прогнозованою, національно-патріотична робота має бути спрямована на досягнення прогнозованого результату, повинна бути узгодженою. Проведення національно-патріотичних заходів має бути узгодженими незалежно від того, проводяться вони державними установами, організаціями різного відомчого підпорядкування чи громадськими організаціями, бути обґрунтованою, враховувати українську мову як дієвий інструмент формування національно патріотичної свідомості. Матиме інформаційні забезпечення у вигляді постійної системної інформаційної компанії національно-патріотичного спрямування із залученням засобів масової інформації, Інтернет-ресурсів, видавництв інформаційного супроводу,  культурно-спортивних та інших заходів. Я переконаний, що лише разом ми можемо вирішити поставлені задачі по відродженні системи національно-патріотичного виховання.

Я дуже вдячний комітету за проведення таких парламентських, комітетських слухань, і вдячний всім народним депутатам, а також представникам громадських організацій, які прийшли сюди і ми тут будемо, послухаємо вас, потім узагальнимо ті пропозиції, які будуть вноситись, частково уже розроблено проект рекомендацій, я читав, слушні пропозиції, потім відповідно буде прийнято рішення, яке буде, ми будемо намагатися, щоб виконували всі органи державної влади без виключення.

Дякую, шановний Артуре Леонідович.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігор Олександровичу.

Знаєте, сьогодні мета наших слухань не тільки узагальнити і не тільки доповнити, сьогодні мета наших слухань – проконтролювати, щоб на законодавчому рівні, щоб потім на виконавчому рівні були центри патріотичного виховання дітей та молоді, щоб було фінансування на ці центри, щоб чиновники, які будуть очолювати ці центри, виконували свою безпосередньо роботу.

Ви вірно сказали, Ігорю Олександровичу, до 2013-го, до 2014, точніше, року до патріотичного виховання всі відносилися так, що це більш піар, більш якісь там філософські речі. Але ж, якщо можна так сказати, завдяки російській агресії, завдяки того, що сьогодні коїться на сході країни, ми повинні розуміти, що є загроза і внутрішня загроза в країні, і вона не менш небезпечна ніж зовнішня, патріотичне виховання дуже важливий спектр в житті нашої держави. І ми повинні все зробити, не тільки, що відрекомендувати, а на законодавчому рівні прийняти такі закони і відродити національно-патріотичне виховання. Я дуже вам вдячний.

І до слова запрошую народного депутата України, голову Комітету з охорони здоров'я Верховної Ради України Богомолець Ольгу Вадимівну, будь ласка.

 

БОГОМОЛЕЦЬ О.В. Шановні колеги, шановний голово Комітету охорони здоров'я, шановний пане міністр, шановні запрошені гості, члени громадських організацій, ветеранських організацій, власне, всі ті, кому болить патріотичне виховання. По-перше, дякую голові комітету і міністру за організацію цих комітетських слухань, тому що, власне, мрія всіх свідомих громадян України змінити систему з держави-бандит, в якій ми, на жаль, змушені були жити, побудувати державу, сервіс без патріотичного виховання громади, молоді, людей і студентів це не можливо. Тобто всі думки про те, що десь є, існує рубильник або чарівна палочка, яка раптом зможе привести до влади у виконавчі органи, у парламент інших людей іншої якості, прозорих, чесних, моральних це є міф.

Без патріотичного виховання, без родинного виховання, без християнського виховання, а я, власне, розглядаю все це разом, тому що патріот – це не той, хто б'є себе в груди кулаком або, да, носить сорочку-вишиванку, це значно більше, значно глибше, це чітке усвідомлення своєї відповідальності за свою державу. Що я можу зробити на своєму місці, ким би я не був, для того, щоб моя держава була іншою? І от як тільки ми зможемо розбудувати систему патріотичного виховання, якої, власне, в Україні не було, була ілюзія, тому що у нас була ілюзія армії, у нас була ілюзія того, що є військова медицина. І, коли, власне, прийшла війна на нашу землю, тоді ми раптом зрозуміли, що от такого справжнього зробленого справжніми патріотами, професіоналами, а в нас нічого немає ні системи управління, ні системи… ні військово-медичної доктрини, ні армії вихованої. І, власне, сьогодні ми говоримо про те, що у нас з'явився… з'явилися абсолютно інші люди, ті люди, які готові були віддавати власне життя за свою Батьківщину. У нас народився цілий клас справжніх патріотів у тих людей, які можуть власним прикладом довести, що таке патріотичне виховання. Батьки деяких з них, які стали героями Небесної Сотні і наших небесних тисяч батьки сьогодні залишились беззахисними. І, власне, патріотичне виховання воно полягає в дуже глибокому християнському сімейному вихованні і в побудові нової системи для того, щоб у парламент приходили люди не ті, які будуть битися начебто псевдопатріоти, а ті, які будуть морально, гідно і спокійно розбудовувати нову державу ким би вони не були.

Хочу вам зараз показати декілька дуже цікавих графіків. Подивіться, на жаль, своєчасно я не передала презентацію, але встану, щоб ви могли бачити. Тут розподіл областей від 1 до 25. Власне, спеціально назви областей не написані. По кількості добровольців, подивіться, на 100 тисяч населення від перших 5 областей де, власне, 4-5 добровольців на 100 тисяч і до тих областей, де, власне, у нас до 60 добровольців на 100 тисяч населення.

Я навмисно прибрала назви областей для того, щоби ми не критикували. Ми маємо тільки хвалити тих, власне, хто є сьогодні для нас прикладом. От прикладом максимальної кількості добровольців, а це означає людей, готових взяти на себе відповідальність. Це була Дніпропетровська область. І не тільки тому, що війна дуже близька. Війна була дуже близько і до інших областей. А тому що колективна думка необхідності захищати свою батьківщину, вона дуже правильно передавалось в суспільство.

Тепер покажу вам ще інший графік. Та кількість осіб, яка прийшла на військову лікарську комісію від загальної кількості тих, хто отримав повістки. Прошу вас подивитись також області розбиті від перших, власне, де від ста відсотків приходило тільки 40, власне ті, які прийшли, решта не вважали за потрібне прийти навіть пройти військову лікарську комісію. І до тих областей в яких приходило, ви бачите, тут є цифра 100 і 101, тобто це означає, що приходили і добровольці. Я хочу назвати ті області, де була максимальна явка на призовній комісії. Це є Полтавська область, Запорізька, Житомирська, Кіровоградська і Волинська.

І наступний графік з тих, які прийшли, бо лікарі також бувають патріоти, а бувають хабарники. Так само і на передовій бувають герої, а бувають контрабандисти. Так само і лікарі в деяких областях тим людям, які приходили на військово-лікарські комісії казали, слухайте, а що у вас грошей нема? Тому хочу, щоб ви подивились, яка кількість по областям знов-таки від тих областей, де від ста відсотків, які прийшли, визнані придатними 27, 29, 30 відсотків. Це не означає, що там так багато хворих, зовсім  ні. Хвороби бувають віртуальними до тих областей, де визнавалися придатними 60-70 відсотків. І хочу сказати, що ті області,  назву ці дві крайні, це Дніпропетровська і Вінницька область. Тобто це ті області, які працювали відповідально, де і лікарські комісії були свідомими, де військкомати були свідомими.

І також хочу ще вам  сказати цифри по кількості осіб, які ухилилися від призиву. У нас є області, де, скажу, це одна єдина область, де кількість добровольців є в 2,5 рази більша ніж  кількість тих, які ухилились від призиву – це є Черкаська область. Тобто у нас там 296 добровольців і вдвічі з половиною менше тих хто ухилились. І я дякую, власне, якщо тут є присутні дніпропетровчани, полтавчани, чергівщани, черкащани, я дякую вам за відданість і за справжній патріотизм.

А є області, в яких кількість осіб, які відхилились від призову, ви не повірите, перевищує кількість добровольців в 119 разів. Не в два, не в три, не в п'ять, є там, де 49, а є в 119.

Тому, ці всі цифри є наявним результатом роботи, власне, держави, і не тільки держави, а ще і родин. На жаль, сьогодні наші діти є заручниками більше суспільного життя ніж родинного, тому що батьки більше часу проводять на роботі, на жаль, чи на щастя, для кого як. А діти  більше часу проводять в шкільних закладах, в навчальних закладах. Тому, без системної роботи держави по зміні погляду на власну відповідальність, а патріотизм – це готовність взяти власну відповідальність за свою державу.

Без системних змін і зрушень ми не зможемо змінити державу, щоб нам не обіцяли політики, керівники, парламентарі – це буде не можливо. Так от сьогодні у нас з'явилась нова політична еліта в країні. Це зовсім  не ті люди, яких ми звикли бачити на екранах телебачення, нова політична еліта – це, власне, ті солдати, і добровольці і ті, які пішли по призову, які повертаються з передової. Це ті люди, які віддано готові були жертвувати своїм життям заради цілісності і гідності нашої держави. І саме ті люди, нова політична еліта, яких ми маємо сьогодні прийняти розуміючи, що вони інші, вони мають інші життєві цінності, вони не можуть толерувати несправедливість, брехню, яка оточує ціле суспільство. Оце ті люди, які мають закласти фундамент нового патріотичного виховання. І саме такі патріоти мають приходити, і працювати в школах, в училищах, в інститутах, для того, щоби виховувати, власне, наше підростаюче покоління так, як виховували їх, їх батьки, гідними громадянами, гідної країни.

І я ще раз дякую всім вам за те, що ви доєдналися і з свого боку гарантую, і беру на себе зобов'язання, як голова Комітету охорони здоров'я максимально підтримувати всі законодавчі ініціативи комітету, тому що і психічне здоров'я, і фізичне напряму, і наше довголіття людей, напряму залежить від того настрою з яким ми живемо. Якщо це настрій є патріотизм і любов до своєї держави, відповідно до цього ми зможемо бути більш гідними і жити довше.

Дякую вам за увагу. (Оплески) 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ольга Вадимівна, за дуже такий змістовний, дуже емоційний виступ.

Ольга Вадимівна була з нами на Майдані, весь час. Ніхто із нас тоді не розумів, особливо люди, які не мали депутатського мандату, депутатської захищеності, вони ще, як на мене, то в два рази більше патріоти, тому що ми мали тоді і мандат, і все ж таки була… були якось теоретично захищені від влади. Але вони не були захищені і вони з ранку до ночі були на Майдані, і з ранку до ночі своїм прикладом для молоді, а було багато молоді на Майдані і ви розумієте, хто був там. Тут багато людей, хто були на Майдані, Ігор Олександрович і Микола Романович, ну всіх не буду перечисляти, але ж це дуже такий важливий крок і ці люди, вони повинні сьогодні формувати політику нашої держави.

І як вірно сьогодні виступала Ольга Вадимівна, і сказала, що якщо не буде конкретних реформ, конкретних завдань, які ми повинні виконати на вже не тільки, на законодавчому рівні, тому що закони можна приймати, комітетські, парламентські слухання можна проводити, але дуже важливо контролювати на виконавчому рівні. І дуже важливо, щоб виконавці робили вірно, робили віддано і розуміли, що дуже вірно сказала нам пані Ольга, що ті люди, нова еліта, вони вже не будуть терпіти брехню, вони не будуть терпіти корупцію і в них вже є свої методи з цією корупцією боротися. Для того ми сьогодні повинні з вами працювати і зробити виконавчі органи патріотичного виховання. Дякую.

Запрошую до слова заступника голови Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму, голову підкомітету з патріотичного виховання дітей, народного депутата України, бійця батальйону "Азов" Петренка Олега Миколайовича, будь ласка.

 

ПЕТРЕНКО О.М. Всіх вітаю! Так, я є головою підкомітету з національно-патріотичного виховання у Верховній Раді, тобто по суті будь головний депутат у цьому парламенті в цій сфері. Знаєте, сфера національно-патріотичного виховання, вона дуже багатогранна і настільки багато питань, які хотілося б проговорити, мабуть і сам міг би говорити, мабуть, весь час, який там розрахований на всіх виступаючих, але все ж таки сконцентруюсь на одному питанні. Тому що за рік роботи у Верховній Раді, чесно скажу, особливого запиту від середовища, яке займається національно-патріотичним вихованням, на зміни в законодавстві не було особливого запиту. Тобто в нас ще багато попереду, я впевнений, ще багато буде робити над вдосконаленням законодавства, яке буде стимулювати розвиток сфери національно-патріотичного виховання.

Але все ж таки чесно визнаємо, що тут весь цей тягар роботи в цій сфері лягає на виконавчу гілку влади. А далі все у нас виглядає приблизно зараз, як у відомій байці Крилова, де лебідь, рак та щука тягнуть возика. "Возиком" є якраз  сфера національного-патріотичного виховання. А тими, хто його тягнуть десь кожен в свою сторону,  якраз є  міністерства тому, що  і Міністерство освіти, ну ніяк  без нього, і Міністерство сім'ї, молоді і  спорту, і Міністерство оборони, і Міністерство соціального захисту. Причому так послухати десь на звітах і взагалі, то от знаєте, і у лебедя, і у рака, і у щуки все гаразд і їх все влаштовує, вони в захваті кожен від того як вони класно працюють в цій сфері, але  проблеми тільки у "возика", що він як стояв так і стоїть на місці. Тому дійсно,  треба координація  усіх гілок виконавчої влади. 

І буквально вчора, от я спілкувався з Георгієм Тукою головою військово-цивільної адміністрації Луганської області, і просто просив посприяти в Сєвєродонецьку  де зараз розташовується  адміністрація,  є єдиний в Луганські області осередок пласту. Ну, я думаю, що серед тих хто в залі, не треба пояснень наскільки ця організація вносить важливий свій внесок в національно-патріотичне виховання. Тому там просив його посприяти, тому що і в школах, і на рівні департаментів по зрозумілим причинам які не треба пояснювати, не  дають розвиватися організаціям. Він мені зразу розповів, що  вони там прийняли рішення про створення  там патріотичного центру разом з військовою розвідкою. Пласт просто ще про це не знає тому, що на основі Пласту, але Пласт про це не знає  тому, що тільки в п'ятницю це рішення було прийнято. Тобто я переконався, що йому настільки важливі області як Луганська зараз, йому не байдуже це питання і цей напрямок. Тобто вони самі ініціюють створення якихось центрів. Але, в той же час, в Луганській області    не створена наприклад зараз обласного штабу по проведенню "Сокіл" і "Джура".

Тобто от на мою думку, що першочерговим  є визначення центрального органу виконавчої влади з виконання функцій щодо координації заходів здійснюваних органами виконавчої влади з національно-патріотичного виховання дітей та молоді. На даний час обговорюється пропозиція визначити таким центральним органом Мінмолодьспорт. Про те, рішення уряду ще немає, головне не визначена модель підрозділу, який і буде все це здійснювати.

Більшість експертів у сфері національно-патріотичного виховання наполягає на тому, що  має бути створене державне агентство з національно-патріотичного виховання, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і спрямовуватиметься і координуватиметься Кабінетом Міністрів  України через міністра молоді та спорту України з певним там штатним розписом.

На мою думку агентство дійсно єдиний механізм, який дозволить відродити і запустити процес національно-патріотичного виховання всі інші моделі вони не будуть настільки ефективними. Далі буде кожен приймати свої концепції свої програми і відкривати свої центри, тому дуже хотілося, щоб ця унікальна можливість, яка є для середовища національно-патріотичного виховання, її не втратили. Не втратили саме через те, щоб, коли зараз… от є спільне якесь бачення і законодавчої гілки влади, і виконавчої гілки влади. Навіть скажу, те, що я називаю центрами прийняття рішення, там з Адміністрації Президента, є воля на те, щоб такий центр був створений.

Єдине занепокоєння у мене викликає те, що в самому середовищі не почали там розтягувати, давайте його на базі того міністерства створимо, а на базі того міністерства створимо. Це повториться просто класична ситуація для трагічної української історії, коли кожен буде тягнути до себе якусь там булаву і  наразі програє Україна. У мене все.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. (Оплески) Дякую, Олег Миколайович. Ви вірно кажете, що це патріотичне виховання дітей, виконавчий орган повинен один. Тому що, якщо буде розтягування  між виконавчої гілкою влади, то, по-перше, ми не зробимо якісний продукт, якісну команду. По-друге, я впевнений, переконаний, що це потрібно робити в найкоротший строк, це неможливо розтягувати на рік, на два, на три. У нас на сході іде військовий конфлікт. І дуже важливо, щоб наші діти любили нашу країну, цінували нашу країну і захищали, були готові захищати нашу країну. Дякую.

До слова запрошую начальника відділу національно-патріотичного виховання Міністерства молоді і спорту України Ляховича Миколу Петровича. Будь ласка.

 

ЛЯХОВИЧ М.П.  Вітаю вас всіх!

Я дякую усім попереднім виступаючим за, ну, висловлені думки і позиції, я в принципі в більшості поділяю. І так як трошки більше ніж пів року на державній службі, а до цього пару десятків років як громадський активіст займаюсь цим питанням національно-патріотичним, скажу, що от ми переживаємо саме той час, коли у нас є всі можливості дійсно зробити національно-патріотичне виховання державною політикою, яка дійсно стане фундаментом держави, фундаментом національної безпеки, як тут було в презентації сказано, і держави. Я до цього деякий час працював в комерції і займався тренінгами. І от, що саме важливо, скажімо, в бізнесі, так, коли ви якусь робите мережу там, це покупець, тому що не власник скажімо якоїсь торгівельної мережі платить зарплату, а платить покупець. Так само і в питаннях держави, якщо ми не сформуємо громадянина у нас не буде держави. Більше 20 років ми не прикладали жодних зусиль для цього.

Цей рік, 2015, став перший, коли, взагалі, в органах центральної влади з'явився такий невеличкий підрозділ, який називається національно-патріотичне виховання, ну, яке я очолюю. Це вперше за 24 роки. Тобто все довелося робити не лише з повного нуля, але, на жаль, довелося переглянути багато попередніх концепцій, які були спрямовані особливо, як скажімо "попєрєднікі", як говорять, сформували, коли формували ідентичність не українську, антиукраїнську ідентичність, прививали неповагу до українських символів, до української держави. В той же час кругом плекалась якісь сентименти до теперішньої країни агресора. І от наслідок цього ми бачимо. Були створені відповідні виховні системи. На жаль, навіть уже після того, як ми вже майже 2 роки воюємо, досі ці виховні системи, різні заходи оті такі, які  плекають сентименти до країни-агресора, до країни-окупанта . вони й досі проявляються в деяких регіонах, причому в тих регіонах, які межують з зоною конфлікту.

З наведених отут, скажімо, певних статистичних даних… Знову ж таки, раз уже я підтримую Ольгу Вадимівну, раз не називаються області, я теж не буду називати, але в одній області, скажімо, близької до конфлікту, я постійно цю статистику навожу, більше  34 відсотки молодих людей з жодних обставин не будуть захищати Україну зі зброєю в руках. Їх, до речі, не запитували чи не будуть вони воювати проти України. Я думаю, відповідь ви знаєте.

 З тих, хто при певних обставинах, можливо, буде – близько 7 відсотків. Це, насправді, дуже страшні цифри, і це говорить про те, що нам буде важко знайти мир і злагоду. Тому це як би зараз дуже важливо.

Крім того, хочу сказати, що завдяки особистому вкладу міністра молоді і спорту Ігоря Олександровича Жданова, завдяки заступнику міністра з питань молодіжної політики Сергію Володимировичу Митрофанському в міністерстві склалася така команда (в Міністерстві молоді і спорту), яка прикладає максимальних зусиль для відродження національно-патріотичного виховання. На наступний рік з ініціативи міністра Ігоря Жданова передбачається, що можливо буде вперше закладено близько 10 мільйонів гривень саме на  питання   національно-патріотичного виховання.

Відразу можу сказати, що ми будемо максимально направляти ці кошти, перш за все, на формування, скажімо, певної кадрової якоїсь системи, підготовку волонтерів, підготовку організаторів різних національно-патріотичних заходів, розвитку, як тут не раз згадувалося, ігрової системи "Джури" зосередити, щоб у нас була якась одна наша українська ігрова система, тобто заснована на традиціях українських. А також… зрозуміло, і інших. Просто що "Джура" визначена Указом Президента, як ви знаєте,  № 338 від червня, тому, відповідно…. Але інші  теж будуть підтримані.

Також хочу сказати, що ми максимально будемо долучати до цього… до цих всіх процесів   ветеранів бойових дій на сході України. Це молоді  хлопці, які повертаються, які мають енергію, які люблять, які вже  довели своєю.. ну довели своєю, скажімо, життєдіяльністю вже довели свою любов до України. І ми мусимо дати їм інструменти для того, щоб вони передали… оці свої почуття передали молодшому поколінню і дітям, і молоді, тому що патріотизм – це почуття і воно формується… відповідно так само може сформований бути лише людьми, які носять такі почуття.

Крім того, на моє глибоке переконання, дуже важливо залучати національно-патріотичну молодь до діяльності органів влади державної, органів місцевого самоврядування і, скажімо, різних, там, громадських координаційних рад і все таке. Це дуже важливо, тому що в нас виходить таким чином, що завдяки громадським організаціям формується певний потенціал національно-патріотичної молоді, але в нас залишається за межами державної служби. А службу далі роблять люди, які, можливо, і не завжди, ну, державну службу так виконують, які не завжди, можливо, і позитивно ставлять до української державності, української влади. І тому формується 2 потенціали і це завершується революціями, якимись потрясіннями суспільними. Тому дуже важливо, щоб національно-патріотична молодь, незважаючи на низькі зарплати, незважаючи на те, що, на жаль, це зараз не перспективно, ну, поки що от, що це, на жаль, можливо, ну, не приносить якогось фінансового збагачення, але мусить йти в органи державної влади, в органи місцевого самоврядування і робити революцію, українську революцію в документах, в нормативних актах, робити державу, бо це єдине і це дуже важливо.

Також хочу подякувати всім структурним підрозділам, всім громадським організаціям, які до цього долучаються, Комітету Верховної Ради, в якому ми… з яким… в якому ми сьогодні проводимо слухання, Адміністрації Президента, зокрема, спеціалістам, які відповідають там за молодіжну політику, тому що разом була написана, в перше знову ж таки за 24 роки, стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді, як ви знаєте, 13 жовтня підписана Президентом. Це надзвичайно визначний документ. Головне тепер питання, як говорив Олег Миколайович Петренко народний депутат, це той механізм, який зможе її здійснити. Це дуже важливо, щоб воно знов не залишилось… якісь, там, на папері я5к декларація. Тобто воно має бути здійснено. Для цього має бути визначений орган з достатніми функціями, для цього має бути написана відповідна програма, яка зможе це втілювати.

І хочу похвалитися, що в цьому році ми вперше, Міністерство молоді і спорту, спільно з громадськими організаціями, спільно з Донецькою військово-цивільної адміністрацією провели 13-14 жовтня захід, який називався "Покрова героїв". Це взагалі перший такий захід в Україні, тим паче в Донецькій області на межі, де відбувалось і відбувається, і досі, скажімо, є протистояння. Дуже цікавий захід, дуже масштабний захід. Дуже дякуємо Донецькій обласній адміністрації, громадським організаціям, що до цього долучилися. І пропоную просто подивитися відеоролик, який підготувала українська народна молодь, представники якої є тут, якби по цьому… тобто це все було спільно зроблено з громадськістю, я хотів би, щоб у нас було більше таких заходів спільних і яскравих, і які би дійсно формували любов до України. Дякуємо. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, Миколо Петровичу.

 

(Трансляція відеоролику)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Микола Петрович. Я думаю, що не будемо коментувати цей ролик. Знаєте, побільше телебачення б сьогодні показувало такі речі, які ми сьогодні побачили. На жаль, наше телебачення, сьогоднішні ЗМІ, вони дуже роз'єднані і навпаки – показують ту інформацію найбільше, яка роз'єднує нашу державу, роз'єднує нашу України, висвітлюючи і владу, і народних депутатів, і багато військовослужбовців зовсім, на жаль, з другої сторони. Тому я впевнений, що отакі речі ми повинні бачити, наші діти повинні бачити, наша молодь і на таких, на такому телебаченні формується свідомість наших дітей. Дякую.

Слово надається тимчасово виконуючому обов'язки начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна, полковнику Мотиці Сергію Миколайовичу. Будь ласка.

 

МОТИКА С.М.  Доброго дня всім! Вітаю всіх. Дякую.

Я дуже багато вже послухав і щоб конкретизувати і не гаяти час, хочу вам просто на прикладі окремого навчального закладу... окремого навчального закладу показати і звернути увагу, що військово-патріотичне виховання, починаючи з дитячого садочку, починаючи з дитячого садочку, закінчуючи середньою, вищою, старшою школою, вищім навчальним, військовим навчальним закладом, профільного міністерства навчальним закладом, далі професійною орієнтацією молоді, яка закінчила виш, не залежно від того, якого напрямку цей виш, іде воно, повертається до конкретно  взятої школи, до конкретного взятого ліцею, конкретно взятого інституту.

Я хочу ще раз подякувати Олегу Миколайовичу за слова, що систематизувати і контролювати. Тому за свою пропозицію, тут ви бачите, проводимо от зараз ми в Польщі, місто Жагань, 15 воєводств ми зайняли 5 місце, не готувалися, от, заходів проводиться дуже багато. Тут, я не знаю, на фотографіях 10 частина. Але я пропоную створити модель, за модель взяти в кожному районі кожної області, в кожному районі великих міст  модель середньо школи, ліцею за рішенням місцевих органів влади, місцевої адміністрації. Тут я трошки себе перерву: ми створили, фінансів для цього багато не надо, створили полосу психологічних перешкод. Зараз ви побачите, коли ми вже будемо закінчувати цю полосу, там ви побачите два ската. Ці  два скати – це для дітей 13-14 років. Але ці два скати мотивують здачу зовнішнього незалежного оцінювання через два роки після проходження цієї полоси. Для 10-11 класу вона зроблена трошки по-іншому. Зараз перепрацьовується за підтримки і Міністерства молоді і спорту, психологів ми залучили, і був у нас недавно Микола Петрович Ляхович, заходи ми проводили.

Але я пропоную перш за все … Перш за все, багато зусиль для цього не потрібно, створити конкретну модель, чітко розписати конкретні заходи, починаючи від 1 вересня, закінчуючи таборовими зборами, які ми будемо проводити влітку з різними групами, різними віковими групами  молоді, конкретно це все прописати, конкретно реалізувати і конкретно контролювати. Коли ми це будемо робити, коли буде встановлений конкретний орган контролю… От зараз бачите, от ліцеїст раз – перепригнув забор, це в нього прописано, він закінчив 11-й клас. Коридор в житті стає вузьким. Він думає, він здав ЗНО, отримав відповідні сертифікати. Постріл з луку, постріл з пістолета як майбутньому захиснику України дає право зробити єдиний правильний вибір у кризовій ситуації. Це потрібно для військово-професійної  орієнтації, тому що з російською агресією нашої держави стратегічно зменшилась кількість бажаючих вступити до вищих військових навчальних закладів. Так само, як і зменшилась кількість  вступити до закладів міністерства, Служби безпеки України, Міністерства внутрішній справ, Міністерства надзвичайних ситуації.

Я, щоб коротенько підвести ітоги… підсумки, вибачаюсь, підсумки і багато не гаяти часу пропоную ще раз: створити  конкретну модель, прописати конкретні заклади… конкретні заходи в кожних окремо взятих навчальних закладах.

І я звертаю увагу, прошу вас всіх максимально систему нашої професійної орієнтації, патріотичної орієнтації трансформувати в систему освіти. Тому що вимоги до освіти, вимоги до нашої молоді, перш за все зараз світ нам ставить вибір такий, що ми повинні мати освіту, яка повинна бути конкурентоспроможною в усьому світі. Якщо ми цього не будемо робити, то рівень нашого, в тому числі і патріотизму він буде менший і нижчий ніж це зроблено в інших державах. Враховуючи те, що учні 11 класів мають і ви знаєте, що в цьому році збільшена кількість ЗНО, які вони складають вже в період навчання, зовнішньо-незалежного оцінювання, вибачаюсь, в період навчання в середній школі і вимоги до вступу у вищі навчальні заклади, в тому числі і у військові навчальні заклади підвищуються з кожним роком. Рівень інформаційно-комунікаційних технологій збільшується і ми повинні максимально нашу молодь, наших патріотів, максимально приблизити до цього.

Тому, як казав, Олег Миколайович, ще раз повторюся, потрібно, щоб цей орган додати, якісь конкретні  заходи і конкретні схеми цього контролю. І, якщо є захід, наприклад, я просто кажу, наприклад, вшанування Дня захисника батьківщини. Але це повинно бути зроблено на такому рівні, починаючи від дитячого садочку, закінчуючи районною, обласною адміністрацією. Вшанування героїв Крут, вшанування героїв Базару, там інших, багато дуже заходів, проведення підготовки команди до гри "Джура" і так далі і тому подібне.

Але потрібно тут кожен на своєму місці віднісся до кінця від а до я, виклався, тоді можна про щось розмовляти. Якщо ми зробимо, багато пропишемо, багато заходів різних красивих не зовсім дієвих, то вважаю ефективність всього цього буде набагато менша. І це буде робитись тільки для того, щоб ми показували, що ми щось робимо, а насамому ділі, оці юнаки, які просто ви зараз побачили на ролику, оці юнаки, коли стане перед вибором, щоб вони не стали в ті 50 відсотків, які не бажають взяти зброю, і ще не ті 10 відсотків, які можуть цю зброю повернути проти свого народу. А ми робимо це для того, щоб кожен патріот не вагаючись взяв зброю і пішов навіть ціною свого власного життя міг захистити свою батьківщину. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Сергій Миколайовичу. (Оплески)

Ми починали, що ми повинні виробити сьогодні механізм, не сьогодні, ми сьогодні повинні обговорити це і виробити механізм, і виконавчий орган, який буде не де-юре, а де-факто робити цю роботу, не на рівні тільки відділу міністерства молоді і спорту, а на общезагальному рівні нашої держави, і це дуже вірно. Дякую вам.

До слова хочу запросити першого заступника голови Комітету сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму, Величковича Миколу Романовича. Будь ласка.

 

ВЕЛИЧКОВИЧ М.Р. Шановні колеги, шановні присутні.

Тематика сьогоднішніх комітетських слухань є надзвичайно важливою зважаючи на ситуацію, в якій опинилася Україна в наслідок конфлікту з Російською Федерацією.

Не секрет, що попередні 10-ки років виховання молодого покоління призвело до того, до тих негативних наслідків і їх відсотків, які ми чули з виступу попередніх виступаючих.

Але я хотів би також зазначити, що в умовах, коли все більшого значення набуває військово-патріотичне виховання, все-таки не звужуватися лише, коли ми говоримо про національно-патріотичне виховання, до військового, до фізичного виховання, тому що питання національно-патріотичного виховання, воно значно-значно змістовніше.

Можливо, ще будуть виступаючі говорити, але хотів би наголосити на одному аспекті, який формує світогляд молодої людини, яка вступає в військо чи іде на роботу, чи представляє Україну на міжнародному світі.

Перше. Це сприйняття України і своєї батьківщини. Я би хотів привернути увагу до таких аспектів, до змісту навчання і формування світогляду.

Я хотів би звернути вашу увагу на момент, на чому ми виховуємо наше покоління, на яких прикладах.

Ви знаєте, я сам історик за освітою, і не раз ми з нашими, з моїми колегами говорили про такий болючий момент, що досить часто наше молоде покоління виховується на прикладах поразок. Знаєте, молода людина в спорті чи військовий, чи будь-яка успішна людина, вона хоче бачити позитивні приклади, вона хоче бачити моменти перемоги, перемоги успішності. І тому мені видається, що в тих програмах, які будуть, освітніх, якихось інших просвітницьких, оцей змістовий аспект, щоб був дуже присутній. Що ми повинні наші всі програми, всю нашу діяльність спрямовувати і показувати, що українці – це є успішні люди, у нас є перемоги, у нас є здобутки. Тому що будь-яка людина, вона їде в світ, і вона з іншими собі подібними спілкується. І вона хоче показувати щось таке, ну, таке позитивне, таке, як кажуть, cool – круто, переможно. І тому, мені видається, це той змістовий аспект у світогляді, на який ми повинні звертати увагу в усіх програмах. І наголосити, що для того, щоб оцей об'єм тих всіх проблем, про які ми говоримо, можна було зреалізувати, на мою думку, треба створити Державне агентство з національних, з питань національно-патріотичного виховання, який зможе бути координатором. Центральний орган виконавчої влади, який зможе стати тим координатором між різними міністерствами. Тому що це не зможе зробити ні Міністерство оборони, – у них є свої завдання, вони їх успішно роблять; ні Міністерство освіти, – вони також мають свої завдання, вони не зможуть робити те, чого зможе інше міністерство, і інші міністерства. Тому я вважаю, що має бути такий центральний орган, який зможе координувати і… Але я думаю, це повинно бути найкраще через Міністерство молоді і спорту, через, ну… Але щоб такий органа створити, який би координував цю роботу і співпрацював з іншими міністерствами. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Микола Романович. Я думаю, що ми будемо вирішувати, чи будемо проводити консультації. Комітетські слухання у нас закінчуються, ми підведемо підсумки і будемо вирішувати, який це орган буде, да. Точніше, орган ми розуміємо, який буде, – на якому базовому міністерстві він буде, да. І ще дуже важливий аспект, фінансування цього органу. Я думаю, що наш комітет зробить все можливе.

І не тільки наш комітет, я думаю, що ми будемо просити підтримку інших народних депутатів для того, щоб для цього напряму було фінансування достойне, достойне того, щоб наші діти могли сьогодні вивчати це патріотичне виховання, щоб вони могли тренуватися, щоб це були не тільки тренуючі площадки чи лагеря, які ми тільки що бачили по екрану в ролику. Це такий об'ємний, дуже об'ємний процес, починаючи з нашого телебачення, починаючи з друкування літератури, починаючи з цих педагогів, які повинна не відпрацьовувати свою роботу, а це повинно йти зсередини тієї людини. Це педагог, який повинен це любити, любити нашу державу і не відпрацьовувати свою заробітну платню, а робити це з душею, тому це дуже вірно. Дякую.

Слово надається учаснику АТО, дитячому письменнику, автору книжки "Уроки мужності" Микиті Кашницькому, будь ласка.

 

КАШНИЦЬКИЙ М. Дякую. Доброго дня! Я дякую за те, що мене запросити на ці дуже цікаві слухання. Я хотів би дуже коротко зупинитися на суто практичній стороні того питання, яке ми зараз розглядаємо.

Два слова про себе. Мене звуть Микита Кашницький, дійсно, я до Майдану писав дитячі книжки. Останні два роки моя біографія майже стандартна. Майдан, вишкіл з тактичної медицини, потім – ВЧ-0624, місто Щастя, потім – 179-й навчальний центр військ зв’язку ЗСУ (Полтавська область) по роботі з мобілізованими.

Завдяки видавництву "Саммит Книга", вийшла моя книжка, яка називається "Уроки мужності". І так сталося, що ми, разом з цим видавництвом, запропонували проект зустрічі з дітьми. В мене був невеличкий досвід щодо Майдану, я був в багатьох школах, був такий проект "Читай та мрій", якщо ви пам'ятаєте, тоді всі говорили про те, що діти мало читають. І цей проект розпочався в Київській області завдяки підтримки, звичайно, департаменту освіти та науки Київської області. В чому його мета? Що ми робимо?

Я колись від однієї вчительки почув таке, вона сказала, головна проблема нашої школи в тому, що вчителі ХХ сторіччя навчають дітей ХХІ сторіччя і їм тяжко порозумітися.

Ми намагаємося наблизити наше суспільство пасіонарне, дуже продвинуте, дуже передове до школи. Тобто полегшити вчителям їх роботу. Ми це… зараз ми працюємо конкретно з такою людиною, як Валерій Макєєв, це автор книжки "100 днів полону". До слова, світ дуже тісний і пан Олег Петренко, який зараз тут присутній, народний депутат, це та людина, яка звільняла з полону цю людину.

І ось досвід спілкування з дітьми свідчить про те, що, по-перше, дітям це потрібно, по-друге, це потрібно нам. І врешті діалог, який відбувається, а ми це робимо заради діалогу, книжки і я, і Валерій, наші книжки розраховані, ну на різні вікові категорії. Моя все ж таки для, більше для дітей і підлітків, його для, ну скажемо так, останніх класів школи.

Книжка як привід для того, щоб розпочати діалог стосовно того, що таке патріотизм, що таке мужність, що таке відповідальність. От таких три ключових слова.

Ми всі розуміємо з вами в чому головна проблема того питання, яке зараз розглядаємо. Не можна людину примусити стати патріотом. Немає такого примусу. Це її особистий вибір.

Ми можемо тільки так чи інакше впливати на свідомість, для того, щоб допомогти людині обрати себе, обрати свою країну, обрати свій народ. Це дуже важливо. І чи виходить у нас це, чи ні, звичайно, буде видно з часом, але на жаль, якби ми здогадались зняти ролік про те, як відбувається цей діалог з дітьми, це було б дуже цікаво, повірте. На жаль, в нас цього ролику немає. І часу довго розказувати про це немає. Але питання, які ставлять діти, бувають не просто цікавими. Бувають такими, що відповісти нема чого. Але я думаю, що врешті-решт ми розуміємо один одного. Мені здається, що ми з дітьми друг друга розуміємо.

Я зараз хотів би ще сказати про один проект, який ми розпочинаємо, маємо надію розпочати в Україні. І я думаю, що цей проект має, ну, вибуховий потенціал. Він простий, майже не потребує фінансування, не потребує фінансування і як на мене, він дуже цікавий. Він може стати проектом національного масштабу. Цей проект називається "Книжкові майстри".

Про що йдеться. Діти люблять робити щось  власними руками. Коли ми пропонуємо їм, я ще робив колись там, 5-6 років тому пропонував дітям зробити книжку власноруч, з початку до кінця написати, намалювати, зробити обкладинку, політурку. Це завжди викликає величезне захоплення. Більш того, діти це і роблять постійно. Ну, це взагалі за Макаренком, це нормально. Але ці книжки вами завжди залишаються в школах, вони ніколи не виходять за її межі.

Наша ідея. Запропонувати всеукраїнський конкурс під назвою "Книжкові майстри". Хай діти у всіх школах, починаючи з сіл, в містах особисто чи класами, чи паралелями, як їм сподобається, зроблять таку книжку. Потім така книжка виходить на конкурс спочатку районний, обласний. І потім ми можемо це завершити, ну, феєричним, я думаю, фіналом в Києві. Я думаю, що, ну, і звичайно, тема цієї книжки, вона має бути, скажімо, "Моя Україна", ми так це побачили.

В чому тут головне питання. Такі одноразові, разові заходи національно-патріотичного спрямування, скажімо, зустріч з якою цікавою людиною, це круто. Але краще, коли вони розтягнуті в часі, коли дитина працює над тим, що має відношення до патріотизму, до свого краю, до того, що вона пов'язує зі своєю любов'ю до Батьківщини, якщо вона працює тривалий час. І, якщо вона потім це виносить на обговорення, на конкурс, я думаю це буде сприяти тому, що наші діти відчують себе українцями насправді. І я думаю, що це буде вкрай цікаво. І сподіваюсь на те, що відповідні структури нас в цьому підтримають.

Я дуже вдячний пані Богомолець за те, що вона сказала, за те, що вона назвала наших волонтерів і бійців справжньою елітою України, я з цим погоджуюсь.

І хочу наприкінці сказати про той проект, теж практичний як на мене, дуже важливий, який ми на свій страх і ризик теж розпочали з видавництвом "Саммит Книга". Це книга честі і пам'яті. Я не знаю чи робить хтось зараз книгу пам'яті тих героїв, які загинули на нашій війні, не знаю. Я намагався це з'ясувати, мені це не вдалося. Тому я розпочав цю роботу сам. Звичайно я знаю дуже мало людей яких чи ховав я, чи я знаю, що вони загинули. Але така книга в край необхідна для того, що ми називаємо національно-патріотичне виховання.  Я не знаю чи зможемо ми зробити так, щоб така книжка була в кожній школі. Але принаймні, коли ми складемо такий перелік людей і про кожну людину ми зробимо окреме оповідання, обов'язково. Ми не маємо зараз і не мусимо мати безвісних героїв, безымянных, як кажуть. Кожну людину, яка загинула за Україну, ми знаємо. Тому таку книжку я думаю, що це буде, сподіваюсь, що я зможу її написати і звичайно не один. І сподіваюсь на те, що нам допоможуть достучатися і до архівів і до всіх необхідних в цій справі інституцій. Думаю, що це буде головна книжка мого життя, принаймні на цей час. Думаю, що, коли це буде в кожній школі, в кожному селі, в кожному місті, діти, вчителя, батьки будуть знати кого з героїв вшанувати саме їм, хто жив поруч з ними і на прикладі життя можна справді фактично, матеріально розповідати дітям, що таке справжня любов до батьківщини, що таке справжня українська ідентичність. Дякую вам за те, що зміг вам це розповісти, сподіваюсь, на підтримку. Дякую. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам.

До слова хочу запросити народного депутата України Силантьєва Дениса Олеговича, будь ласка.

 

СИЛАНТЬЄВ Д.О. Спасибо. Уважаемые друзья, уважаемые участники сегодняшний слушаний, так как я глава подкомитета по вопросам физической культуры и спорта, то хотел бы рассказать о патриотизме с точки зрения именно физической культуры и спорта. Как правильно заметил Николай Петрович, патриотизм – это эмоциональное состояние души, состояние человека его нельзя заставить, это не физическое состояние, это не какое-то, знаете, это не профессия, это состояние оно должно прийти само.

Так вот, зажечь человека вот в таком состоянии, может только тот кто сам этим горит. И я считаю, что такие люди, одни из таких людей, это наши спортсмены. Спортсмены, которые не словом, а делом уже доказывают и отстаивают честь нашей страны на международных аренах и Европы, и мира всех уровней. Спортсмены, которые, я думаю, на сегодняшний день являются героями, такими же героями, как и те, которые сегодня отстаивают независимость и единство нашей страны на Востоке, сегодня, Украины.

И я думаю, то спортсмены это одни из тех людей, которые сегодня формируют положительный имидж страны в Европе, и в мире. И, конечно же нужно использовать тот потенциал, который у нас сегодня есть, чтобы, вот как сказал, Николай Романович, на победах, мы должны формировать психологию победителя. Мы должны формировать психологию у человека, что мы не люди, которые должны ходить с протянутой рукой, мы самодостаточные люди, мы можем сражаться, мы можем побеждать. И я думаю, что вот на сегодняшний день, спортсмен – это очень недооцененный  потенциал, который нужно использовать, нужно показывать победы наших спортсменов используя при этом средства массовой информации.

Вот сегодня есть Закон о социальной рекламе и 5 процентов должно выделяться на социальную рекламу. Нужно проследить и это, наверное, органы местного самоуправления, чтобы социальная реклама использовалась не только для того, чтобы члены правительства поздравляли с праздниками людей.  А чтобы она использовалось для того, чтобы показывать известных спортсменов, людей которые сами себя сделали благодаря своим чертам характера, благодаря своему трудолюбию, благодаря своему терпению и мастерству - вот для чего это нужно использовать.

Сегодня нужно говорить о том, что правительство, знаете, на словах оно поддерживает спорт, но сегодня делается все для того, чтобы  грубо говоря, уничтожить  то, что осталось от спортивной  инфраструктуры,  от детского спорта. Сегодня вот, не сегодня, а буквально недавно, был представлен бюджет и  там были законопроекты инициированные Кабинетом Министров  Украины, которые окончательно  уже добивают то, что осталось  от спортивной инфраструктуры, то, что осталось от спорта и в школах, и  в учебных заведениях, высших учебных заведениях и в дошкольных. Понимаете?

Поэтому, сегодня вот я бы хотел  обратиться к заместителю министра молодежи и спорта, так  как министр ушел, чтобы вы, так же как и наши спортсмены не на словах, а наделе,  отстаивали интересы спорта сегодня в Кабинете Министров Украины. Потому, что очень важно, чтобы сегодня для детей  лучше, конечно же, воспитывать патриотизм с самого маленького возраста, с садика, со школы. Чтобы у людей формировался, знаете, образ героя, на которого бы они хотели ровняться. Чтобы у людей,  у детей формировался образ кумира, потому, что это те же  дети, те же люди, которые выросли вместе с ними во дворах, которых они видят по телевизору.    Чтобы использовать  вот этот потенциал и всячески отстаивать то,  что у нас еще осталось и как минимум его сохранить, а максимум, конечно, делать все для того, чтобы  развивалась спортивная инфраструктура, для того, чтобы максимально популизировался спорт  и здоровый  образ жизни в нашей стране.

Мы, со своей стороны, как парламентеры, будем настаивать на этом и уже мы год потратили на то, чтобы вернуть льготу на землю и на недвижимость физкультурно-спортивных объектов и санаториев детского оздоровления, так еще и не добились этого. Но, я думаю, что с принятием нового кодекса Налогового, да, мы все-таки добьёмся, чтобы он был вставлен в виде поправки на комитете. Поэтому большая просьба к министерству, чтобы оно поддерживало спорт и, в том числе, и патриотизм наших детей. Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Денис Олегович.

Дійсно, спортсмени, наші спортсмени, ми можемо ними пишатися, вони сьогодні показують величезні показники, незважаючи на те, що, на жаль, фінансування спортивної сфери сьогодні значно знижено і фінансування ДЮСШ значно знижено, і наш комітет з Міністерством молоді і спорту, ми добивалися на Кабміні для того, щоб все ж таки у цьому році, у 2015 році, який вже минає, ми добилися те, щоб дали нам все ж таки фінансування. Я впевнений, що і в наступному році ми будемо за це говорити, і наш спорт ми не оставимо без фінансування.

І я хочу сказати, що дійсно молодь на прикладі наших спортсменів, наших чемпіонів багато може чому навчитися, багато може до чого дійти і, в першу чергу, до того, що сказав Денис Олегович, що ми повинні для себе розуміти, що українці це нація переможців, у першу чергу. І з дитинства діти повинні це розуміти, і ми повинні їм це говорити. Ще великий вплив для національно-патріотичного виховання є сьогодні Інститут сім'ї, кожна родина, кожна сім'я батьки повинні виховувати з дитинства своїх дітей. І в голову їм вносити те, що Україна – це велика держава, що Україна – це держава переможців, що наші воїни, вони самі сміливі, самі героїчні, що спортсмени самі сильні. І я хочу вам сказати, що завдяки нашим спортсменам у всіх куточках світу піднімається український флаг, лунає український гімн. Це теж серйозний елемент патріотизму. Дякую.

І прошу  до слова заступника директора з науково-експериментальної роботи Інституту проблем виховання національної академії педагогічних наук України Петрочко Жанну Василівну. Будь ласка.

 

ПЕТРОЧКО Ж.В. Шановні колеги, виховали громадянина-патріота, людину, яка палко любить свою Батьківщину і готова за першим покликом піти її захищати – це надзвичайно складне завдання, і ми маємо бути реалістами.

Але хочу сказати, що воно здійсненне. І лише в цій справі, на мою думку, потрібно виокремити три такі позиції. Перше, визначити і визнати ті негативні чинники і ризики національно-патріотичного виховання, аби їх уникати; друге – це чітко окреслити, що таке патріотизм і його складові, аби не допускати підміни понять; і третє – розгорнути інформаційне поле обміну, власне, тими способами, механізмами, формами, методами роботи, які були вже напрацьовані після Революції гідності, аби не витрачати даремно ресурси, аби не дублювати один одного.

Дозвольте коротко зупинитися   на оцих трьох позиціях. Щодо першої, ми і нині маємо визначити, що залишається значною частка населення, які живуть за різними ціннісними пріоритетами і мають різні світоглядні установки і мають різне уявлення про історичне минуле  нашого народу. І в цих умовах здійснюється, продовжує здійснюватися патріотичне виховання.

Пані Ольга назвала його ілюзією. Можливо, я би трошки м’якше як педагог би обізвала це: воно було дещо формалізовано, і ми маємо це визнати. Воно не торкалося емоцій, серця дитини, дитина не бачила в ньому особистісного смислу.

Зараз сучасні діти дуже відрізняються від своїх попередників, і це показує ціла низка досліджень. Діти мислять по-іншому. Багато дітей не хоче переймати ту модель життя, ту модель поведінки, яку пропонували чи пропонують їм дорослі. І ми спостеріємо батьків і дітей. Щодо дорослих, тут теж є свої труднощі, спостерігається загальна депресія, загальна невпевненість уже в завтрашньому дні і що найстрашніше – це певна байдужість і навіть, можливо, і зайняття позиції перечікування – побачимо, що буде далі. І на цьому всьому фоні відбувається тотальна маніпуляція свідомості і не визнавати, не помічати цього ми не маємо право і виховувати по-старому, старими формами  і методами нам уже не вдасться. Тому саме оці негативні і цілий ряд інших чинників нам потрібно враховувати, коли ми будемо вибудовувати сучасний зміст національно-патріотичного виховання.

Щодо другого – поняття патріотизму, правильно сказали, це не просто якість, це почуття, а я б ще добавила почуття цінність, яке відображає ставлення людини до Батьківщини, до народу, до суспільства, але ще й до себе самої. І в сучасному тлумаченні варто робити акцент на тому, що нині акцент робиться на вмінні людини активно взаємодіяти із суспільством і виборювати в держави гідне визнання своїх чеснот, своїх прав, своїх можливостей. І в зв'язку із цим, коли ми говоримо про складові патріотизму, безперечно, на першому місці – це любов до Батьківщини, без цього не може бути, яка базується історично-культурній пам'яті, це, власне, оця прив'язаність, емоційний зв'язок із землею, із культурою, це відданість Батьківщині, це готовність до самопожертви від найменшого і до найбільшого, це вміння і бажання ставити соціально-значущі цілі. Але це ще і власна гідність і моральна... гуманістична моральність. І беручи до уваги останнє, на мою думку, не варто дуже виокремлювати патріотичне виховання з усієї системи, від різних напрямів виховання. Тому що не можна назвати патріотом людину, яка зневажливо ставиться до своїх рідних чи краде і таке інше.

На сьогодні акцентами патріотичного виховання має стати вміння почути іншого, вміння зрозуміти, чому в нього відмінна позиція. Не можна виховувати патріотизм на почутті ненависті і агресії, особливо коли ми говоримо про дітей, це дуже принципове завдання. Осереддям сьогодні сучасного патріотичного виховання має бути формування переконаності дітей, що сила сьогодні України у єдності, в оцій злагоді ми можемо лише підняти нашу Україну.

Висновки дітей будуть залежати тільки від акцентів дорослих, тому ми несемо відповідальність за спрямування, скажімо, з помислів дітей. І я цілком підтримую, і хочу ще раз наголосити на ідеї, яка вже сьогодні була двічі проголошена. Потрібно робити акцент на сильні сторони, в науці це називається "концепція сильних сторін" і вона показує набагато більші результати від позитиву, ніж від тих негативних засуджуючих моментів, як часто ми це робили.

Тому питання і обговорення фраз такого типу, що народ заслуговує те, на що має, це, вибачте, не предмет обговорення для сучасних дітей.

І щодо останньої позиції. Нині національно-патріотичне виховання має стати завданням усіх, і державних, і не державних організацій, і не потрібно шукати спеціальні організації чи установи, які покликані це робити відповідно до своїх статутних обов'язків. Єдине, в цьому процесі кожен має зайняти те місце, виконувати ту діяльність, яку може робити найкраще.

В цьому контексті дозвольте презентувати ініціативу Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, яку ми апробували упродовж 2015 року.

Ідеться про такий науково-практичний проект підвищення професійної компетентності із національно-патріотичного виховання. Зазначена діяльність проходила шляхом проведення різнорівневих тренінгів для педагогічних працівників, представників вищих навчальних закладів, загальноосвітніх навчальних закладів, позашкільних навчальних закладів, громадських організацій із патріотичного виховання. В результаті були підготовлені не лише тренери, а оці координатори, ініціатори цього питання на місцях, бо ми вважаємо, що в сучасних умовах саме інтерактивні форми роботи дозволять найбільше наблизити чи занурити фахівців в цю проблему. Чому? Тому що людині потрібно пережити щодо цього емоційний стрес, вона, можливо, має задуматись і над своїми сумнівами, чому вона думає не так, вона має подумати, проаналізувати думки інших, вона має провести, власне, оцей, як то кажуть, внутрішній діалог.

І від так моєю ключовою тезою є те, що сьогодні ми маємо подолати цю байдужість щодо національно-патріотичного виховання саме тих, хто за своєю професією повинні покликані стати "інженерами дитячих душ", йдеться про педагогів, і з цього треба почати. Тому такого плану навчання потрібно було б провести в усіх навчальних закладах України. І, власне, це ж завдання і ставилося у нас в стратегії національно-патріотичного виховання, пункт 9, і ми ж це знаємо.

Тому, на мою думку, доцільно уже до кінця 2016 року створити мережу підготовлених національних тренерів, адже ми ж не можемо всіх навчити, скажімо, на центральному рівні. Ці тренери могли б уже, починаючи із 2017 року розпочати широку, комплексну, масову роботу на місцях. І дуже сподіваємося, що нарешті до такої ініціативи дослухається і Міністерство освіти і науки, і молоді і спорту, і, власне, управління і департаменти освіти на місцях. Для проведення такого навчання навіть Інститут проблем виховання розробив книгу, ось, називається "З Україною в серці".

Тому, будь ласка, радимо скористатися цією ініціативою, вона вам допоможе напрацювати ваші, можливо, ще кращі ініціативи. Бо, повірте, час уже переходити від концепцій, від стратегій, від диспутів до непомітної щоденної роботи.

І дозвольте просто нагадати на завершення такі слова митрополита Андрія Шептицького: "Не потоком шумних, галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну". Дякую. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Жанна Василівна.

Запрошую до слова голову Українського молодіжного форуму Куценка Станіслава Ігоровича. Будь ласка, Станіслав Ігорович.

 

КУЦЕНКО С.І. Добрий день! Дякую за можливість виступу.

І я хотів би закцентувати увагу на тому, що є громадянською освітою, громадянським вихованням молоді, українців, і що воно є тотожним або невід'ємним до патріотичного виховання. Це і буде темою виступу.

Хотів сказати про те, що громадянській освіті і громадянському вихованню треба приділяти увагу на різних етапах, різних рівнях виховання дитини і, як наслідок молоді. Перш за все, це повинно починатися з дитячого садка. Далі -  школа, вуз. Можливо, це банальні фрази, але я хочу звернути увагу на те, що це повинні бути однакові меседжі, які повинні повторюватися дитині, підлітку, молодій людині на всіх етапах його життя. Все починається із сім'ї, тобто сім'я є щоденним колом, де дитина перебуває. Відповідно, батьки так само повинні  закладати ті правильні речі про любов до країни, про відповідне ставлення до оточуючих, до  суспільства і тому подібні речі.

І паралельно так само має відбуватися таке виховання через дитячі організації, через молодіжні  громадські  організації, через студентське самоврядування. Тобто у всі роки і на всіх можливих етапах життя і розвитку дитини і молоді. І ключові сфери громадянської освіти, на мою думку, є наступними. Це, перш за все, виховання фінансової грамотності, економічної освіти. Адже важко голодну дитину, голодну молоду людину або громадянина заставити  любити свою країну, тому що потім ми будемо мати і далі таку ситуацію, коли і голоси  продаються, і інші випадки. Тому що просто люди не знають, як зробити гроші, як себе забезпечити. І тому це є першою сходинкою і першим ключовим моментом.

Наступне, це, безумовно, історія України. І має робитися великий акцент на тих помилках, які робились в історії для того, щоб їх запам'ятати і більше не повторювати, щоб вчитися уже на чужих помилках, не повторювати свої. Це другий компонент.

Далі, це правовий лікнепт, тобто правова освіта дітей, молоді, коли мають вони знати свої права, можуть їх відстояти і, відповідно, бути освіченими в правовому контексті.

Наступне, це екологічна свідомість. Тому що любов до країни починається так само зі ставлення до навколишнього середовища і це так само має закладатися з пелюшок, умовно кажучи. 

Так само це  такі цікаві речі, за рахунок яких Україна зараз могла би вийти на лідируючі позиції в світі. Ми можемо перетворитися завдяки вихованню ІТ-грамотності, коли ми будемо вивчати дітей, молодь комп'ютерним навичкам. Ми можемо перетворитися на державу, яка не буде постачати ресурси, а буде постачати готові рішення, які дуже дорого коштують на ринку і відповідно ми таким чином і економічну складову так само розвивали би. І в цьому аспекті теж важливо це  постійне нагадування про індивідуальну соціальну відповідальність. Ну умовно кажучи, простим словом, це волонтерство. Так само нагадаю про те, що це повинно йти у всіх етапах і через всі сфери впливу на дитину, на молоду людину: в школі, в садку, на повсякденних уроках. І, відповідно, Міністерство освіти так само було б доцільно розглянути систему  постійного  навчання громадянської освіти. Це має бути не разовий урок показовий, наприклад, на 1 вересня або у відповідний день приурочений до Дня Незалежності, або до Покрови, або до інших свят, а це повинно бути розроблена, звичайно, програма, нормальною мовою для дітей, зрозумілою, для того, щоб вони це сприймали і так само, брали собі на озброєння.

І хочу зазначити про те, що треба вивчати іноземні мови, це є невід'ємна частина громадянського світу, тому що скільки мов ти знаєш, скільки разів ти людина. Тобто це зрозуміла не прописна… прописна істина і тому, відповідно на цьому теж треба закцентувати увагу.

Таким чином, якщо ми будемо виховувати громадянську освічену людину, ми зможемо виховати успішну людину. А успішна людина сформує в Україні розвинене громадянське суспільство, і звідси ми будемо мати сильну державу в громадянському аспекті, і в економічному так само.

Це коротко все. Дякую. (Оплески) 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам за змістовну доповідь.

Я до слова хочу запросити народного депутата України Івана Крулько. Будь ласка.

 

КРУЛЬКО І.І. Дякую, Артур Леонідович. Шановні колеги!

Я от прийшовши на комітетські слухання, які стосуються патріотизму, мимоволі згадав 2009 рік, коли в профільному Міністерстві сім'ї, молоді та спорту з'явилася ідея створити центр національно-патріотичного виховання молоді. От. І цей центр повинен був розробити методологію національно-патріотичного виховання, впроваджувати нові підходи та і власне, займатися тим, чим держава професійно не займалася ніколи впродовж всіх років до того часу.

Значить, ідею вдалося протягнути з великими труднощами. Хто був проти? Проти було Міністерство фінансів.

Чому? Тому що Міністерство фінансів, воно у нас не тільки рахує, але воно в нас є ідеологом по всіх сферах життя суспільства.

 У нас є міністерства, які повинні формувати політику, але коли доходиш реально до Міністерства фінансів, то виходить, що не міністерства формують ідеологію, а Міністерство фінансів. Тому що воно вирішує, наприклад, що краще, чим краще займатися Міністерству молоді і спорту або Міністерству охорони здоров'я, як воно повинно ліки закуповувати і так далі. І в результаті в нас виходить ситуація, коли ті міністерства, які повинні формувати політику реально цим не займаються не через те, що вони не хочуть, і таке буває, або не можуть, і таке буває. Але через те, що просто не дають можливості це зробити. Ну, потім ця ідея і, до речі, тодішній уряд, який очолювала Юлія Тимошенко прийняв таке рішення, незважаючи на позицію Мінфіну про створення Центру національно-патріотичного виховання. Але тут же змінився уряд, прийшов Янукович Президентом і ця вся ідея почила в бозі.От.

Зараз питання патріотизму в Україні стоїть зовсім на інших позиціях. І це, в першу чергу, не заслуга всіх тих, хто цим багато років займається, а це у зв'язку з тим, що над Україною нависла смертельна небезпека у вигляді війни яка йде на сході, наша національно-визвольна боротьба за українську землю, територію і за наш світ український продовжується. І патріотизм він став, став породження спочатку Майдану, а потім і війни. Я маю на увазі те, що більшість людей цим почало займатися. І, безумовно, що зараз на державному рівні всі чудово усвідомлюють наскільки велику роль грає питання того, що як особистість, молода особистість ставиться до своєї країни. Давайте відкинемо тих 8-10 тисяч російських військових, які реально перебувають на сході. Але ж решта це наші доморощені молоді люди здебільшого, які вже виросли в незалежній Україні, але, які не просто не навчилися її любити, вони її відверто ненавидять і готові воювати проти своєї держави із зброєю в руках. Да, за гроші, за від безвиході багато хто, але є ідеологічні, ті, які розуміють чітко проти чого вони воюють, чому вони це роблять і будуть це продовжувати робити.

Тому, якщо Україна реально бачить стратегію реінтеграції тих територій, які ми тимчасово втратили це і Крим, це і території Донбасу, а також планує інтегрувати ті території, які знаходяться в Україні, але, які голосують дуже часто не так як ми бачимо присутній розвиток української держави, то, очевидно, що це потрібно проводити патріотичне виховання змалку.  

І тут є кілька складових, про які варто сказати. Перша складова – це питання, безумовно, волонтерства. Якщо молодий маленький українець з дитячого садочка буде розуміти, що волонтерити, допомагати іншим творити добро – це є важлива справа. І, якщо в цю справу буде вкладений український зміст, то питання волонтерства стане не тільки як благочинність, а це стане системою громадянської освіти нації. Тому, безумовно, що ця складова волонтерства і системної роботи в цьому напрямку, воно повинно бути державною політикою. Я вдячний Комітету у справах сім'ї, молоді, спорту і туризму за те, що був проведений закон стосовно волонтерської діяльності, за який нам зараз дякують волонтерські організації.  Але ми пригадуємо, що також не всі складові в уряді були за те, щоби ті норми, які ми там відстояли, таки відстояли завдячуючи позиції Артура Леонідовича і завдячуючи позиції комітету, вони сьогодні працюють. І на підставі цього закону уряд ухвалив дві постанови Кабінету Міністрів.

Наступний момент, про який варто сказати. Це питання того, а чи знаємо ми власну Батьківщину, чи знаємо Україну.   Дві третини українців ніколи не виїздили за межі України. 80 відсотків молодих українців ніколи не були за кордоном. 60 відсотків українців ніколи не мали жодних зв'язків з сусідніми навіть регіонами, це в Україні. Ми абсолютно втратили, а, можливо, і не створили систему мобільності української молоді. Коли в обов'язковому режимі кожна молода українська людина побувати десь за кордоном, і обов'язково побувати в кількох областях України для того, щоби знати свою країну. Тому питання молодіжних обмінів між регіонами, внутрішні обміни, а також обміни з країнами Європейського Союзу це мусить бути стратегія. І це також є система патріотичного виховання. Бо, коли ми їздимо до Європейського Союзу і бачимо як там живуть, то ми не починаємо сильно любити Європейський Союз. Ні, ми більше починаємо розуміти Україну, що тут потрібно робити, і більше починаємо любити власну країну.

Питання неформальної освіти. Ми маємо такий законопроект 2121 у Верховній Раді і профільний Комітет з питань освіти його рекомендує для прийняття,  не доходять руки, тому що в залі дуже мало, на жаль, депутатів, які розуміють значень неформальної освіти. Комусь здається, що неформальна освіта це, ну, робота з якимись там людьми не традиційними чи які там значить одягаються по формі чи ще щось. Насправді в цю історію вкладається зовсім інший зміст. Тут багато я бачу вихідців з громадських організацій. А згадайте, хто був кістяком майдану? Перші люди, які вийшли і почали організовувати інших, це були люди, які пройшли неформальну освіту, отримали додаткові знання в громадських організаціях, були змотивовані до того, щоб бути громадянсько активними. Але вони не є по своїй суті тими, хто хоче бути професійними революціонерами. Ні. Вони вийшли на майдан для того щоби змінити країну і щоби отримати можливості і механізми працювати в оновленій країні. Ось, що означає неформальна освіта. Неформальна освіта спонукає до реформ, але не до того, щоби створювати нові революції. І це кардинальна різниця між тим, що ми можемо ще вкладати, взагалі, в розвиток громадянського суспільства.

Безперечно, що в цьому ж зв'язку ми повинні говорити і про тему здоров'я нації. Уявіть собі, що в старшій школі кожній, в кожному класі є одна молода людина, яка є ВІЛ-інфікованою. 4 відсотки української молоді сьогодні ВІЛ-інфіковані. 56 мають, відсотків української молоді, мають залежність від шкідливих звичок алкоголь, тютюнопаління, наркотики. І ми є європейським лідером по динаміці поширення цих хвороб. Питання. Чи потрібно для держави особлива стратегія по тому щоби вирішувати ці питання? Звичайно. І потім скажіть, що це не є питання патріотичного виховання. Якщо подивитися громадські організації патріотичного змісту, які існують в України і багато працюють, то питання тютюну і алкоголю там майже заборонені, вони просто це не роблять. Це і є складова патріотичного виховання. 

 Те ж саме ми вкладаємо і в питання достойної роботи. Якщо молода людина не може після закінчення навчального закладу знайти достойну роботу для себе, то скажіть будь ласка, а чи буде вона патріотом своєї країни? І тут якраз нам підказує тема волонтерства і неформальної освіти. Тому що через волонтерство ми маємо можливість спонукати людей до вторинної зайнятості, створити відповідні програми.

Хто в Сполучених Штатах займається будівництвом соціального житла? Будівництвом соціального житла займаються, будівництвом, волонтери і громадські активісти. А скажіть, покажіть мені одну громадську організацію в Україні, яка займається будівництвом чи побудувала хоч один соціальний будинок. Не існує цього.

Тобто виникає питання. Для того, щоб існувала програма "Доступне житло", можливо, потрібно, щоб ми через режим вторинної зайнятості змусили самих молодих людей для себе будувати і в своїх інтересах? Ось це, власне, це те, що держава повинна робити. Але це не ідеї. Це вже сьогодні реальні можливості, які ми заклали в законопроекті про молодь, який зареєстрований на минулому тижні у Верховній Раді № 3621.

І якраз ті механізми, які там закладаються, і національно-патріотичного виховання, і відповіді на ті питання, які турбують молодь, безумовно, що це механізми законодавчі, які дадуть можливість по-новому подивитися на молодіжну політику.

Разом з комітетом ми зараз почнемо серйозну роботу над цим законопроектом. Більшість членів комітету є його співавторами. Ті, хто ще не є, обов'язково долучаться і стануть співавторами цього законопроекту. Ідеологічно він наш, тих людей, які пройшли громадську діяльність впродовж багатьох років. Ми його будемо доопрацьовувати і над ним буде робота до другого читання дуже серйозна. Але це те, що сьогодні дасть подих, поштовх для молодіжної політики і дасть можливості, реальні механізми для того, щоб ми в кожній сфері закладали тему національно-патріотичного виховання як стратегію побудови національної української держави. Дякую. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я хочу подякувати Івану. Він уже багато років працює в нашому, співпрацює з нашим комітетом, не будучи ще депутатом Верховної Ради України, і, не зважаючи на те, що він знаходиться де-юре у іншому комітеті, ми його бачимо, я думаю, гораздо більше, чим члени його профільного комітету. І ця людина дуже багато робить для формування громадськості, молоді для того, щоб  сьогодні не тільки ми думали про те, що  в нас є сьогодні чи про минуле, щоб ми думали і про майбутнє, про мабйтнє нашої молоді, наших дітей.

Дякую вам, пане Іван.

Слово надається виконавчому директору Конгресу національних громад України Линчовській Ганні Романівні. Будь ласка, Ганна Романівна.

 

ЛИНЧОВСЬКА Г.Р. Доброго дня, шановні колеги! Я тут також  представляю коаліцію проти дискримінації, це є об'єднання громадських організацій, і розпочати свій виступ я хочу з цитати сучасного письменника Сергія Жадана: "Випробування патріотизмом чи не найскладніше, адже доводиться мати справу з такою тонкою і делікатною матерією, як любов і пристрасть.

Власне, ми  живемо в ХХІ сторіччі, і Революція гідності підтвердила європейський вибір України. На жаль, наші обставини є дуже контраверсій ними: у нас є тисячі загиблих, у нас більше мільйона переселенців, у нас окуповані території чи незавершена війна. Проте, одні люди намагаються щось робити, допомагають, а деякі, власне, заробляють іміджеві бонуси.

Я хочу наголосити на тому, що Конституція України, стаття номер 3, проголошує що людина, її життя, здоров'я, безпека в Україні визнаються найвищою соціальною цінністю. І освіта в Україні повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Власне, війна – це тимчасово, а мир – це назавжди. І військово-патріотичний аспект, він тимчасовий, а права людини і верховенство права – це назавжди. І перекіс у бік військо-патріотичного виховання загрожує тим, що ми матимемо покоління тих, хто вважатиме, що бути патріотом, для цього потрібно конче воювати.

Ті мої друзі, які пішли на цю війну, вони воювали за Батьківщину, яка поважає людину, її гідність, права і свободу, за таку країну, в якій не страшно жити, в якій права людини і людина є найвищою цінністю.

Власне, вже давно розроблена концепція громадянської освіти, проте вони не були затверджені на державному рівні, вони є частиною інваріантної програми, а вони мають бути частиною обов'язкової програми у всіх школах України. самі курси, ми, громадяни України, вчимося бути громадянами, вони ефективно використовуються українськими вчителями, але оскільки це є факультативним, то, власне, дуже мало учнів мають доступ до громадянської освіти і громадянська освіта, це, власне, залучення старшокласників до безпосередньої діяльності у шкільних і місцевих громадах, це педагогіка участі, яка базується на розумінні та прийнятті цінностей свободи, демократії, прав людини і багатокультурності.

Власне, наша організація займається тим зараз, що багато працює на сході, ми нещодавно були у Лисичанську та Дружківці, ми працювали там з вчителями та учнями з виставкою разом про історію національних меншин в Україні, а також українців в Україні. І на нашій виставці, власне, учні є гідами, тобто вони розповідають іншим дітям про те, що там зображено, і виставка торкається проблем ідентичності, проблем людської гідності, виставка розповідає про історії тих молодих українців, власне, підлітків, які розмовляють українською мовою, Наталія, яка народилася в Полтаві, Сергій, який розмовляє російською, живе в Амстердамі, Катерина, яка є такою біетнічною дівчиною і вона з Києва, в її родині ніколи не святкувалося Різдво, проте вона дуже любить українську історію і вважає себе українкою.

За останні 2 роки наша виставка доповнилася історіями Марії з Ялти, яка організовувала Ялтинський Євромайдану, на який ходили перехожі та плювали на них, проте вони продовжували там стояти. Вона доповнилася історією Андрія з Луганська, який в школі сказав: "Слава Україні" і, власне, його вигнали з уроку, потім його родина переїхала до Хмельницького. Історією Вікторії, яка живе в поселені Сартана під Маріуполем, родина якої вирішила нікуди не переїжджати, тому це їх дім. Дівчинка займалася танцями, проте хореограф, з яким вона займалася, вона поїхала і дівчинка не має можливості навіть займатися тим своєю улюбленою справою, я вже не кажу про обстріли. У нас є історія Софії з Пісків, яка зараз мешкає в Дніпропетровську, і, власне, це все є громадяни України. І дуже  важливим є саме громадянська освіта і саме залучення і примирення нас, власне, як  громадян.

На  наших семінарах я зустрічаюся з тими вчителями Стаханова, Макіївки, Донецьку, які переїхали в українські міста, які зробили цей український вибір. Але, на жаль, вони є дуже  втомленими, вони є… власне, вони боряться щодня за своє виживання, тому що, власне, у них немає ніякої державної компенсації за той спосіб життя, який у них, власне, є зараз.

Я мушу ще сказати, що ініціатива  громадських організацій, такі як безкоштовні курси української мови у Дружківці, Лисичанську, Старобєльську та інших  районах вони приваблюють дуже багато людей. Ініціатива українських книжок у Дружківці зайняла велику чергу людей, які хотіли придбати дитячі українські книжки. Ініціатива "Океану Ельзи" виступити в Маріуполі теж викликала величезний резонанс.

Я маю сказати, що  це  ті речі, які потрібно робити, але наголос має бути саме на громадянській освіті. Дякую. (Оплески)

 

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ганна Романівна.

Слово надається директору Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України Федічеву Валентину Миколайовичу. Будь ласка.

 

ФЕДІЧЕВ В.М. Шановні присутні! Ще півгодини, і ми залишимося в залі без молоді. Без молоді!

Парадокс в тому, що проблеми патріотизму та політичної свідомості молоді і дітей обговорюють саме дорослі. І саме ми вважаємо, що саме ми знаємо, що потрібно робити нашій молоді, щоби стати патріотом.

Ну, знаєте,  мене вчили мої сини. І вчили любити Україну. Одному – 29 років, другому – 26 років. Наступний рік ми будемо з вами визначати 25 років нашій державі. Фактично, це та сама молодь, яка і виросла вже в новій Україні.

Знаєте, для мене – я народився в Станиці Луганській, я донський козак і я русский, не россиянин, а русский. (Оплески) 

Я воевал в Афганистане и не разумел, яку дурныцю я там роблю. Дурницю, тому що в тій країні ми мільйон людей вбили, афганців. Но вважали, що ми патріоти, що ми захищаємо інтереси Радянського Союзу.

А оця молодь про яку ми кажемо, що нам потрібно започаткувати патріотичне виховання, вона з'явилася… умніша за нас от в чому, 22 квітня 2014 року мій син виконує обов'язки командира батальйону в районі Рубіжного. Отримав завдання виставити блок-пости в Рубіжному і в Сєвєродонецьку. При приближенні до Рубіжного був… вони зустрілися з місцевими жителями, мешканцями, які виставили під гусениці його БМП, бойова машина піхоти, дітей віком 4-3 роки і казали, даві.

А він спостерігав іншу картину, що за цією всією толпою збираються озброєні люди, козаки Донські, чиченці зі зброєю, і що це, діти, це лише прикриття і старі люди. І вони розпочали йому казати, вони володіли інформацією СБУ і казали, ти Фєдічев Андрій, твій батько служить в Міністерстві оборони, у тебе є син Костя, ты со Станици Луганской. Чому ты не с нами? Чому ты русский, а выступаешь против "русской весны"?

Потім був бій, три доби. В нього було три загиблих, дев'ять поранених, два полонених із шести його БМП спалили дві, захопили дві, з двома він воював. Йому вперше дали команду відкрити вогонь, і він відкрив вогонь. 22 квітня дав міністр оборони Коваль і виконуючий обов'язки командуючого в зоні АТО, генерал Муженко. 37 загиблих було з тої сторони, зі сторони чеченців і донських козаків. Мои родичи выставили фотографию с малышкой годовалой в интернете, и назвали Андрея убийцей.

Вот знаете, для мене це було якраз тією миттю, а мій малий вже під  Слав'янськом в складі офіцерської роти. Будучи замкомандиром дивизиона реактивного, воевал снайпером рядовым уже месяц. Так вот до цього часу я служив Україні розумом. Пам'ятав Радянський Союз, там інше, інше, інше.  Своє комуністичне майбутнє пам'ятав. А ось, коли я побачив, що хтось, якась держава, де я ріс, мій батя – ракетник-стратег. І моє дитинство пройшло на  русском севере в Архангельской области космодром Плисецкий. А закінчував я перед військово-політичним училищем танковим в Свердловське в Копьяре, це другий російський космодром. І я вважав, що я знаю цю країну та інше. Так ось саме 22 квітня в раптом зрозумів, що інша держава бажає вбити моїх дітей. Але проти цієї держави виступили мої діти. Через тиждень я був в зоні АТО і воював там рік. Орден за Лутугино  за вивід військ, орден за Дебальцево за вивід військ. 

Я… можете казати, що він погано розмовляє українською мовою. Так, моя рідна мова, мова матері моєї – російська. Мої діти вже не так розмовляють, вони вже розмовляють як люди, які провели своє життя на Україні. Я хочу просто для себе зрозуміти. От я займаюсь, як і ви, професійно, в тому числі військово-патріотичним вихованням. Я директор Департаменту соціальної і гуманітарної політики. 39 років, календарів військових, я займався воєнною політикою, я професійний, як раніше казали, політпрацівник. І от я хочу зрозуміти. Яку мету ми з вами ставимо в понятті до чого ми повинні прийти? Ми повинні прийти, наприклад, до патріотичного виховання яке було в Німеччині в 33-45 роках? Всі ходили строєм, всі бачили свого фюрера. Ми хочемо прийти вже сучасних 21 століття Північної Кореї? Теж на височайшому рівні. Чи хочемо прийти до патріотичного виховання яке існує в сучасній Німеччині, де люди не розмовляють про, можливо, високі матерії, вони кажуть про життєві свої проблеми, вони кажуть про комфорт людей, вони кажуть про життєвий рівень в своїй державі. Але, коли стало питання послати в Афганістан контингент Німеччини, проблем не було.. Тому що ці люди вони знають, що таке умови для життя в справжній сучасній демократії. І вони хотіли, щоб такий рівень життя був посилений на весь світ.

У нас зараз проблема. Проблема не в тому, що ми з вами можемо вирішити, якийсь створити орган управління новий і розпочати або як ми тут кажемо, відродити якісь основи військово-патріотичного  виховання і т.д. та це дурниця по великому рахунку. А дурниця не в тому, яка заключається, що молодь – страшні цифри! – 17 не бажають жити в країні. Засуджувати їх – ні! Вони бажають жити в державах, де високий рівень життя. Навєрно, це нормально. Тому політика, молодіжна політика, воно не відокремлена від політики держави про комфортне життя в цій країні! Ті люди, які пішли зараз на схід, серед них дуже багато тих, хто вдалий бізнесмен. Я зустрічався з людьми, які мали свої підприємства, і вони вирішили воювати. Тому що вони кажуть так: "Якщо ми їх там не зупинимо, вони прийдуть до мене в Закарпаття". І вони праві.

Про військово-патріотичне виховання. Це тимчасовий цей процес, – ні! Армія створена таким чином, що вона або готується до війни, або воює, – іншого не дано. Так от для того, щоб воювати, щоб зустріти належним чином ворога, повинні бути визначені суспільством професійно підготовлені люди, які здатні це робити, навіть з отим противником, яка є Російська Федерація.

От я хочу до Міністерства культури запитати. Є бюджетні гроші на 2016–2017 роки. Хто може мені казати, які фільми художні на ці гроші будуть зняті? Я хочу запитати опять же Міністерство культури. От у нас зараз на телебаченні є два типа програм: або говорящие голови, які розмовляють там про війну, про щось інше, про політику; або чисто розважальні програми, які найбільш емоційні для молоді. Але серед розважальних програм за всі два роки війни ми жодної програми не присвятили, наприклад, "Пісня, народжена в окопі". Їх просто немає. Хотя там талантів, повірте мені, безліч.

Наступне. Вже два роки війна, а яку книгу художню хто з вас може нагадати про цю війну? "Аеропорт", а хто її написав? Українець? Ні, це переклад. А що ще? А більше нічого немає. Дак і наступне,  хто може назвати хоча б одного національного  героя, яких народив схід України, от, навіть легенду? Нема таких, в нас вже 23 героя України і я впевнений, що ніхто не згадає зараз будь-яке прізвище Героя України. Це так, більш того, війна не породила жодного воєначальника, про якого знає вся країна, більшість з вас лише критично ставиться до Муженка, а я з ним воював, я бачив, хто цей генерал, і те, що ми зупинили  ворога – його заслуга.

Тому військово-патріотичне виховання – це не комплекс заходів по формуванню чогось, це створення умов, щоб молодь любила свою державу, була, мала можливість і бажання захищати свою державу і мала надію, що з цієї держави не повинна виїжджати, що комфортні умови, надійне життя будуть створені в Україні. Я в це вірю і в це вірять мої хлопці – два офіцери, які продовжать через 3 місяці знову воювати на сході України. Дякую. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Валентине Олександровичу.

Безумовно. Для того... молодь повинна любити свою країну і гордитися своєю державою. І ці умови, це комплекс умов, це не тільки перший шаг, перший крок – створення якогось виконавчого органу, створення якогось міністерства чи якихось лагерей, чи якогось законопроекту, це комплекс умов.  Но з чогось потрібно починати. І ми  сьогодні для цього  тут зібралися, щоб це… Багато є… Я з вами згоден, багато… Якщо ми подивимося в "Фейсбук", то багато ми  побачимо людей, які нібито в військовій формі, з автоматом в руках, там себе пропонують в "Фейсбуці". Я не знаю, для чого вони ці фотографії вивішують. Але я впевнений, що дійсні патріоти України ті герої, які сьогодні захищають, їх нема в "Фейсбуці". Вони там захищають нашу державу, а коли приїздять до  Києва чи додому, вони роблять все для того, щоб передати свій опит і те, що вони там бачать, дітям, щоб навчити їх любити свою державу.  І це ми сьогодні на початку великого шляху. І ми повинні це зробити. Дякую.

Слово надається голові громадянської організації "Молодіжний клуб "Джура" Гриві Анатолію Миколайовичу. Будь ласка.

 

ГРИВА А.М. Доброго дня. Дякую організаторам за можливість виступити з дуже важливої теми національно-патріотичного виховання. Бачите, я так територіально знаходжуся між Жанною Василівною і Валентином Миколайовичем і мій виступ був б ширший, якби я виступав на початку, а буде далі дуже короткий, тому що я повністю підтримую, що сказала одна і сказав інший. Мені сподобалось, що Валентин Миколайович сказав, що  військово-патріотичне виховання воно постійне, нерозривне, арія має бути готова до війни в любий момент, вона або воює, або готується. Тому  ми вже маємо за 2 роки війни… мали б мати  добру, напрацьовану загальнодержавну систему  підготовки. Але її немає взагалі.

Сьогодні ми, 2 роки пройшло, а готуємося… ну будем вважати, що це об'єктивні фактори, але  які акценти я хочу сказати… що нам сьогодні в Україні потрібен новий вчитель. Дуже потрібен новий педагог, педагог-організатор, з іншим світоглядом, з іншим фаховим рівнем, людина ХХІ століття, яка поведе за собою дітей, яка дасть їм можливість ідентифікувати себе як українців і так далі. Ми маємо дуже багато старих кадрів, які не готові сьогодні виховувати молодь.

Знову ж таки, хочу акцентувати увагу, ми говоримо про створення загальнодержавної системи, роблю акцент на тому, що в нас є такі… давно я працюю у сфері виховання, є такі напрямки, як робота громадських організацій і різні виховні центри, які працюють в цьому напрямку, це опікується Міністерством молоді і спорту.

Але є у нас ще позашкільні навчальні  заклади Міністерства освіти, де також є навчальні центри, і є, в першу чергу, школи. Звичайні  навчальні заклади – це дошкільні навчальні заклади, середні, професійно-технічні і вищі педагогічні – ото базова ланка, де має бути добре налагоджене патріотичне, військово-патріотичне і національно-патріотичне виховання. Тобто кожна школа як державний орган має видавати патріота. Маж видавати достойного молодого розумного, кваліфікованого, підготовленого громадянина, який любить свою державу, вміє господарювати в своїй державі і готовий у будь-який момент її захистити.

З цього приводу вийшло два Укази Президента в цьому році. Питання національно-патріотичного виховання дуже добре сьогодні розглядається на рівні Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, інших міністерств. Один з них – це про заходи поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді, інший – про стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Навіть якщо взятися до виконання цих двох указів, а там дуже добре прописана низка заходів, то вже можна було б здвинути, тому що оди з червня місяця указ. Тобто я хотів би акцентувати на виконавчій дисципліні міністерств і на контролі за виконанням цих указів  Президента. Це я так веду до обов'язкового створення центрального органу виконавчої влади, який би координував, контролював питання національно-патріотичного виховання.

Що я хочу сказати, найбільший такий акцент: має бути створена система. Не має існувати низка заходів, які проводяться масою організацій:  школа кожна виховує власного патріота. Оці регіональні виховні програми, які існували до революції, породили нам Луганськ, породили нам Донецьк і породили нам Крим. Тому що Крим в свій час категорично відмовлявся проводити заходи по грі "Джура". Він говорив, "що ми тут проводим зарницу. У нас в Севастополе есть рубеж. И мы тут самые умные". В результаті ми маємо кров, маємо вбитих людей і війну. Тобто я про те, що держава має чітко побачити, з нашою допомогою, таку загальнодержавну виховну систему, де зверху має стояти центральний орган, а в перспективі Національна агенція національно-патріотичного виховання, внизу має бути ціла мережа таких представницьких органів цієї агенції. Тому що, якщо взяти сьогодні, то міністерств у нас багато, кожне міністерство робить певну виховну роботу, але воно не узгоджено, кошти розпилюються і ефективності роботи, якщо область оцінить ефективність закладених грошей і потрачених, дуже низька.

Хочу акцентувати ще увагу на такому моменті як система військової освіти України. В 97-му році Постановою Кабінету Міністрів було прописано єдину систему військової освіти України, куди входять школи і закінчується Академією Збройних Сил України. Сьогодні Міністерство оборони опікується тільки своїм сегментом, це військовий інститут і військові академії, а школи випали з цієї системи. І попередні роки, коли нам говорили про гуманну освіту, нам говорили, що непотрібно вчити дітей стріляти, а це система військової освіти. Молода людина, яка в школі хоче бути уже офіцером в перспективі, має мати таку можливість. Тому я пропоную повернутися до цієї постанови, а там все написано як то має бути.

Велика, з того, що я почав, велика проблема кадрів. Велика проблема педагогів, організаторів для маси таборів, які проводяться по лінії державних органів і в першу чергу оздоровчих таборі по лінії Мінсоцполітики. До сьогоднішнього дня там не налагоджена нормальна робота, табори працюють… Знаєте, виховна система таборів навіть не враховувалася при тендері будь-яких цих, ну, виховних, не виховних, оздоровчих таборів, коли їм давали гроші на роботу. Тобто виховання не враховувалось взагалі. Головне, щоб було, що поїсти, де поспати, і все. Тому ми сьогодні працюємо з Міністерством соцполітики, щоб поправити цю ситуацію. Вже до мене говорили стосовно Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри "Джура", яка навіть зазначена в указі Президента як пріоритетна система виховання, тому що вона охоплює всі навчальні заклади України і базується саме на школах. Якщо ми говоримо про різні проекти, що сьогодні озвучувались, громадські організації якісь гірші, якісь кращі, то школа  - це базовий елемент, де  налагодити нормальну роботу і школа буде видавати гарний ефект. Гра "Джура" починається щорічно. Вона відбувається круглий рік. Вона починається 14 жовтня на День захисника України, і закінчується 24 серпня на День незалежності України.  Тут чітко видна ідеологічна лінія, яку гра "Джура" в собі несе. Якщо розвернути повну, скажемо, на повну потужність цю систему виховання, загальнодержавну, то вона може забезпечувати щорічно до 700 дитячо-юнацьких таборів. 700 таборів по всі Україні державних. До них плюс пластові, плюс, плюс, плюс, плюс. За пару років можна поставити людей на ноги. Питання не в тому, щоб дати їм можливість стріляти або стати військовими, а гра "Джура" має напрямки і державницькі, і етнічно-мистецькі, і туристично-краєзнавчі, і вишкільні, і культурний і так далі. Тобто гра "Джура" має на меті виховати достойного громадянина України. Ті діти, які захочуть бути військовими, підуть. Ті, що не будуть мати такого бажання, будуть банкірами, політиками, вчителями.

Тому на завершення деякі пункти, які особливий акцент, я вже про це говорив, що обов'язково має бути створена так звана система управління процесом виховання в Україні. От нема такої системи. Якщо хто візьме проаналізує, то нема у нас системи, яка може видати таку статистичну інформацію а як же відбувається процес виховання в Україні з учетом всіх міністерств. Нема. Це маємо ми створити в особі національної агенції і того центрального органу, про який ми вже говорили до мене.

Наступне. На базі всеукраїнської гри "Джура" вже є такі пропозиції різних міністерств, а їх п'ять: це  Міністерство освіти, молоді і спорту, оборони, культури, соціальної політики. Має бути розроблено нове положення про гру "Джуру", куди  зайдуть всі ці міністерства так, щоб охопити всі потреби цих міністерств, тому що всі вони тим чи іншим чином долучаються до виховання молоді.

І обов'язково треба включити в цю  систему дошкільні навчальні заклади, середні, позашкільні, професійно-технічні і вищі педагогічні  заклади.

От робили ми недавно нараду в Одесі по  цим питанням і виступив представник професійно-технічної освіти і сказав, що "а у нас виховання не проводиться взагалі, то у що ніяких вказівок ми не маємо".

Ну я завершаю ще раз про єдину систему військової освіти в Україні. Тут важливо, що в Україні існують  два військових ліцеї,  більше 15 ліцеїв з підсиленої військово-фізичною підготовкою і низка кадетських корпусів. І вони існують порознь. Яка система виховання – невідомо. Яка ефективність роботи – невідомо. Якби ці ліцеї забрати під військову освіту і долучити до Міністерства освіти, до Міністерства оборони, до Департаменту військової освіти  або гуманітарної роботи, то я думаю, що якість тих ліцеїв зразу б вирівнялася на порядок.  Дякую за увагу.   (Оплески)

 

 ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово надається заступнику голови молодіжної організації "Пласт", Національна скаутська організація України, Юзичу Юрію Петровичу. Будь ласка.

 

ЮЗИЧ Ю.П. Дякую.

Ну у нас з'їзд був минулого тижня, я тепер не заступник голови, я тепер голова Ревізійної комісії. Але  менше з тим…

Спочатку кілька  тез реплік. Тут говорилося про освіту громадянську і освіту з прав людини. І абсолютно згоден з тими тезами, які були озвучені. Все правильно. Скажу більше, те, що говорив Іван Крулько в своєму виступі про Закон про молодь, то це перше, де в цьому проекті закладено ці два явища як і в назві, так і по змісту. Тобто, з одного боку, є чітко прописано, що таке громадянська освіта і це узгоджено в тому числі з експертами з питань освіти і по освіті з питань прав людини. І є окремий розділ, стаття, де написано: "Освіта. Національно-патріотичне виховання. Громадянська освіта молоді". Тому дуже важливо в резолюції, які тут приймаються, додати першим пунктом, що рекомендувати Верховній Раді  схвалити цей  законопроект про мову. З чим я не згоден з того, що говорилось про громадянську освіту, це те, що потрібно  шкільний предмет "Громадянська освіта". Друзі мої, я не знаю, ну, виступи – це, конечно, добре в школах, але з точки зору розвитку методики скаутської це і, в принципі, освітньої, це, в принципі, нереальна задача. Нема потреби робити предмети, додатково навантажувати освітню програму. Більш важливо – максимально підтримувати систему шкільного самоврядування. Бо як правильно було сказано, дуже важлива сама участь молоді, щоб вона на власному прикладі училася працювати, брати на себе відповідальність, брати права. Бо був хороший ролик ось тут, з ліцею імені Богуна показували, хлопці гарно бігають і так далі, але дуже важливо, щоб ці хлопці так само самі придумали цю програму, включати їх в цей процес і чим  більше молодь буде включена, тим більший ефект можна отримати, що вони будуть самі панувати, самі розвиватися.

Тепер про національну агенцію, яка би мала розвивати патріотичне  виховання, я, в принципі, сподіваюся, що ця агенція буде створена, але, м'яко кажучи, слабо вірю, що її зараз вдасться створити стараннями Міністерства фінансів і нашої реформи. Але є певний плюс в тому, що в цьому вищезгаданому Законі про молодь, про який говорив Іван Крулько, є окремий розділ – агенція підтримки молодіжних ініціатив, яка, я умаю, що якщо вдруг не вийде план "А" імені Міністерства фінансів, якщо заблокує, то можна буде цю агенцію підтримки молодіжних ініціатив, в тому числі вона вже й по факту наділена інструментами, які би мали підтримувати Національний патріотичне виховання. І через Закон про молодь думаю, що точно вдасться створити цей орган, який зможе фінансово підтримати ініціативи. Чому я говорю про фінансову підтримку ініціатив? Тому що ми можемо до безконечності говорити про співпрацю центральних органів виконавчої влади, які відповідають за патріотичне виховання, але на практиці розуміємо, що 90 відсотків їхньої роботи – це отримання відповідей, написання відповідей... ну, листів і написання відповідей. Тобто ресурсів або можливостей додаткових для того, щоби запускати... створювати, запускати і підтримувати проекти там немає і для того дуже важливо агенція. І в принципі агенція, яка би мала бути, вона мала би скеровуватись не так на взаємодію центральних органів влади як на підтримку ініціатив громадськості. Тобто у нас десятки, сотні, якщо не тисячі громадських ініціатив по патріотичному вихованню і вони, грубо кажучи, навіть не знають куди постукати або стукають, у кращому разі ми їм відповідаєм, ну, в кінці року там буде бюджет прийнятий, прийдіть там десь на конкурс, якщо ви подасте і потім ви ще дізнаєтесь, що є бюджетні кошти з якими не так просто працювати. Тому агенція потрібна для підтримки ініціатив молоді з одного боку, а з другого боку для того щоби зробити цю підтримку максимально легкою і доступною як це є в Європі, куди ми намагаємося вступити.

Ще про шароварництво. От, на жаль, дуже часто ми зустрічаємося з тим, що позірно все ніби дуже добре, але на практиці, коли ти починаєш питати дітей, вони не розуміють, що вони тут роблять. Тому потрібно дуже важливо, я вже вище казав, включати молодь. І рекомендую всім, хто ще не знайомий, ознайомитись з тим документом як Європейська хартія участі молоді. Це стратегічний документ, який Європа напрацювали за десятки років своєї молодіжної політики, мабуть найкраще, що ми можемо у них отримати. Слава Богу, ми імплементували проект закону про молодь. Але дуже важливо не тільки в законі щоби це було написано, але щоби ми всі розуміли наскільки важлива участь молоді в тому, що ми робимо.

Насамкінець хочу сказати про те, що говорилося, що нам потрібно виховуватись на подвигах героїчних і так далі. Я цю думку розділяю яку Микола Величкович озвучив. Но є проблема в тому, що необов'язково так робити, особливо, коли це може бути пастка, коли ми говоримо про перемогу, а коли починаємо шукати знаходимо таку останню більшу – це Конотопська битва ще Виговського. Насправді є відомий український педагог Григорій Іващенко і він писав про те, що питання поразки теж дуже сильний емоційний чинник, який як от говорили з Академії педнаук, він вводить в певний стрес молоду людину і цей стрес допомагає формувати особистість. Іващенко окремий розділ в своїх працях присвятив цьому, що пісні, ну, він там іншу наводив, зараз, наприклад, дуже популярна пісня "Пливе кача по Тисині". Тобто це така пораженченська пісня, але насправді вона дуже сильний несе в собі енергетичний заряд і по патріотичному вихованню зокрема. Для прикладу назву, що ізраїльська нація, яка на землі свою державу збудувала, яку сотнями років їх там не було, то в них так теж ця легенда побудована на голокості і дуже великій кількості поразок. Але не треба це відкидати. Це все треба пам'ятати і робити висновки як робив висновки Роман Шухевич і його покоління, коли вони до дірок зачитували книжку Олекси Кузьми, який аналізував причини поразки боїв за Львів в листопаді 1918 року. Тобто свої поразки потрібно знати, аналізувати і робити з того висновки. Не просто казати, що в нас них не було, їх потрібно розуміти і не допускати до повторення. І для цього не потрібно тільки вказувати перемогу і робити так, що в нас їх немає.  Ну, бо потім, дійсно, їх є не забагато.

І останнє, що хочу сказати тут, пан Анатолій, вже піднімав питання міністерства соціальної політики про питання оздоровчих таборів. От цього року на оздоровлення молоді пішло півмільярда гривень. Це, щоб ви зрозуміли, приблизно в 20-30 разів більше, ніж на всю молодіжну політику по державі. Хтось відчув ефект від цього? От підніміть руку, будь ласка. От, а є закон, який регулює. Ви не повірите, ну, там основні стандарти, на що скеровуються гроші, це те, що має бути нормальне харчування і нормальні умови проживання. І десь між інвентарем і умовами проживання є записано,  що має бути якась виховна програма в одному блоці. Тобто вона взагалі там знівельована. Тому ті, які зацікавлені допомогти з тим, щоби написати новий закон по оздоровленню, можете потім в кулуарах підійти, готовий працювати. У нас вже є проект пропозицій до цього законопроекту. Але поки що це, мабуть, найбільша бюджетна програма, яка фінансується з точки зору молоді. І молодь літом у нас по суті таборує. Якщо правильно сформулювати цей закон, то можна буде реально охопити практиками виховання більшу кількість молоді, і ці гроші матимуть більший ефект. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Шановні колеги, в нас не так багато часу осталось до закінчення прямої трансляції, ще около 7-8 виступаючих. Тому що давайте з повагою один до одного, щоби ми не більше там п'яти хвилин.

 

НЕРУБАЙ Ю.С. Артур Леонідович, вибачте! Разрешите вне очереди 30 секунд, прямой эфир, надо уходить вот так. Я там веду, я не могу. 30 секунд, если разрешите.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, прізвище своє.

 

НЕРУБАЙ Ю.С. Юрій Нерубай.

Добрый день всем, господа! Я хотел высказать  свое мнение. Я 15 лет отработал в Штатах и получил там два образования, одно из которых – профильное.

Значит, есть такое хорошее слово – "профессионал". И на сегодняшний день у нас не хватает людей, специалистов-профессионалов закрыть те вакансии и те направления, которые есть на сегодня. Мне кажется, что будет очень трудно на сегодняшний день создать еще одну структуру и заполнить ее людьми, найти на нее деньги и заставить ее работать.

Следующий вопрос…. Я хочу сказать еще три тезиса. Следующий вопрос. На сегодняшний день… Вот сидит госпожа Жанна Петрочко, вот она сказала, я свою речь всю могу на  эту тему не повторять, все, что она сказала. Есть специалисты, которые на сегодняшний день знают четко, что делать. Если вдруг есть мнение Президента, Премьера, главы комитета Палатного, да? Что нужно сделать такую структуру, то есть это уже продуманный "фахівцями" вопрос, то я считаю, что ни в коем случае нельзя ее отдавать в руки "молоді та спорту".

Дело в том, что у них сегодня есть департамент, вот сидит человек, который его возглавляет. Мне не все нравилось, что сегодня здесь за столом говорили, с точки зрения потенциальной перспективы и успеха того, что мы планируем. Но на сегодняшний день  есть человек, есть департамент, у них есть структура. Надо увеличить им чуть-чуть финансирование, чтобы они набрали людей, а все остальное передать громадським организациям. Понимаете? Если мы на сегодняшний день что-то вот это сделаем, похоронится вопрос опять.

Я хочу сказать из первых рук: на сегодняшний день на зарплате в Российской Федерации состоит 30 процентов тех, кто сегодня работает в исполнительной власти. Кто со мной хочет поспорить, в отдельный этот самый, я с удовольствием покажу, почему. Я учился на одном факультете в Америке с одним из руководителей Российской Федерации. И на сегодняшний день мы поддерживаем какие-то отношения. С руганью, матюками, но я это делаю специально, чтобы хоть что-то получать. И я вижу, как он в порыве гнева бросает какие фразы. Поэтому я что хочу сказать: на сегодняшний день есть специалисты.

Вот человек уважаемый, я прошу прощения, я плохо вижу. Три звезды, да, у вас? Да, вот он знает, что он делает, вот сидит. Давайте создадим рабочую группу, возьмем месяц. Мы наработаем те тезисы, по которым будет понятно, что нужно сделать: создать комитет, создать содружество громадських організацій, где и какие взять на это деньги, понимаете. Иначе похороним сейчас все, что здесь происходит. Спасибо.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибо. Мы для этого и собрались здесь, для того, чтобы выслушать мнения всех выступающих и собрать это все в одну кучу. Спасибо большое.

До слова запрошую голову Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Студентська республіка" Вікнянського Павла Матвійовича. Будь ласка.

 

ВІКНЯНСЬКИЙ П.М. Шановний Артуре Леонідовичу, народні депутати, представники міністерств! Перш, вітаю з таким заходом. Занепокоєний, що насправді жахливі події – анексія війна призвели тільки до того, що ми всі почали раптом займати ся національно-патріотичним вихованням не тільки кожен десь у своєму закутку, а також, зрозуміло, громадянським вихованням, а всі разом. І я хотів би трошки розширити горизонт, продовжити в чомусь дискусію про перетини громадянського виховання та виховання національно-патріотичного. Не бачу тут великого конфлікту, але бачу необхідність розширення бачення для, пардон за тавтологію, для втілення правильної концепції.

Отже, нам треба розширити на глобальний горизонт. Треба розуміти, що ми є Україна не тільки тут, трошечки в Європі, і не тільки на Печерських пагорбах, а світ дуже великий. І подивитися в майбутнє: друзі, а що ж буде далі. Бо справді війна колись закінчиться, справді будуть інші виклики. І вони з'являються в цьому світі кожен день. І якщо ви цікавитеся світовою політикою, читаєте світові газети, то бачите, що сьогодні одна проблема, а завтра вже Париж – теракт, а післязавтра вже Росія вводить війська в Сирію, а після завтра "арабська весна". А далі, далі, далі. І епідемії, і нові хвороби, і людство має на це давати відповіді.

 В чому тут проблема України? Я, мабуть, скажу такі політичні речі, про які тут поки що не говорили. Але я вважаю,  що я проста людина, громадянин, і з жахом дивлюся на те, що відбувається в українському політикумі. І не один я, мабуть. І мені здається, що люди, які ходять по якихось окремих коридорах чи рідко виходять з дорогих готелів чи машин, забулися навіщо взагалі вони були обрані українським народом політиками. І вони забули, що вони створені для того щоб, і обрані, щоби думати про українське завтра. Вони забули, що купа жертв в Україні не просто це жертви заради жертв, а це жертви заради майбутнього і заради майбутнього не провінційного, не периферійної якоїсь окраїни Європи, а країни, якої б хотілося пишатися.

Я тут процитую результати. Слава Богу, наше міністерство провело нарешті соціологічне дослідження про проблеми молоді. І там дуже красномовні цифри і питання, що потрібно робити державі для виховання національної патріотичної свідомості дітей та молоді. 62 відсотки – поліпшувати умови життя населення, друзі. 55 відсотків – престиж країни, підтримка престижу країни. Людям хочеться, молодим людям хочеться пишатися Україною. Молодим людям хочеться жити нормально в цій країні. На цьому треба зосередитися. І на цьому має бути наш загальні акценти. Нам потрібно не просто якась там Україна, а розвинута, сучасна, модернізована.

Що ж потрібно робити? Не треба придумувати тут вже нових велосипедів. Перше, я б нагадав би всім, що є простий  дороговказ. Ми є частина західної європейської цивілізації. І цей дух просвітництва, гуманізму, дух відкритості гармонійної людини. Так, ідеї прав людини, ідеї свободи, ідеї громади, він має восторжествувати.

 Нарешті я хотів би нагадати, що після жахів двох світових воїн народилися такі скарбниці людського інтелекту та духовності як декларація прав громадянина, як Гельсінський акт, як Маахстріхська угода, як  Угода по створенню ОБСЄ, як нові інститути, як комісари з прав людини в Єврораді, а також в Україні і по всьому світі є такі інститути. І вони забезпечені охороняти права людини. І це є не беззастережна частина справжнього патріота. Я чому на цьому закцентував увагу? Друзі, це тому, що частина гармонійної людини. Це те, від чого, до речі, на днях, хто знає, відмовився Путін, який сказав, що Росія не підкоряється світовому законодавству. Є примат їхнього законодавства. І ми не маємо бути ізолянтами, а якраз демонструвати цю відкритість.

Я хотів би процитувати слова колишнього генсека Ради Європи Катрін Лялюм'єр, що європейський проект – це відкритий проект, його ціль у тому, щоби навчитися жити разом у взаємній повазі, у повазі до культури відмінностей. Це проект відкритості до інших, духу толерантності, духу примирення, відкритості. В цьому протилежність сучасним тенденціям, у фаворі в яких дух секретності, ізоляціонізму, егоїзму, пихатості та відсутності солідарності. І цей шлях лідерства, нового морального лідерства Україна, яка потерпає від агресії, має демонструвати, а не навпаки.

І друге, це те, що цікаво молоді. Друзі, я абсолютно погоджуюся з Валентином Миколайовичем, – треба бути зрозумілими молоді, треба викликати інтерес. Треба бути сучасними привабливими, цікавими, драйвовими, використовувати не архаїчні інструменти ХІХ–ХХ століття, при всій повазі до них, а інновативні: відеоігри, кіно, моделінг, читання книжок, диджитал-інструменти абсолютно різноманітні. Це те, що молодь захоплює. І це, до речі, дуже важливо для військової справи, бо ми зараз багато говоримо про кібервійни, і вони застосовуються. А ми говоримо знову тільки про щось,.. те, що було на початку ХХ століття і придумано в Австро-Угорщині.

Тому пропозиція дуже проста. Це, перше, інноваційні речі, і про це прописати в резолюції, всіляко інноваційні інструменти застосовувати. Передові, абсолютно передові, в тому числі і робототехніка і так далі. У нас є для цього можливості. Друге, це використання класичних інструментів. Мало тут про це, на жаль, говорять. Це системні адекватні всеукраїнські та місцеві молодіжні та дитячі громадські організації. Підтримувати їх, підтримувати не тільки фінансово, інституційно, підтримувати статусом, повагою, запрошенням на різноманітні заходи на… з залученням до справ. Ще раз повторюся, але і  фінансово. І також додати до нашої резолюції питання там, де ми говоримо про те, що має виховувати система національного патріотичного виховання, обов'язково там цього немає. Гармонійна особистість має виховувати людину, яка сповідує гуманістичні базові передові людські цінності. Я всім дякую. Слава Україні!

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава!

Прошу до слова директора Центру національного відродження, Родзінського Тараса Івановича, будь ласка.

 

РОДЗІНСЬКИЙ Т.І. Дякую, пане голово. Шановні учасники слухань, я практично погоджуюся з більшістю, що тут виступали. Єдине хотів би звернути увагу, коли тут лунало про те, що патріотичне виховання ледь не почалося з 2014 року, то я думаю, це не зовсім правильне твердження. Я думаю, що і попереднє, воно теж відбувалося, тільки воно відбувалося не на тому рівні, на якому би хотіло отримати результат. Але, користуючись нагодою, усвідомлюючи, що мені не вдасця вписатися в регламент, я в першу чергу  хотів би подякувати тим людям, які не залежали від політичної кон'юнктури, які не залежали від того, чи підходять і створені відповідні умови, вони займалися роботою національного патріотичного виховання керуючись тим, що крім них цю роботу зараз нема кому робити. Тобто ті засади, з якими ми увійшли в незалежну Україну, а саме держава не може бути з ідеологією. Суспільство в нас якось виявилось, що немає ідеалів, і сьогодні це теж лунало. Це все виявилось хибні установки. Можливо, десь там з тактичних міркувань в Конституції появилось таке твердження, що ми можемо обійтися без ідеології, але життя стверджує, що без ідеології існувати ми не можемо. Це має бути українська державницька ідеологія.

Щодо тих, хто брав участь у тому, то я би дуже хотів віддати належне тій категорії, яких ми застали ще учасників попередніх змагань. Тому що саме спілкування з ними видно було тим основним виховним засобом, виховним прикладом. Бо ті, хто з ними зустрічався, вони знають, що їхньою установкою, настановою життєвою було: "здобудеш українську державу, або згинеш у боротьбі за неї". Вони тим керувалися, вони не ставили це в  залежність від того, чи вони переможуть, чи  не переможуть, чи вони виграють, чи не виграють. Чи створені якісь соціально-економічні умови для того, щоб цю тезу або цю істину стверджувати? Вони просто жили вірою.

Я думаю от, що має бути основою нашої роботи,  це старатися оцю віру українця відродити. Чому я представляю Центр національного відродження, яким займається одним із завдань саме є цей аспект. І для цього багато робиться.

Я розумію і погоджуюсь, що цю роботу мають, в першу чергу, робити освітяни. Але чому попередникам не вдалося зробити багато, у тому числі до 2014 року? Тільки через те, що питання або справа національно-патріотичного виховання виявилася дуже великою справою, і ми маємо добре це усвідомити. В бізнесі, якщо ти чогось не можеш зробити сам, то ти застосовуєш такий інструмент, як кооперацію: ти мусиш знайти того, хто тобі може допомогти виготовити цей продукт, досягти певної мети. Для того тобі тільки треба одне: з'ясувати, провести інвентаризацію, хто ще працює в  тому напрямку, то може бути задіяний до роботи. Далі налагодити з ними комунікації, зв’язки і далі організувати роботу менеджерську на  засадах, ну, так, щоби, як кажуть, дійшли до кінця і створили той продукт. А такими  засадами є довіра і взаємоповага. Бо якщо тільки з того процесу хтось випаде, то тоді робота вся буде інша зведена нанівець.

Я думаю, що коли ми виходимо черговий раз на  етап роботи, а робота, яка у нас… перед нами предстоїть, те, що сьогодні ми почули, дуже велика. Я думаю, ми мусимо керуватися тим досвідом, який ми набули.

Ну, і в цьому контексті ще два моменти хотів би звернути увагу. Перше, нам справді потрібні спеціалісти і нас потрібен, у першу чергу, великий вчитель. Великий вчитель, український вчитель. На жаль, на тих умовах, на яких ми формуємо цей контингент фахівців, ми великих досягнень не отримаємо. Тому що молодь, головний, хто мав би бути учасником цього процесу, не зацікавлена йти у цю сферу. Ми знаємо чудово, що в педагоги, в освітянську сферу йдуть переважно або навчання йдуть ті, що вже десь не пощастило в іншому місці поступити, але треба якусь "ксіву" для життя мати, що ти все-таки маєш  вищу освіту.

Які мої пропозиції у цьому плані є? Ну, думаю, що для мотивації наступними після поліцейських в черзі на кардинальне підвищення оплати праці має стати український вчитель. Здається, це так просто. Якщо ми вирішимо це питання, то я впевнений, що ми покращимо національне патріотичне виховання в тому числі, а не тільки освіту. І тоді ми найдемо і відповідь. Бо саме в якості національного патріотичного виховання знаходиться ключ до кардинального вирішення проблеми корупції. Пам'ятаєте, ми одною системою нічого не змінимо. Якщо змалечку дитина не буде  виховуватися з розумінням, що на питаннях корупції нічого не здобудеш, і Україна сильною не буде, і вона тобі не буде подобатись.

Ще один момент, на який би я хотів звернути увагу, це питання фінансування. Це, напевно, саме головне, бо зараз нормативна база десь врегульована. Найвищі чинники прийняли відповідні рішення. Іде формування програми, яка буде складатися з низки заходів. Все це можна вітати, але все  буде нову-таки зведено нанівець, якщо Міністерство фінансів буде диктувати яку програму воно буде фінансувати і на яких умовах. Тому я просив би користуючись тим, що незабаром буде прийняття державного бюджету, це стосується і депутатів, які приймають державний бюджет, це і стосується до депутатів, які будуть приймати бюджети на інших рівнях, щоби вони зрозуміли, що про національне патріотичне виховання треба не тільки говорити, а його треба серйозно фінансово підтримати. Крім того, якщо навіть ми отримаємо гроші, то може статися така ситуація, що ми не зможемо їх  використати. І така практика є, і вона вже була і цього року. Тому я би теж просив би звернути ще на одне, на умови фінансування, правило фінансування. Тому що ті правила, які сьогодні створені, вони не сприяють тому, щоби молодь яка брала участь у тих програмах, які з бюджету фінансуються. Тому що умови кабальні, а, крім того, ми формуємо  засадничо знову корупціонера.  Як приклад можу вам сказати, хто на сьогоднішній день може прохарчувати за добу молоду людину, яка бере участь у масових заходах за 30 гривень.  Або, наприклад, те, що зараз дається для фінансування позашкільної освіти. Або, наприклад, якщо ми навіть маємо гроші, але нам не можуть надати послуги установи освіти транспортом або ще чимось, тому що це  зразу набуває категорії надання послуг, а над тим зразу стоїть комерція і виникає ціла купа перешкод. Я би дуже попросив, можливо, це треба було би наступним кроком після прийняття програми нам зібратись, опрацювати, щоб опорядкувати оці норми, які створюють складні умови для отримання відповідних ресурсів і ефективного їх використання.

Щодо Центру національного відродження, яке я представляю, я не буду розказувати про те, чого ми зробили. Ті, хто нас знають, той, хто з нами працює, нас знають. Але хочу звернути увагу, що цього року ми також провели дуже важливий захід в контексті того, що в той час співпало з прийняттям стратегії, яку підписали. Це  був форму українських патріотичних справ. За підсумками форуму були вироблені певні пропозиції. Ці пропозиції ми скерували до Верховної Ради, до Президента, до Кабінету Міністрів  України. І я думаю те, що  я опинився тут, це є теж один із тих, як кажуть, результатів нашого звернення. 

 Тепер у мене є таке прохання. Я подивився в тих пропозиціях те, що вже запропоновано нам прийняти, воно практично там входить. Тобто єдине,  що, можливо, треба буде деякі речі доповнити. Але було би добре, якби ви підтримали пропозицію учасників форуму, щоб такі форуми проводити щорічно. На них можна підводити підсумки успіхів нашої праці у сфері національного патріотичного виховання. Воно співпадає з датою 14 жовтня яка для нас стала від цього року державним святом. І я думаю, цілком закономірно і українське козацтво, і наші вояки, і вояки українсько-повстанської армії, і, як кажуть, це наше церковне свято, яке нас об'єднало. І ми могли б звітувати в цей час про те, чого ж ми досягли.

Тому ця ініціатива, я думаю, є слушною. І будемо дуже вдячні, якщо вона знайде відображення в тих рішеннях, які будуть сьогодні прийняті.

Щодо питання програми отут, яка є, я би тільки звернув одну увагу, там записано Міністерство освіти, фестиваль патріотичної цієї пісні. Ну, зверніть увагу, що сьогодні уже є рішення Міністерства освіти, проводити фестиваль "Сурми звитяги". Недавно він відбувся. Були представники від освіти. Переконалися, що це справді дуже добрий захід. Там і патріотична пісня, там і хореографія, там і мистецькі заходи. Прошу вас, якщо можна, щоб не було зразу розпорошення зусиль.  І ті претендують на всеукраїнський статус. І те, що робиться, уже теж…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Щоб не було дублювання.    

 

РОДЗІНСЬКИЙ Т.І. Тому я прошу, щоб ви це врахували. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Тарас Іванович.

Слово надається виконуючому обов'язки директору Державного інституту сімейної та молодіжної політики Пешій Ірині Василівні. Будь ласка, Ірина Василівна.

 

ПЕША І.В. Дякую за слово. Я підготувала виступ, але я від нього відступлю на закінчення не затримувати довго часу. Я представляє наукову установу, яка підготувала щорічну доповідь, яку вам сьогодні міністр презентував. Ви маєте всі стислі висновки з цієї доповіді. Про що я хочу сказати.

Подивіться: доказова база цього дослідження. Ми проаналізували діяльність ряду міністерств, державних служб, наукових установ, нам була подана звітність, звіти про національне патріотичне виховання ряду обласних державних адміністрацій, соціологічні дослідження. Робиться багато різними структурами різного спрямування. Але те, що системи такої роботи немає, це я можу вам переконливо доказати це, такий факт.

І що, на мою думку, саме важливе, що відсутнє, це результативність. Тому що в цьому році інститут провів таке невеличке експертне опитування щодо того ряду спеціалістів різного рівня, що таке національно-патріотичне виховання. Єдиного бачення, що ми робимо, а особливо, якого результату ми  маємо досягти, щось ми не отримали, на жаль, І це має бути, якщо говорити про створення системи і створення державної роботи, це має бути, мабуть, перше, ми маємо визначитися, що ми вкладаємо в цей термін і які результати ми можемо досягти.

Саша, наступний слайд, будь ласка. Я пропущу. Висновки і рекомендації я надам у комітет, що я хочу.

Наступний слайд. Дивіться, по взаємодії і по… Ні-ні-ні, попередній… результативність. Дивіться, по результатам, у нас  нема показників, що ми… кого ми виховуємо, якого патріота і національно-патріотичне виховання. І тому одних, скажімо, побажанням і перспективним напрямком, що ми маємо  розробити в найближчий час, це розробити показники, що таке національно-патріотичне виховання молоді, і, в першу чергу, передбачити оцінку результатів, заходів програм діяльності ряду установ та організацій будь-якого рівня підпорядкування, який результат ми отримаємо на закінчення.

І також бажано запланувати  і розробити і впровадити систему оцінки і моніторингу заходів програм національно-патріотичного виховання. Тоді ми можемо говорити про те, хто і  що робить, які результати отримує, які програми і які установи потрібно підтримувати.

І основною умовою розробки всіх наших, як державного рівня, так і регіонального рівня, заходів має бути доказовість. Тобто використовувати і обґрунтовувати напрями роботи, враховуючи погляди молоді, прагнення молоді і бачення молоддю, що, скажімо, що таке патріотизм, що таке патріот України, і яким чином залучати молодь, не пропонувати наші розробки, ми науковці, ми державні службовці, а, скажімо, обґрунтовувати і інноваційні, і перспективні, і ефективні напрямки тієї чи іншої діяльності. Я ж кажу, що також, якщо говорити про систему державну, базою цієї системи і системної роботи має бути взаємодія і координація діяльності. Як буде називатися орган, який буде здійснювати цю координацію, неважливо: це буде агентство, це буде міністерство, департамент, будь-хто, - але робота робиться, а взаємодія, особливо на регіональному рівні, де обмаль спеціалістів, де обмаль ресурсів, координація така не здійснюється. І ми виходимо, що хтось вчить, хтось проводить табори, але питання, що діти і молодь – це одна, скажімо, група населення, достатньо, скажімо, згуртована, і є певні категорії, які не досяжні ні до державних органів, ні до громадських організацій.

Тому ми маємо говорити про те, що взаємодія, особливо на регіональному рівні, усіх зацікавлених і дієвих суб'єктів, які працюють з дітьми та молоддю.

І наступне питання – це кадрове питання. Дійсно, про те, що говорила Жанна Василівна: розробляти методики, проводити навчання, а особливо є потреба у вивченні позитивного досвіду, який вже напрацьований. Не можна говорити, що нічого не робиться і ми починаємо з нуля. Але говорити про те, що система має працювати, то вона має бути системою.

І, скажімо, коротко. Стратегія прийнята – це дуже добре. Тепер основне завдання – розробляти інструменти впровадження цієї стратегії на державному рівні, на законодавчому рівні, і особливо на регіональному рівні. Тих спеціалістів вчити і давати, скажімо, важелі впливу і важелі, і інструменти роботи спеціалістам і фахівцям, які працюють в регіонах.

Дякую за увагу, не буду займати …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ірина Василівна.

Я думаю, що ви нам ці матеріали всі до комітету принесете.

 

ПЕША І.В. Обов'язково, я ж кажу, що…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Обов'язково, щоб ми там… Дякую.

Шановні колеги, до слова запрошую першого заступника директора Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Бородіна Євгена Івановича. Будь ласка.

 

БОРОДІН Є.І. Шановні колеги, враховуючи час, буду дуже тезово.

По-перше, враховуючи, що сфера інтересів і кожен повинен займатися своїм, по сфері своєї діяльності, зупинюсь на тому, що в законодавстві треба визначити термінологічно.

Ми маємо опис поняття "національно-патріотичне виховання" дуже гарно і дуже детально опис поняття, проте, на мій погляд, виникає потреба у програмі національно-патріотичного виховання дати визначення цьому поняттю, таку, щоб його міг більш зрозуміти і молодий вірменин, і молодий росіянин, і молодий грузин, всі, хто мешкає на території України. 

Приклад у нас є, в Законі "Про державну службу" є дуже коротке визначення що таке патріотизм – "відданість та вірність служінню українському народу".

Міністр тут згадав термін "політична нація". Я нещодавно дискутував з одним молодим людиною, ми з ним знайшли порозуміння, він сам вірменин, очолює організацію, він мені сказав, що зрозуміли тоді, коли вийшли на шенгенську візу, де є поняття ….., яке переводиться як "громадянство", а потім вийшли на політичну націю і так далі, і тому подібне.

Наступне. Після того, як була підготовлена доповідь, мені здається, треба зробити платформу, науковці, які працюють в цій сфері, Жана Василівна показала книжку, якщо б вона не показала, я б запропонував, наприклад, підготувати якийсь посібник на зразок Європейського посібника з питань громадянства, який дозволяє і включити туди патріотичну тематику.

Тепер поняття "громадянська освіта" і "громадянство" у нас сьогодні є актуальним через ту обставину, що це є той місток з Європою, в яку ми ідемо і яку Рада Європи нам запропонувала, аналізуючи нашу політику, і, звертаючись до молодіжної політики, експерти Ради Європи запропонували, що методологія патріотичного виховання має створити умови поваги до різних форм патріотичності, що це патріотичне виховання має бути інклюзивним. Не роби перерву, зараз ми вивчаємо математику, а через 5 хвилин робимо з вас патріотів. І воно повинно бути зорієнтовано на відкритість, прийняття різноманітності, вивчення різних культорорелігій, плюралізму та прав людини. І треба застосовувати більш партисипативні методи, і вони подивилися, про що тут казали, починаємо з демократичного середовища в школі, яке дозволить нам зробити цей ліфт.

Що стосується загальної ситуації? На мій погляд, ми зараз знаходимось на тому роздоріжжі, коли у нас державна молодіжна політика і державна політика з питань національно-патріотичного виховання молоді знаходиться на рубежі або ми будуємо дві системи, або ми будуємо систему, і підсистему. За своїм змістом національно-патріотичне виховання молоді – це складова державної молодіжної політики. Але ми на сьогодні маємо дві стратегії, готуємо дві програми і координаційний орган з питань молодіжної політики є в національно-патріотичному секторі, а в загальному секторі ми його скасували, останній, який був, були різні досвіди, ви про це знаєте. Оцей ідуалізм цілого і частково сьогодні ми, на мій погляд, можна вирішити тим питанням, яке тут дискутувалося. Оце державне агентство з питань національно-патріотичного виховання ввести в підпорядкування Міністерства молоді та спорту, це агентство буде координувати, бо молодіжна політика це є загальним завданням. Таким чином, ми отримуємо цілісну систему з наявністю першочергової підсистеми, на (не чути) залишається оновлення всього, що є з національно-патріотичного виховання в школі, бо через навчальні заклади проходить всі молодь, яка або під час навчання, або пізніше потрапляють до громадських організацій. Громадський сектор отримує широкі можливості плюс фінансування і таке гасло невеличке, нормальна не формальна освіта не може замінити ненормальну формальну освіту.

І на сам кінець, шановні колеги, державна молодіжна політика, вона більш широке поняття і оті 60 відсотків кажуть про те, що ми кожного разу, кажучи про національно-патріотичне виховання, повинні повертатися до загальних проблем молодіжної політики. І сьогодні, беручи один найважливіший аспект, ми не повинні забувати про те, що від благополуччя, про яке казав Валентин Миколайович, залежить все інше.

І, до речі, 7 грудня 2015 року виповнилося 20 років з дня проведення перших парламентських слухань, я на них був особисто, з молодіжної проблематики. Це був такий, знаєте, піднесення і вважали, що ми зробимо щось таке і буде результативно. Результати є, на жаль, деяких ще доводиться чекати, найкращі результати попереду.

За цих умов, коли парламентські слухання довгий час вже не проводяться, хочеться висловити особливу вдячність керівництву комітету за цей захід, він  дуже потрібний і своєчасний. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

До слова запрошую заступника голови Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Українська народна молодь" Мельника Ігоря Любомировича. Будь ласка.

 

МЕЛЬНИК І.Л.  Вітаю всіх! Дякую. Постараюсь коротко і предметно  озвучити саме технічну і прикладну частину продіджик-менеджменту і хотів би, щоби мої кілька тез розглядалися як рекомендація або застереження саме Міністерству фінансів через те, що саме цими положеннями керується Міністерство молоді та спорту, фінансуючи проекти молодіжних громадських і дитячій організацій. І основна моя теза полягає в тому, що  молодіжні громадські організації автоматично ув'язуються в корупційні схеми і це відбувається абсолютно банальним чином. До речі, про харчування вже було сказано, я повторюватися не буду. Скажу про поліграфію, Міністерством фінансів визначна приблизна, орієнтовна ціна – 14 гривень на дипломи. Для того, щоб щось більш-менш якісне зробити потрібно 250-300 гривень, відповідно потрібно викручуватися молодіжним організаціям. Отже, молодь вчиться маніпулювати цифрами, документами, а саме в деталях ховається диявол, саме з цього і починається  привчання молоді до корупції і до маніпуляцій документацією.

Що стосується грошових винагород, наш, от наприклад, цього року ми проводили фестиваль і ми зі своїх там резервів шукаємо винагороди, там 10 тисяч, наприклад, за перше місце, там 6, 4 і так далі. Скажімо так, Міністерство фінансів передбачає там 150-200 гривень за перше місце,  Ну, це абсурдно. Більше того, громадська організація зобов'язана власний внесок здійснювати в межах 25 відсотків. Це, насправді, не є підйомною сумою для громадської організації. Більш того, що вона і так шукає у резерві, щоб  додаткові якісь призи придумати переможцям.

Да, і що стосується теми, яка… її дуже бояться озвучувати, тема гонорарів. Європейська практика давно показує, що це дуже позитивний досвід у боротьбі з корупцією серед молодіжних громадських організацій, коли у проектах передбачається гонорар реалізаторам програми і там інше, ну, скажемо, людям, які допомагають там реалізовувати в різних сферах, бухгалтерській… бухгалтерській діяльності, наприклад, над тим чи іншим проектом.

 Далі, наприклад, хотів би ще підняти кілька питань, які вже піднімалися на форумі – інновація та реформи молодіжної політики, це питання  отримання грошей, наприклад, перед проектом… точніше, цього зараз немає, і хотілось би, щоб громадська організація отримувала гроші перед проектом, а не постфактум, і то не завжди є гарантія того, що громадська організація отримає ці гроші.

Також піднімалась тема  державних ендаументів для молодіжних громадських організацій. Це неймовірно класна ідея, я її підтримую обома руками. І більше того, скажу, наприклад, що існує вже практика, ну, європейська і навіть в Україні існує практика схожих схем роботи з громадськими організаціями. Це, для прикладу, посольство США працює з  громадськими організаціями саме таким чином, воно навіть не виділяє під проекти гроші, воно виділяє на розвиток громадської організації як інституції. І контролює якісне перетворення цієї громадської  організації в дуже хороший інструмент впливу на громадське життя  і навіть політичне, в тому числі, в країні.

Це, насправді, основних кілька тез. Сподіваюсь, що ми будемо почуті.

Дякую.  (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошую начальника відділу культурно-просвітницьких програм та формування здорового способу життя Київського обласного молодіжного центру Топчій Наталію Іванівну. Будь ласка, Наталія Іванівна.

 

ТОПЧІЙ Н.І. Я представляю ініціативну групу об'єднання в клубі військово-патріотичного виховання. І це вони делегували мене на цей форум до слова. Щоб бути коротко, скажу, що такі клуби існують на Україні, існують давно. І вони безпосередньо працюють з молоддю, здебільшого вони працюють в статусі громадських організацій, молодіжних громадських організацій. І існують вони на ентузіазмі керівника, який свою діяльність впроваджує теж на громадських засадах.

І, здавалось би, що при такій розгалуженій системі інфраструктурі позашкільних освітянських закладах немає необхідності в таких клубах для молоді, але саме молодь вона підтверджує їх необхідність своєю участю в роботі цих клубів, стаючи їх членами, стаючи в подальшому молодшим інструкторським складом і впроваджує цю діяльність.

Варто зазначити, що таких клубів чимало, і у нас, на Київщині є клуб, якому 27 років, а Юрій Степанович є керівником клубу "Каскад" у Фастові, якому 18 років. І можемо уявити собі, яка кількість молоді пройшла гарт в цих клубах. І те, що ці клуби існують, те, що вони одні із першими і керівники, і старші виховники пішли в першу ж хвилю мобілізації і ми в минулому році стали перед тим, що цей рух майже припинив своє існування, тому що і керівники, і інструктори, і старші вихованці пішли в першу ж хвилю. І те, що наші керівники мають ордени, нагороди, те, що вихованці відзначені командирами своїх підрозділів, як ті, які мають гідну підготовку, гарну фахову підготовку і фізичну, то є, мабуть, підтвердженням необхідності існування цього руху. То саме життя перевірило їх на міцність.

Ми зараз стоїмо перед питанням об'єднання цих клубів в таку силу, яка б могла бути консультативно-дорадчим органом і на місцях, тому що клуби впроваджують свою діяльність, щоденну діяльність. Керівник зустрічається зі своїми вихованцями чотири рази на тиждень. І багато заходів проводиться, є вже досвід, є керівники, є керівний склад. У цьому році, коли стало питання проведення тематичних змін в освіті, табірних змін, то саме наші керівники були першими тими кадрами, які і пішли на ці проекти, на перші зміни.

Тому ми хочемо сказати, що зараз громадські об'єднання готові долучитися до конструктивної співпраці. Зараз Міністерство молоді і спорту впроваджує таку діяльність, яка повністю є прозорою, прозорим діалогом, конструктивним діалогом. І необхідно це підтримати. І ми маємо підтримати питання про створення такого координуючого органу, у якого в повноваженнях було б моніторинг цих заходів і їх координація, їх контроль. Тому що зараз є така тенденція: зміни табличок. Патріотичне виховання, національно-патріотичне виховання стало таким брендом, і це така небезпечна тенденція. Ми ризикуємо втратити місцевий рівень проведення, районний рівень проведення навіть таких потужних, гарних заходів, як "Сокіл", "Джура".

Тому в цьому всьому є необхідність, і ми як представники громадських організацій, які об'єднуються, підтримуємо цю справу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Наталія Іванівна. (Оплески)

Слово надається президенту Міжнародної федерації ділових жінок "Либідь" Супліні Тамарі Петрівні. Будь ласка. Нажимайте, да, уже можете говорить. Еще раз нажмите. Красная лампочка. Все, говорите.

 

СУПЛІМА Т.П. Что-то не слушает. Но у меня голос нормальный. Учитывая, что уже я выступаю последняя, мне вообще в жизни так везет обычно: или перед обеденным перерывом мне дают слово, или когда уже все устали. Поэтому я очень благодарна, Валентину Николаевичу, потому что у меня зять любимый полковник в России и я понимаю, что это такое, когда… когда–когда-когда, но он не воюет.

Я хочу сказать, что сегодня более главной цели, конечно, у нас нет, чтобы был мир на земле. Я была 4-го числа на форуме посвященном программе моложе 2016-2020 год, я вот здесь законспектировала все и теперь на наших мероприятиях я обязательно буду об этом говорить.

Последнее, о чем я хотела сказать, мы взяли шефство над гнойным отделением военного госпиталя и поступил к ним парень, которому 20 лет, метр 60 роста и 40 килограмм, ему ампутировали до бедра ногу. И этот парень, конечно, не говорить, ничего не хотел, я пришла в этот госпиталь, двухэтажное здание и нет лифта, и 30-го числа мы будем праздновать годовщину, как с нашей легкой руки сделали лифт в это госпитале. Парень этот жив, гангрена у него, благодаря нашим врачам хорошим, закончилась, он женился и я очень рада.

И я одного из этих же хочу зачитать ребят последние слова: "За мир на всей земле я , за то, чтобы мать дождалась сына, чтобы слезы жен и матерей не капали в могилу".

И поэтому я нашему голові комітету подарю... (Не чути) (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я вам дуже вдячний. Ви знаєте, зараз багато людей, солдат, якщо ви зайдете до мене в кабінет, то ви побачите і солдат, які виходили із Дебальцеве, і у мене і флаг висить з їх підписами, і багато таких речей сьогодні епохальних, да. Тому що, я сподіваюсь, що війна на сході закінчиться і це все увійде в історію. І ми будемо, знаєте, ми, наші, ну, якщо ми вже не будемо, а наші діти, наші онуки будуть це згадувати все тільки в історії, в книжках, в кінематографі того, що було. Ми будемо на це сподіватися. Тому що мир, це головне, що може бути для держави, для майбутніх поколінь. Дякую, шановні колеги.

Я хотів би надати заключне слово заступнику міністра молоді і спорту України Митрофанському Сергію. Будь ласка.

 

МИТРОФАНСЬКИЙ С.В. Дякую, пане головуючий! Дякую всім, хто до кінця залишився для того, щоб вже отримати вичерпну інформацію. Буду відвертий. Я не буду казати, що я буду коротко. Я скажу все, що запланував.

Перше. Що не стосується молодіжної політики патріотичного виховання, але що стосується тих питань, які підняли молодіжні громадські організації. Друзі, я прошу звернути вашу увагу на це, я вже неодноразово про це говорив. Але, раз це питання піднімається, то я ще раз дам на це відповідь.

В Україні, на жаль, немає авансового платежу в сфері молодіжної політики і у сфері підтримки громадських організацій. Це наша страшна біда. На щастя, ми зараз знайшли нормативні акти, які регулюють безпосередньо цю проблематику, вносимо зміни. Нашою метою є надання авансового платежу в розмірі 70 відсотків до проведення заходу. Коли спілкуєшся з партнерами іноземних країн, ніхто навіть не розуміє, що таке може бути. У нас, на жаль, таке було, причому, дуже довго.

Далі. Що стосується 30 гривень харчування в день. Це сплошна біда. І ми з вами чудово розуміємо, що громадські організації як можуть, так і викручуються. Тому що ця норма була введена в 2001 році. Зараз маємо 2015 рік, а 30 гривень у нас залишилося. Ми зараз вносимо зміни, точніше, внесли зміни повністю, це що стосується ще і авансового платежу, що стосується норми харчування. Ми зараз працювали і внесли зміни у відповідне положення, яке регламентує цю норму. І зараз в нас ідуть консультації, як ви розумієте, з Міністерством фінансів, для того щоб ми все ж таки вийшли на ринкові ціни, для того щоб ми вийшли формульно, і відповідно ринок нам складав ту ціну харчування, а не просто було прописано. Зараз ми над цим працюємо, і я сподіваюся, що ми все-таки з Міністерством фінансів дійдемо спільного знаменника.

Те ж саме, друзі, стосується і призів, тому що, на жаль, зараз є обмеження, смішні, я не пам'ятаю, там, 14 гривень, чи скільки, нереальні просто обмеження, від яких страждають перш за все управління в областях, які також регламентуються цією нормою. Сюди ми також вносимо зміни.

Надзвичайно слушне зауваження було щодо винагородження працівників або спеціалістів, які зайняті в реалізації того чи іншого проекту. І тут ми також передбачаємо і вносимо зміни у відповідні нормативні акти, метою якого є виділення 20 відсотків з бюджету на проведення заходу, на адміністрування заходу. Саме для того, щоб оплатити роботу працівникам, якщо є така потреба, спеціалістам, лекторам і так далі. Тобто, щоб громадська організація не боялася, дійсно, подати тих 20 відсотків, які їй дійсно потрібні, для того щоб провести захід. Ми ж знову ж таки намагаємося це все приховати за якимись цифрами, потім хлопці викручують, і потім неможливо провести нормальний аналіз проведеного заходу. Тому що я, наприклад, як представник міністерства скажу відверто: я боюся приходити з аудитом до будь-якої громадської організації, тому що я чудово розумію, що хлопці викручуються, як можуть, для того щоб прогодувати, не вкрасти і не розбагатіти, а прогодувати членів того чи іншого заходу.

Тому, друзі, це все зараз не слова, це проекти змін внесені. Зараз йде дуже нудний етап консультацій з відповідними міністерствами.

Тепер, що стосується патріотичного виховання. Мене важко звинуватити в тому, що я є далекий від цієї теми. На щастя, я не народився заступником міністра, а став ним після відомих подій на Майдані. До цього є, був і буду членом патріотичних молодіжних громадських організацій. Перше, що ми змогли зробити, те, що було в наших силах. Я є прихильником того, що за кожною справою має бути персональна відповідальність персональної особи. Якщо однією і тією ж самою справою займається 20 чоловік, можеш бути сміливо впевнений, що нею не займається ніхто. Тому  ми  і ініціювали і в міністерстві створили мінімальне, що могли – це для початку відділ національно-патріотичного виховання. Де персоналізовано  за цей напрямок у нас відповідає Микола Ляхович, який  сьогодні з нами присутній і  мав слово в доповіді.

Далі ми розуміли, що потрібно фінансово відокремити. Адже насправді є ця зараз дискусія, що перше з'явилося, курка, чи яйце. А що, молодіжна політика і національно-патріотичне виховання, чи національно-патріотичне виховання і молодіжна політика? У нас немає часу зараз  на це дискутувати. І тому, ми вийшли з ініціативою все ж таки фінансово виокремити національно-патріотичне виховання для того, щоб ми могли провести окремі конкурси для заходів цього спрямування, і я радий з того, що ми до дійшли певного консенсусу.

І зараз передбачено в наступному бюджеті сума приблизно в 10 мільйонів гривень спрямована  на національно-патріотичне виховання, що дасть можливість також виокремити кошти для молодіжної політики і інших спрямованостей, соціальних заходів, і так далі. Бюджет молодіжної політики  України на рівні міністерства, щоб ви зрозуміли,  12  мільйонів гривень – 12 мільйонів гривень. Із них велику частину, насправді, в тому році ми спрямували на заходи національно-патріотичного спрямування. Зараз ці кошти звільняться для покриття інших потреб молоді.

Надзвичайно важлива проблема з координацією роботи між  різними установами і організаціями – надзвичайно важлива робота. І абсолютно правильно, я підтверджую, я не пам'ятаю  хто з колег сказав  за "лебідь, щука і рак", і так – це відповідає дійсності. Для того  ми й ініціювали  створення міжвідомчої комісії перш за все, щоб за один круглий стіл посадити всіх, хто відповідає за  відповідну сферу діяльності в органах державної влади і представників громадськості, кому це цікаво. Ви знаєте, що  цікаво? Що ми довго не могли розпочати роботу цієї комісії на стадії погодження тому, що ряд міністерств і відомств, не могли дати заступників, які насправді хоч якось дотичні до цього питання. Хоча насправді так, чи інакше, кожен  цим займається.

І тепер, друзі, як на мене, декілька рецептів, як ми  могли б  насправді налагодити  роботу в цій сфері.

Перше. Як я вже зазначив, я є  прихильником персональної відповідальності  за будь-якою роботою. І я вважаю,  що недостатньо мати відділ  національно-патріотичного виховання для координації діяльності між, перш за все, органами державної влади, громадськими організаціями і в тому числі регіональними установами, управліннями, і так далі.  Адже так чи інакше кожне управління і міністерство чи відомство має дотичність до цього, я не кажу про такі ключові міністерства, як Мінсоцполітики, Міноборони, Міносвіти, Мін.молоді і спорту, але інші міністерства інформаційної політики, регіонального розвитку будівництва, адже там кредитування молодіжне на будівництво, там, в Міністерстві регіонального розвитку будівництва.

Друзі, тому я вважаю, що ми маємо вести дискусію про створення дійсно національного органу, чи це може бути національне агентство, чи це може бути будь-який інший орган, але має бути єдиний центр координації дій, який може розробляти програми,  не має значення що. Але у нас має бути спільна позиція з приводу цього і такий орган, мені здається, має бути. Питання дискусійне? Так, маємо дискутувати? Обов'язково. І на попередньому засіданні міжвідомчої комісії левову частку і відбулися ці дискусії. Скажу відверто, як поділилися сили. Представники громадських організацій, які були присутні на засіданні зазначеної міжурядової нашої комісії, були за створення відповідного органу, представники міністерств і відомств проти. Кажу вам, як розприділилися сили.

І третє, як на мене, надзвичайно важливе, надзвичайно важливе, вибачте, це друге це випрацювання спільної позиції. Навіть за цим столом скільки було виступів, скільки було різних думок, а що таке національно-патріотичне виховання, як воно виглядає і тому подібне? Мені здається, тут ми маємо мати зрозумілу, ми говорили про концепцію, ми говорили про програму, ми маємо мати чітку мету, ми маємо мати чіткі завдання, шляхи до стягнення і саме головне індикатори успішності. Ми з вами провели зараз соціологічне дослідження, правильно сказав Павло, вперше з 2009 року, мені від того сумно і боляче, але ми провели його зараз, і побачили реальні цифри, болючі для нас цифри. Я не хотів би, щоб ми зараз всі себе десь заспокоювали, що більше 90 відсотків українців, молоді пишається, що він не українець, мене більше лякає та цифра, що більше 50 відсотків не готові із зброєю в руках захищати незалежність України або ще та різниця, зверніть увагу, що яка у нас різниця молоді, в сім'ї спілкуються українською, але коли вона виходить за межі сім'ї, з друзями, на роботі вона одразу переходить на російську. Все одно у нас є якийсь певний комплекс неповноцінності, я не знаю, щодо мови.

Тому мені здається, що якраз і в рамках цього органу має випрацюватися конкретна концепція, національна концепція патріотичного виховання України із програмою заходів і так далі. Такі концепції є і в Міністерстві освіти, і в Міністерстві молоді. Але маємо прийти до спільного знаменника. В наукових колах, громадських колах має бути спільна одна позиція, в незалежності від того, яка це область. Саме страшне, коли кожна область абсолютно по-своєму буде вбачати патріотизм. Адже, вибачте, радянський патріотизм тоже був, совєтський патріотизм тоже був. І ми так можемо догратися з вами не до федералізації, а до контрфедералізації, до розвалу країни насправді.

І останнє, але надзвичайно важливе, – це громадський контроль. Що зараз у нас відбувається? Я дуже боюся, що в нас зараз буде відбуватися підміна понять. Адже насправді національно-патріотичне виховання зараз в тренді. Про нього багато кажуть, що воно важливе, потрібне і так далі. І я уже сам особисто почав зустрічати звіти з областей, де ті заходи, які відбувалися постійно, роками, просто змінюється назва і кажуть: "Так у нас займаються патріотичним вихованням з 90-х років", або інші міністерства, відомства. Або, більше того, вибачте, але скажу. Є деякі громадські організації, які розуміють, що це зараз в тренді, беруть проект, який вони подавали два роки тому як екологічний, три роки тому – як там соціально важливий, а зараз вони подають як національно-патріотичний.

І от я дуже боюся, щоб у нас не було цих змін понять, підміни понять. І тут я звертаюсь до громадських організацій, патріотичних громадських організацій, які насправді в незалежності від будь-яких режимів, не режимів завжди стояли на проукраїнському боці. Надзвичайно важливо зараз насправді проконтролювати і органи державної влади, в тому числі і органи та Міністерство молоді та спорту, без питань. Але, перш за все, управління в областях. Тому що зараз насправді у зв'язку з децентралізацією бюджети будуть мати можливість підтримувати проекти. І ми цьому будемо спонукати, як можемо. Але від громадськості вимагаємо контроль і залучення до цієї діяльності.

Друзі, наразі в мене… Дякую. Я надзвичайно радий був сьогодні присутній бути на всіх наших цих дискусійних питаннях. Вважаю, що кожен з нас поїде із певною своєю думкою. Але те, що ми про це обговорюємо зараз, є надзвичайно важливо, як на мене. І тут дякую комітету, і дякую інституту, який зробив вперше, друзі, я наголошую – вперше! – за часів незалежності України аналіз ситуації національно-патріотичного виховання в Україні, вперше. Наразі дякую всім, гарного вечора. (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні учасники засідань, на жаль, у нас відведений час доходить до кінця. Варто, мабуть зазначити, що інформація, яку ми сьогодні почули, яку ми сьогодні отримали, насиченість виступів, емоційність виступів, вона говорить за те, що ця тема дуже важлива для нашої держави, дуже важлива для нас для всіх. І в першу чергу народні депутати повинні приділяти цьому багато часу, багато уваги, тому що законодавчий орган, якщо люди довірили їм це робити, вони повинні це далі рухати.

Шановні колеги, безумовно, всі рекомендації,  у нас велася стенограми, тому, чому ми поспішали, вона велася стенограма, все буде ретельно проаналізовано, все буде ретельно пропрацьовано, у нас дуже гарний секретаріат нашого комітету.

Рекомендації комітетських слухань вам роздані і все, що ви казали, ми будемо учитувати в цих рекомендаціях комітетських слухань.

Але я хочу вас завірити, що не тільки це слухання пройде і, знаєте, зауваження від громадськості дуже важливі і дуже правильні з того приводу, що, знаєте, говорити, це одне, а робити, це друге.

Багато сьогодні популізму лунає з трибуни Верховної Ради, багато популізму з екранів телевізора. Але я вас завіряю, що наш комітет і в минулому созиві працював, і в восьмому созиві, це орган, який завжди буде на стороні людей, на стороні виборців, на стороні нашої громади. І завжди ті рішення, які приймаються в комітеті, вони, як правило, доводяться до кінця.

Я хочу вам всім подякувати, побажати миру, в першу чергу, в наших сім'ях, в нашій державі, хочу побажати вам всім міцного здоров'я і хочу побажати вам, щоб ви, знаєте, сили, з якої, от я бачив, знаєте, стільки емоційних було виступів, я хочу побажати вам сили, тому що бистро це не буде. Тут багато людей були на фронті і ми всі бачили, що дім руйнується дуже быстро, коли попадає туди ракета чи снаряд, за секунди, за хвилини, згорає і немає. А щоб побудувати новий дім і заселити туди людей, потрібні роки. Тому ми сьогодні повинні розуміти, що тільки разом, не критикуя один одного – закінчився час, коли треба популістично критикувати один одного – треба брати в руки інструменти і робити те, що може об’єднати нашу державу, об’єднати суспільство, об’єднати захід і схід. І це ми повинні робити.

Я вам дякую за увагу і на все добре. (Оплески)