СТЕНОГРАМА

Засідання круглого столу "Сімейний патронат – досвід впровадження та шляхи законодавчого врегулювання"

12 червня 2013 року

Засідання веде Голова підкомітету з питань молодіжної політики, сім'ї та дитинства ЖУК М.В.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги, шановні друзі! Дозвольте розпочати наш з вами круглий стіл.

По-перше, хотів би подякувати всім, хто прийшов сьогодні до цієї зали, щоб долучитися до обговорення питання посилення соціального захисту дітей та запровадження патронату над дітьми.

Патронатна форма виховання дітей визначається Сімейним кодексом України як система передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На утримання та виховання сім'ї патронатного вихователя на підставі договору за обмежену… зумовлено з органом опіки та піклування плату. В цьому така форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не отримала поширення в нашій державі.

Стримує розвиток патронатної форми невизначеність відповідно нормативно-правової бази та недостатнє розуміння природи патронату, а також доцільністю застосування в Україні. Тому метою нашої зустрічі сьогодні стане публічне обговорення питання "Патронат над дітьми. Визначення його місця в системі забезпечення прав дітей і підтримки сімей з дітьми шляхом створення законодавчого підґрунтя для його запровадження".

Попередньо всі запрошені до участі у засіданні отримали інформаційні матеріали про патронат над дітьми у запитаннях і відповідях на основі досвіду пілотування патронатом в сім'я Києва, Білої Церкви та Броварах. Є у вас, так, роздали? Порівняльні таблиці з пропозиціями змін до законодавчих актів щодо внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми, що визначають шляхи врегулювання питань патронату над дітьми. Також роздали, так? І матеріали з досвіду роботи.

Це надає можливість всім бажаючим активно долучитися до дискусії. Я просив би, якщо в період, коли ми будуть іти виступи, обговорення, щоб ви активно прийняли участь. Всі  ваші пропозиції вони всі будуть записані, враховані, де ми на нашому засіданні комітету обов'язково все обговоримо.

І пропоную, шановні колеги, визначитися з регламентом круглого столу. Доповіді – до 10 хвилин; виступи, обговорення – до 5 хвилин. Не буде зауважень з цього питання?

Значить, ми, оргкомітет сформував список виступаючих, бажаючих від міністерств, від відомств, від органів місцевого самоврядування, від батьків, вихователів, які  займаються патронатом в цих трьох містах, які я назвав. Якщо є ще бажаючі, хтось бажає виступити, ото, будь ласка,  або у письмовій формі, або підніміть руку для того, щоб ми потім могли б надати вам слово  для того, щоб ви внесли свою пропозицію. Не буде заперечень?  Ну що ж, шановні колеги,  давайте тоді будемо починати. 

Запрошую до виступу  Дибайло Васелину  Дмитрівну,  директора Міжнародної благодійної організації "Партнерство "Кожній дитині". Саме ця організація має певні напрацювання із зазначеного питання та  є ініціатором проведення нинішнього круглого столу. Будь ласка,  Василина Дмитрівна.

ДИБАЙЛО В.Д.  Дякую, Микола Васильович.

Моя презентація: "Збережемо сім'ю для дитини. Досвід запровадження послуг сімейного патронату в Україні".

Наш досвід  протягом останніх трьох років разом із співпрацею з  органами місцевого самоврядування, за підтримки Міністерство соціальної  політики щодо запровадження такої інноваційної послуги  чи інноваційної форми влаштування дітей. Перш за все чому, навіщо нам така послуга? Тому  що Конвенція ООН про права дитини чітко визначає, що дитині для повного і гармонійного розвитку потрібно виховуватися і перебувати, зростати в сімейному середовищі.

Всі держави, які підписали  Конвенцію ООН про права дитини,  вони впевнені у тому, що сім'я – це є природне середовище для  зростання  і  благополуччя всіх її членів. І особливо діти має бути  їм наданий необхідний  захист і сприяння. У  2010 році вийшли додаткові рекомендації ООН щодо альтернативного догляду дітей, які наголошують на тому, що політика держав-членів, які підписали Конвенцію ООН про права дитини, а також практика соціальної роботи, соціального захисту повинна перш за все бути спрямована на те, щоб підтримувати біологічну сім'ю кожної дитини. І тому найкращий  захист для дитини – це  звичайно підтримати  її сім'ю.

В процесі нашої роботи, в  процесі реалізації, можна   сказати, кількох проектів   ми побачили, що для цього необхідно вчасно виявляти ті сім'ї, які потребують допомоги. Відповідно були напрацьовані  методичні  рекомендації для тих людей, яке найперше стикаються з    дитиною, медичних працівників, працівників  соціального захисту, працівників сфери освіти. Також були підготовлені фахівці соціальної роботи, які були введені майже вже рік тому в Україні для того, щоб вони найкраще могли виявити ті сім'ї і вчасно виявити, на ранніх етапах виявити ті сім'ї, які потребують допомоги.

Надалі, звичайно наступний елемент, щоб допомогти родині потрібна кваліфікована допомога. Тобто ми повинні володіти певними технологіями, методиками соціальної роботи, які допоможуть виявити ресурси сім'ї, її сильні сторони, її оточення соціальне, яке допоможе подолати ті складні обставини, які в той чи інший момент виникли в сім'ї.

І ми повинні впевнитися, що наша допомога, яка надана, вона є незворотня, стабільні зміни ми можемо запропонувати сім'ї. Тобто, що сім'я реабілітувалася, що сім'я повна сил, ресурсів для того, щоб продовжувати дальше забезпечувати право кожної дитини.

Однак, звичайно є діти, які потребують, які в той чи інший момент залишаються без піклування батьків. В рамках наших реалізованих проектів ми визначили, що це такі категорії як діти, які новонароджені, від яких, можливо, відмовилися батьки і ми знаємо, що вони перебувають в лікарнях інколи довгий термін.

На сьогодні ми побачили, що таких дітей звичайно менше кількість і вона з кожним роком зменшується. Є діти в сім'ях, де існує загроза життю та здоров'ю. І тому в таких випадках ми не повинні затягувати ситуацію, якщо ми бачимо, що дитині, справді, відбувається насильство чи дитина постраждала від насильства і необхідне вилучення дитини на деякий час з сім'ї.

Є діти, які зазнали вже жорсткого поводження і насильства. Є певні ситуації природні, які стаються коли батьки або особи, які їх замінюють, ну, зникли або не можуть виконувати своїх обов'язків.

Тобто в тій чи іншій сім'ї виникають випадки коли необхідна, особлива допомога необхідна, певна підтримка на деякий короткий час.

Тому сімейний патронат ми визначали для себе як комплексну професійну послугу, яка передбачає два обов'язкових елементи.

Перший елемент. Це тимчасовий догляд і виховання дитини, яка потребує захисту в сім'ї патронатних вихователів.

Але другий обов'язковий елемент. Це одночасне надання інтенсивних підтримуючих послуг біологічній сім'ї для того, щоб відновити її здорове функціонування. І тільки якщо це неможливо, ми будемо шукати альтернативи або попрацюємо над тим, щоб знайти інше сімейне середовище для дітей.

Як я сказала, почали ми працювати в 2009 році майже наприкінці вересня  2009 року була створена перша  патронатна сім'я на той час вона  навіть містила іншу назву відповідно можливо до зарубіжних аналогів, як  прийомна сім'я термінового влаштування. І це була сім'я Євгенія та Наталі Дудків з міста Бровари, які  вже більше ніж 4 роки активно, віддано працюють і надають допомогу дітям, які потребують захисту.

Прикладу Броварів у 2011 році послідувало місто Біла Церква, і там створена сім'я Тараса та Тетяни Гурських.

В 2012 році створена перша сім'я в місті Києві Сергія та Лариси Кузнєцових, а також наші партнери "СОС-Дитяче містечко Україна" створили ще одну сім'ю в місті Бровари.

Маємо відомості  й про те, що є бажання і є необхідність, є запити щодо  розвитку такої послуги і створення її в інших областях, як: Донецька, Дніпропетровська та Луганська області.

Сьогодні всі сім'ї, які на сьогодні функціонують  присутні тут в залі. Ми хочемо особливо подякувати тим відданим людям, які можливо не побоялися, які почали працювати з такою інноваційною послугою. І відповідно маємо перші результати. 28 дітей отримали з 2009 року послуги сімейного патронату, можливо цифра, як здавалося не велика, але за кожною цифрою стоїть доля дитини і активна праця не тільки патронатних вихователів, а й  величезної команди фахівців. Оскільки середній термін перебування дітей у патронатній сім'ї становить 3,5 місяці – за нашими даними моніторингу.

Тому за тих 3,5 місяці величезна команда фахівців і представників служб у справах дітей, і представників центрів соціальних служб працюють для того, щоб допомогти,як дитині, так і сім'ї біологічній  чи тій сім'ї куди дитина буде влаштована.

Сімей дітей повернені в біологічну сім'ю або виховуються під опікою чи  піклування родичів, 12 були усиновлені, 6 влаштовані в довготермінову прийомну сім'ю і три наразі перебувають  під патронатом.

Протягом цієї роботи звичайно були напрацьовані різноманітні методичні матеріали, як я уже сказала це певні інструкції щодо  виявлення дітей, які страждають або можуть постраждати від насильства. Це і методичні рекомендації щодо особливостей оцінки ризиків для дитини, визначення потреб влаштування до сім'ї патронатного вихователя, оскільки ми наголошуємо на тому, що послуга патронатного вихователя – це не послуга, яка повинна пропонуватися, можливо, кожній сім'ї чи кожну дитину ми повинні влаштовувати в сім'ю патронатних вихователів. У нас розроблена програма підготовки кандидатів у патронатні вихователі, тобто програма навчання. Дуже по-різному ми підходити до програми навчання як такої, кожні батьки, які тут присутні, напевно, проходили різні програми, але на сьогодні ми вже напрацювали і виробили, можливо, той пакет, який буде адекватний для того, щоб  готувати саме таку сім'ю для такої роботи.

І наступні дві сім'ї... три сім'ї  вже почали підготовку минулої неділі у місті Києві. З цими матеріалами ви, звичайно, можете ознайомитися. Є певний алгоритм роботи, який був відпрацьований у рамках проекту. Але, звичайно, під час роботи ми побачили і ті, ну, ті складності, які виникають, можливо, ті сфери, на які..., які потрібно вдосконалювати, над якими потрібно працювати. І саме тому ми сьогодні зібрали всіх спеціалістів, представників різних міністерств, громадських організацій для того, щоб ми могли спільно виробити те, що нам потрібно доопрацьовувати. Перш за все, це законодавча сфера і, можливо, певні практики та технології соціальної роботи. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василина Дмитрівна.

Шановні колеги, хотів би ще раз звернути вашу увагу, що ми проводимо наш комітет спільно з громадською організацією, круглий стіл саме для того, щоб  визначити, взвісити всі "за", всі "проти" стосовно цього питання, от, для того, щоб ми потім могли все перекласти на площину обговорення. То єсть по рішенням цього даного круглого столу буде обов'язково обговорення в самому комітеті, де буде прийнято рішення. І потім ми плануємо вийти вже на законопроект: внесення змін до тих законодавчих актів стосовно цього питання. Тому я просив би вас, активніше включати і говорити, ну, умовно кажучи, все, що ви думаєте, от, позитивно і негативно стосовно цього питання для того, щоб ми могли все врахувати. Добре, домовились?

Дякую. Слово надається Колбасі Руслану Сергійовичу, директору департаменту сім'ї та дітей Міністерства соціальної політики України.

КОЛБАСА Р.С. Дякую, Микола Васильович.

Шановні колеги, протягом останніх років в Україні здійснюється  ряд системних заходів щодо покращання забезпечення прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, що дало можливість збільшити кількість дітей, які виховуються саме в сімейних формах. При цьому щороку вражаюча є кількість дітей, які стають сиротами при живих батьках. За результатами 2012 року кількість дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, складає 92 тисячі 865 дітей і 68 тисяч 398 – це більше 73 відсотків – це діти, батьки яких були позбавлені батьківських прав.

Щорічно на обліку служб у справах дітей перебуває понад 30 тисяч дітей, які потрапили в складні життєві обставини, частина з яких потрапляють до притулків, центрів соціально-психологічної реабілітації, лікарняних установ та інтернатів.

Довідково можу сказати, що у 2012 році в центрах соціально-психологічної реабілітації було більше ніж 5 з половиною тисяч дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Значною також є кількість дітей, які проживають в інтернатних закладах за заявою батьків у зв'язку з неспроможністю задовольнити потреби дітей через хвороби батьків, бідність чи безробіття. Перебування дітей у спеціалізованих закладах розглядається батьками як єдина можливість забезпечити дитині освіту та утримання.

У минулому році кількість дітей, які за заявою батьків перебували в закладах державного утримання для дітей становила в школах-інтернатах для дітей-сиріт 51 відсоток від загальної кількості, в дитячих будинках системи Міністерства освіти та науки – 33 відсотки, у дитячих будинках Міністерства охорони здоров'я – 41 відсоток. Однак існуюча система виховання в таких закладах не створює належних умов для повноцінного розвитку дитини, особливо раннього віку, та ускладнює її соціалізацію в суспільстві після виходу з інтернатного закладу. Послуги цих закладів спрямовані лише на дитину, ці заклади, як правило, обласного підпорядкування.

Прикладом комплексного вирішення проблем дитини та її сім'ї можуть бути такі ініціативи, як Макарівський центр підтримки сім'ї та дітей, який нещодавно відвідав Президент України і дав відповідні доручення щодо запровадження подібного досвіду в інших регіонах України, та представлений сьогодні досвід патронату над дітьми, які пропонують комплексний підхід до вирішення проблем дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах і не може перебувати в своїй сім'ї, та надання комплексу послуг батькам дитина. Така професійна послуга може розвиватися як на базі центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді, так і на базі інших заходів соціального захисту дітей, в тому числі і подібних Макарівському.

Щодо міжнародного досвіду. Міжнародні документи у сфері захисту дітей наголошують, що вилучення дитини з сім'ї повинно розглядатися як крайній засіб і повинно, на скільки це можливо, бути тимчасовим і мати мінімальну тривалість. Рішення щодо вилучення дитини повинно регулярно переглядатися і повернення дитини на виховання батьків після того, як будуть ліквідовані чи зникнуть певні причини, вилучення повинно відповідати кращим інтересам дитини.

Резолюцію, прийнятою Генеральною асамблеєю ООН на 65 пленарному засіданні, було прийнято керівні принципи щодо альтернативного догляду за дітьми. Ці принципи скеровані на удосконалення захисту та благополуччя дітей, позбавлення батьківських прав та тих, кому загрожує його втрата.

Щодо державної політики в Україні. Сьогодні пріоритетним напрямком держави у сфері забезпечення прав дитини є чітко визначені певні міри, які відповідають вищезазначеним стандартам. Сім'я є природним середовищем, перше, це сім'я є природним середовищем, що забезпечує зростання благополуччя та захист дітей. Усі зусилля держави повинні, у першу чергу, бути спрямовані на те, щоб дитина мала можливість залишитися у своїй рідній сім'ї чи повернутися під опіку своїх батьків або у відповідних випадках інших близьких родичів. Вилучення дитини з сім'ї повинно розглядатися як крайній засіб, і повинно, на скільки це можливо, бути тимчасовим та мати мінімальну тривалість.

Держава спрямовує свої зусилля на ресурси, на розвиток мережі та забезпечення доступності та різноманіття соціальних послуг для сімей та дітей на рівні громади. Держава повинна забезпечити належний догляд та захист уразливих дітей, наприклад, дітей, жертв жорсткого поводження та експлуатації, покинутих дітей, дітей, які живуть на вулиці, дітей трудових мігрантів.

Ці та інші пріоритети розвитку соціальної політики визначені у Національній стратегії профілактики соціального сирітства на період до 2020 року та стратегії реформування системи надання соціальних послуг, схваленого розпорядження Кабінету Міністрів в 2012 році. Введення інституту фахівців  соціальної роботи створило   сприятливі умови для раннього виявлення сімей з  дітьми, які  у складних  життєвих обставинах та  забезпечення їх доступності до послуг в  громаді.

Саме тому, спираючись на кращий міжнародний досвід, усвідомлюючи потребу в подальшому удосконаленні  системи забезпечення прав дитини та розвитку  соціальних послуг з підтримки вразливих сімей та враховуючи  потенціал  громади міста Києва та Київської області, Міністерство  соціальної політики підтримало спільну ініціативу служби у справах  дітей, центру   соціальної  служби ….. дітей та молоді  Київської міської державної адміністрації та міст Бровари та  біла Церква, Міжнародної благодійної організації "Партнерство "Кожній  дитині" щодо  проведення експерименту  і запровадження професійної послуги сімейного патронату  для дітей, які опинилися в складних  життєвих обставинах чи  залишаються без батьківського піклування.

Представники  міністерства здійснюють моніторинг за впровадженням   експерименту,  беруть участь у  засіданні робочої групи по розробці законодавчих механізмів запровадження патронату. Цільовою аудиторією, на яку розповсюджується така практика,  як показує практика, пілотних територій можуть бути: безпритульні діти; діти з сімей,  в яких існує загроза  їх життю та здоров'ю; діти, які    зазнали  насильство, жорстоке поводження; діти вилучені без  позбавлення  батьківських прав; інші діти,  які за різних обставин певний час не можуть  перебувати у власній сім'ї, або  їх батьки чи особи, які їх  замінюють, не можуть піклуватися  про них.

Послуги патронату  над дітьми дозволять забезпечити: терміновий    захист та забезпечення першочергових потреб дитини, яка опинилися у  складних  життєвих обставинах в умовах сім'ї; сімейне середовище  для дитини, підтримку і  реабілітацію дитини на різних  етапах кризи в сім'ї; можливість працівникам служб у справах дітей, соціальним працівникам оцінити  потреби дитини та  здатність біологічних батьків опікуватися нею; сприятливі умови для подолання батьками складних життєвих обставин, що спричинили влаштування дитини до відділення сімейного патронату; підбір  для дитини в разі необхідності  сімейних форм  влаштування,  що відповідатиме її потребам та інтересам, наприклад: усиновлення, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу. За оцінками Міністерства соціальної політики при ефективному застосуванні такої послуги протягом 5 років можна попередити кількість дітей позбавлених батьківських піклувань, батьківських прав щонайменше на 20 відсотків.

Ну і на завершення. Запровадження патронату над дітьми, послуги сімейного патронату є актуальними сьогодні, зважаючи на пріоритети державної політики у сфері забезпечення прав дитини та підтримки сім'ї та повністю відповідає міжнародним стандартам.

Проте, підготовлені пропозиції потребують доопрацювання в частині узгодження з іншими нормативно-правовими актами, визначення джерел фінансування та гнучких фінансових механізмів, які б дозволили негайно поміщати в сім'ю патронатну, в патронатну сім'ю дитину, яка вкрай потребує цієї допомоги. І розмежування повноважень між батьками дитини, патронатними вихователями, органами опіки та піклування та уповноваженими закладом.

І також як розмежувати патронат з іншими формами сімейного виховання, дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.

Запровадження послуг після законодавчого врегулювання має здійснюватись поетапно і регулюватися потребою регіонів міст та зміцнювати аналогічні послуги інтернатів та притулків.

З досвіду міста Бровари на 100 тисяч населення достатнє функціонування двох-трьох патронатних сімей.

Ключову роль в цьому процесі також будуть відгравати фахівці із соціальної роботи та ефективна міжвідомча взаємодія суб'єктів соціальної роботи.

Ми вдячні ініціативі комітету та Міжнародній благодійній організації "Партнерство кожній дитині" та громадській раді щодо розгляду даного питання.

Хочу подякувати, перш за все, сім'ям патронатних вихователів, органи місцевого самоврядування пілотних міст, завдяки яким ми можемо і будемо продовжувати роботу по запровадженню патронату в системі захисту прав дітей та підтримки їх сімей. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Руслан Сергійович. До слова запрошується Кияниця  Зінаїда Петрівна, заступник голови Громадської ради з питань сім'ї та дітей при Міністерстві соціальної політики України, керівник робочої групи по розробці пропозицій до законодавства щодо запровадження патронату. Будь ласка, Зінаїда.

КИЯНИЦЯ З.П. Дякую. Шановні друзі, сьогодні у нас певний етап роботи коли ми усвідомили той досвід, який набули вході запровадження патронату і вийшли на етап законодавчого  врегулювання, ми розуміємо, що ми на початку цього етапу.

І сьогодні вам були на передодні надані наші проекті пропозиції до різних законодавчих актів, які б могли розкрити дорогу патронату і дітей до патронату.  Ті надані вам матеріали – це є результатом спільної роботи багатьох людей, перш за все, з пілотних територій, тому що вони напрацьовували цей досвід. Це робота представників інших  громадських організацій, які були залучені  до роботи в робочій групі, представники служб у справах дітей міста Києва і Київської області, центру соціальних служб,  "СОС - Дцдитяче містечко". Ми вдячні багатьом присутнім, тому що вони  надавали консультації, вони критикували і так далі. І ми розуміємо, що ця  робота не завершується. Тому дозвольте мені коротко охарактеризувати ті матеріали, які ви отримали.

Наступний. Етапи запровадження патронату у нас починалися Василина говорила, що ще з  2008 року, як ідея було вивчено міжнародний та вітчизняний досвід.

Наступний етап – це пілотування і ми вдячні всесоюзному, Боже вибачте, Всесвітній дитячій організації " ………….." , яка  дала нам можливість і фінанси здійснити це фінансування. І поряд зі мною Сюзана Драбок, яка представляє цю організацію завдяки чому ми маємо реально таку можливість.

Далі в процесі пілотування звичайно паралельно йде  науково-методичне  обґрунтування та опис методик, паралельно йде розробка законодавчого механізму. І в цей же час  починають працювати і працюють ті патронатні сім'ї, які роблять разом з нами певні помилки, роботу над помилками, аналіз і в результаті ми рухаємося дальше.

Наступний етап – це ми передбачаємо, що це має бути опрацювання цих пропозицій і затвердження змін до законодавства. Ми розуміємо, що на наступному великий етап і ця дорога досить довга, яка має передбачати і підготовку спеціалістів і підготовку різних нормативно.... підзаконних нормативних актів інформування населення і так далі. Нам би дуже хотілось, щоб з 2015 року патронат був запроваджений і діяв відповідно до законодавства.

Якщо говорити, які ж основні підходи до законодавчого регулювання, то ми ставили перед собою завдання таке, щоб вони, перш  за все, були спрямовані на дитину і її сім'ю, щоб вони попереджували соціальне сирітство. Якщо говорити про принципи, то це реалістичність, доцільність, доповнення діючої системи, максимальне збереження уже тих ефективних механізмів захисту дітей, які сьогодні діють.

Наступний. Складові законодавчого врегулювання патронату: ми розбили, ну, скажімо, бачимо три основні складові. Перше – це, звичайно. Внесення змін та доповнень до  діючих законодавчих актів, які регулюють питання забезпечення прав дітей та підтримки сімей з дітьми. Можна було піти по шляху розробки нового законодавч... закону. Проте, проаналізувавши і  враховуючи те, що вже Сімейним кодексом така норма передбачена, ми пішли по шляху внесення  змін.

Другий, друга складова після першої складової має бути розробка постанови Кабінету Міністрів, яке б регулювало питання встановлення патронату над дітьми і діяльності сімей патронатних вихователів. І, звичайно, внесення, ми так думаємо, внесення змін та доповнень до 866-ї Постанови, яка б визначала діяльність органів опіки, піклування щодо виявлення і роботи з дітьми, які перебувають в складних життєвих обставинах. Тобто посилити більш раннім механізмами раннього виявлення і виходу, що робити з цими дітьми.

Ну і наступний акт, наступна складова – це розробка підзаконних нормативно-правових актів на рівні міністерств і відомств, які б регулювали питання патронату.

Наступне. Якщо говорити про той етап, на якому ми перебуваємо, тобто розробка пропозицій до законів, то ми ставили перед собою наступні завдання. Перше – це посилити спрямування діючих законів на забезпечення права кожної дитини виховуватися у сім'ї та на профілактику соціального сирітства. Наступне завдання – це створити законодавчі механізми для запровадження патронату над дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують такого. Ну і, звичайно, це визначення фінансових механізмів та джерел фінансування.

Перше: внесення змін та доповнень до діючих законів. Ми вносили до таких законів (у вас таблиці є). Це, перш за все, Сімейний кодекс, Житловий, закони про охорону дитинства, про соціальні послуги, про місцеві державні адміністрації, про оздоровлення та відпочинок, безоплатну правову допомогу, про державну допомогу сім'ям з дітьми. Ми усвідомлюємо, що цей список не повний і його треба було б продовжити з урахуванням, ну, скажімо, відповідно до Закону про органи і служби, напевно, про попередження насильства в сім'ї і так далі. Але у даному випадку стосовно цих законів вносяться теж зміни. Тому на наступному етапі ми плануємо опрацювання їх.

Щодо Сімейного кодексу, то Сімейний кодекс, ті ж самі статті, які визначали патронат, до них ми пропонуємо внести зміни, які б визначили саме поняття "патронату". Під патронатом над дітьми ми передбачаємо, що це тимчасовий догляд та виховання дитини в сім'ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, батьками, особами, які їх замінюють, складних життєвих обставин та на період прийняття рішення на набуття дитиною статусу сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та визначення форми її влаштування. Тобто ми передбачаємо, що це комплексна робота одночасно в напрямку дитини і в напрямку її біологічної чи майбутньої сім'ї.

Сім'я патронатного вихователя – це сім'я, де за згоди і підтримки всіх її членів одна повнолітня особа виконує обов'язки патронатного вихователя на професійній основі. Тобто ми передбачаємо, що на відміну від прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу патронатний вихователь – це працівник уповноваженого закладу. Під уповноваженим закладом ми передбачаємо, що це може бути центр соціальних служб, можливо, інші заклади соціального захисту для дітей і сімей.

Ми визначаємо тут, хто не може бути патронатним вихователем і прирівнюємо цю норму до 212 статті Сімейного кодексу, яка визначає, хто не може бути, в тому числі визначає і по відношенню до членів сім'ї, повнолітніх членів сім'ї ці вимоги. Сімейним кодексом ми також плануємо врегулювати питання щодо прав дитини, що вона має право добровільно дати… що вона має дати згоду на поміщення в сім'ю, що вона досягла такого віку і розвитку, що може це зробити. Ми говоримо про оплату праці патронатного вихователя (і, напевно,  тут ще нам треба думати над цим) але передбачається, що це офіційна заробітна плата працівника уповноваженого закладу, а також державна соціальна допомога на утримання дитини, обов'язки патронатного вихователя на період перебування. І також говоримо про те, коли може бути припинений договір про патронат над дитиною, при яких умовах.

Тобто Сімейний кодекс повинен визначити нам основні законодавчі механізми для подальшої розробки патронату. Тому є такий порядок, який, є така стаття, яка говорить про те, що положення про патронат над дітьми встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тому це буде інші підзаконні акти, які будуть врегульовувати питання патронату.

Закон "Про охорону дитинства", завдання внесення змін до Закону "Про охорону дитинства", який є базовим стосовно забезпечення прав і захисту прав дітей стосувалися посилення напрямку захисту дітей, права дитини на сім'ю.

Саме тому у преамбулі внесена поправка, яка визначає як базовим право дитини на сім'ю.

В преамбулі внесена нова стаття, яка забезпечення, звучить забезпечення найкращих інтересів дитини. Це дуже важлива стаття, яка має закласти нові підходи, скажімо, чи почислити ті підходити, які сьогодні декларуються на рівні і уряду, і Президента стосовно того, що, стосовно забезпечення найкращих інтересів, стосовно виховання дитини в сім'ю.

Ця стаття звучить таким чином, що забезпечення найкращих інтересів – це дії та рішення. Тобто вона стосується тих людей, які дотичні до прийняття рішень, до надання послуг. Тому говориться про те, що це дії та рішення, які базуються на індивідуальних потребах дитини у відповідності до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Поява цієї статті також пов'язана з багатьма тими історіями, які нам прийшлося розбирати коли рішення до дитини були ситуативними і тимчасовими, які призводили  до того, що часто дитина могла переміщатися.  І вони були  не  в інтересах, не виходили з інтересів дитини,  а виходили з можливостей  конкретної громади. Тому, на наш погляд, це є дуже важлива стаття.

Наступна  стаття, де визначає понятійний апарат. Ми постаралися зробити поняття "дитина, яка опинилася в складних  життєвих обставинах". Таке поняття… Скажімо, саме поняття "дитина" є і  використовується у підзаконних   нормативних актах, проте немає такого визначення законодавчого. Тому ми пропонуємо "дитина, яка опинилася у складних  життєвих обставинах" визначати через обставини, в яких  може опинитися ця дитина, які негативно впливають на її стан  здоров'я, розвиток. У зв'язку  з чим? З безпритульністю, ухиленням батьків від виконання своїх обов'язків, насильством в сім'ї, жорстоким поводженням, із залученням дитини до найгірших форм дитячої праці, інвалідністю, тяжкою хворобою, перебуванням у конфлікті із законами, залежністю психотропних речовин та інших  шкідливих  залежностей, що  встановлено за результатами  оцінки потреб.  Ми говоримо про те, що тільки сума і всі ці обставини і ресурси сім'ї можуть нам сказати, чи  дійсно дитина перебуває  у складних життєвих обставинах чи ні. І остання фраза це:  а  також дитина, яка в наслідок  таких обставин потребує надання статусу дитини-сироти.

Далі  в Законі про охорону дитини в розділах "Сім'я і дитина", "Загальні засади" внесені правки, і  ви  їх бачили, які  актуалізують  через  кому іде не  тільки, скажімо, розвиток послуг для  дитини чи створення  закладів для дитини,  іде підтримки сім'ї і посилюється право  батьків виховувати і право  на допомогу  у вихованні дитини.

Важливою, на наш погляд,  є стаття 24 в розділі, який  звучить: діти, які перебувають   в не сприятливих умовах і екстремальних  ситуаціях. Ми пропонуємо пере назвати цей розділ як розділ "Діти,  які потребують  особливого захисту держави". І визначити  першим  політику держави щодо захисту дитини, яка перебуває в складних життєвих  обставинах. Потім далі дитини-сироти і далі по тексту все, що є в цьому законі.

Тому ми знову ж таки актуалізуємо цією   статтею, що усі дії щодо дитини, яка опинилась    в складних життєвих обставинах,  спрямовуються на захист прав та інтересів  дитини. Усунення ризиків і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, перш за все в своїй сім'ї, чи в умовах максимально наближених до сімейних. Надання  їй та батькам  комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги, які визначені законодавством.

Далі визначається, що  мають робити суб'єкти,  до вони мають  виявляти і надавати допомогу  в рамках визначених повноважень, і в разі  потреби інформувати про це. Такі підзаконні нормативними актами  ці дії уже регламентуються, але  в законодавстві їх  немає.

Далі  ми говоримо про те, якщо дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах не може проживати,  які послуги їй можуть  бути надані. В тому числі патронат  поміщення дитини  в сім'ю родичів, патронат, притулки, центри соціально-психологічної реабілітації   і так далі. І говоримо про порядок  здійснення  цих заходів має визначатись  постановою Кабінету Міністрів.

Внесені зміни до Закону про місцеві  державні адміністрації. Внесення цих змін  було  викликано тим, що  на сьогоднішній день органи опіки і піклування, а ними є місцеві державні адміністрації, не мають повноважень щодо розвитку послуг з підтримки сімей та дітей. А також   не мають, не визначені конкретні повноваження щодо  дітей та сімей, які  опинилися в складних життєвих обставинах. Тому   ми посилюємо цей закон такою функцією.

Далі  Закон про соціальні послуги.  Ми уточнили позицію щодо дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, і що вони теж, які послуги можуть отримати? Доповнення є до Житлового  кодексу. І воно стосується того, практика нам підказала, що влаштування дитини і сім'ю патронатного вихователя – це значить в ту квартиру, чи в той будинок, де він проживає досить часто приносить не сприяє цій сім'ї, часто  після цього треба робити ремонти і так далі, і так далі.

Тому найкращий варіант, і для сім'ї цієї, і для органу опіки й піклування, який  організовує цю діяльність – було  б якби надавалось службове житло.

Тому в цьому законі говориться про те, що  на період виконання обов’язків  патронатних вихователів  сім'ї патронатного вихователя  для спільного проживання з дітьми, які приймаються в цю сім'ю може надаватися таке житло.

В Закон про державну допомогу сім'ям з дітьми ми пропонуємо прирівняти цю  категорію, які за рішенням органу опіки і піклування по виплатам, які за рішенням органу опіки й піклування влаштовані під патронат, під ті норми, які діють сьогодні відповідно до прийомних сімей дитячих будинків сімейного типу. Тобто два прожиткових мінімуми. Звичайно тут питання складне, я знаю, що нас за це будуть дуже критикувати. Але поки що ми думаємо, що це так.

Далі. Якщо питання в Закон про  оздоровлення ми прирівняли цю  категорію дітей, що вони мають право теж бути, отримувати пільги по оздоровленню. І таким чином на сьогоднішній день виглядає ця  проектна пропозиція. На наступному етапі ми плануємо, що це після опрацювання, після внесення змін і ми думаємо, що  ви до цього долучитись, ми готові передати і стати далі продовжувати цю роботу по законопроекту.

Наступна   складова має передбачати розробку проекту Постанови Кабінету Міністрів про запровадження  патронату над дітьми та внесення змін до 866-ї Постанови – визначення фінансових процедур, внесення  доповнень до положень і штатного розпису уповноваженого закладу, якщо це  буде центр соціальних служб. Якщо казати, які нормативно-правові акти мають бути розроблені на рівні міністерства, то це кваліфікаційна характеристика, професії патронатного вихователя, нормування праці, встановлення соціальних гарантій, стандарти здійснення патронату над дітьми та критерії ефективності, затвердження програма підготовки патронатних вихователів, внесення змін і доповнень про положення про центр соціальних служб, програми підготовки студентів вищих учбових закладів і так далі. Ми усвідомлюємо, що це тільки початок і ініціювання цього круглого столу було пов'язано з тим, що необхідно вийти на офіційну роботу по законодавчому провадженню. І тому дуже сподіваємося, що небайдужі, присутні тут люди долучаться, і спеціалісти, і фахівці долучаться до цієї роботи і висловлять свої пропозиції. Ми вдячні будемо як підтримці, так і критичним зауваженням.

Ще раз хочу подякувати всім тим, з ким ми консультувалися і чиї багато пропозицій були враховані або над якими ми думаємо, в тому числі і уповноваженого, і Людмилі Семенівні, і консультувалися ми в офісі уповноваженого по правах дитини, і в комітеті Верховної Ради. Тому всім дякуємо і дякуємо тим, хто працювали в робочій групі і сподіваємося, що далі будуть працювати для того, щоб завершити цю роботу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Зінаїда Петрівна.

Шановні колеги, переходимо до обговорення. Напоминаю, що регламент у нас п'ять хвилин, тому прохання всім дотримуватися регламенту, щоб всі бажаючі мали можливість виступити. Слово надається Дудко Наталії Леонідівні патронатному вихователю з міста Броварів. Сім'я Євгена та Наталі Дудко в березні 2009 року стали першими в Україні патронатними вихователями. Будь ласка, вам слово.

ДУДКО Н.Л. Всех приветствую. Меня зовут Наташа, Наталья. Я делегат от нашей семьи, которая на сегодня имеет статус приемной семьи временного устройства. Наша семья – это папа, мала, трое детей и бабушка. И 1 сентября будет ровно 4 года, как в нашу семью попал первый ребенок. За это время у нас было 13 детей, с нами вместе проживали. Наша семья до этого момента имела большой опыт работы с детьми, которые уже проживали на улице долгое время. И мы открыли волонтерское движение в нашем городе по помощи, уходу за, так сказать, "отказничками" в нашей детской больнице. И в общем мы имеем опыт с детьми разных категорий почти 10 лет.

И, в общем, мы, как бы, лично для меня это не просто модная какая-то общественная работа или любимая работа – это наша жизнь. Мы так живем, и к такому образу жизни постепенно в ходе такой работы присоединились муж, и дети, и бабушка. И когда нас спрашивают: "Что вас привело к тому, что вы так кардинально поменяли свою, совершенно сложившуюся и устроенную, жизнь?", - мы с юмором отвечаем: "Нам повезло".

И, основываясь на своем практическом опыте и проживая с детьми их горе и потери, видя их переживания, вникая в их желания и мечты, могу сказать, что такая услуга, как семейный патронат, она более полно, и объемно, и комплексно может помочь ребенку восстановиться, но и также восстановить родителей, соединить семью. И, когда мы позиционируем семейный патронат как профессиональную комплексную услугу, я хотела бы сказать о тех инструментах, которые применяются, они очень эффективные, в достижении той цели, которую мы ставим в каждом отдельном случае, исходя из ситуации по ребенку. Это и межведомственная команда, оценка потребностей ребенка, сетевые встречи, карты социальных контактов, привлечение психологов и других узких специалистов. И все это в комплексе дает возможность не только обеспечить потребности и реализовать права ребенка, для того чтобы они пережили сложные жизненные обстоятельства, в которых они оказались, но и найти самый лучший выход из кризиса, учитывая обстоятельства, которые привели к изъятию ребенка, и выяснить потенциал семьи и родственников.

Из 13 детей, которые жили в нашей семье, двое пошли на усыновление, пять  вернулись в биологическую семью, один – под опеку, трое попали в приемную семью долгосрочного пребывания, и два – в ДБСТ.

За этими статистическими сухими цифрами дни и ночи слезы и радость, успехи и неудачи, разочарование и удовлетворение, усталость и гиперусталость, командная работа, индивидуальная, преодолимые трудности и обстоятельства, которые ты не можешь изменить. И когда выпадает такая возможность без суеты оглянуться, систематизировать и оценить проделанную работу, приходишь к выводу: весьма хорошо. И вот об этом можно говорить просто бесконечно. И каждая история ребенка она достойна внимания полного, всех слушателей, любой аудитории.

Но я хотела  рассказать вам еще одну историю про мальчика Сашу, который попал к нам, ему было 10 лет. Он попал еще со своими братиками. Но я хотела рассказать только лично его историю.

Когда он к нам попал, он был переведен по общеобразовательной системе школы в пятый класс. И когда он к нам попал, вот он какое-то время не ходил в школу. И когда мы его оформили в школу, чтобы он мог продолжать свое обучение, выяснилось, что он просто нулевой по всем предметам. Это ребенок 4 года был в школе общеобразовательной. И надо было что-то очень срочно делать, потому что у него вообще интереса к учебе не было, и никакой мотивации для того, чтобы этот интерес подогревать, тоже не было. Это проделана была большая командная работа. То есть мы обратились в службу нашу підтримки сім'ї та молоді, и мы быстро прошли комиссию, которая вызначила действительно, что у него есть проблемы, и назначили ему индивидуальное обучение. Перед тем, как это все проделать, мы  с социальным работником, который сопровождал нашу семью, пошли в школу и привлекли в нашу команду классного руководителя. Нам очень сильно, крупно повезло. Этот человек действительно влился в нашу команду. Она поняла всю ситуацию, всю сложность ситуации, и она на самом деле очень хотела помочь так же, как и мы, этому ребенку. Она сама лично обошла всех учителей, она рассказала ситуацию, в какую попал этот ребенок, и все учителя согласились, что такое индивидуальное обучение, как обычно у нас есть, то есть приходят учителя в школу, не даст никакого результата. Поэтому он проходил обучение по той программе, которая была в школе, и одновременно были уроки индивидуального обучения. Я не ожидала, что такой результат будет так быстро и такой глубокий. И ребёнок просто почувствовал вкус удачи, вкус победы, вкус вот от учеббы, то, что он может это сделать, потому что ребёнок был просто запущенный, он совершенно не был глуп или какой-то там отсталый.  Вот.

И в итоге, когда у него начало получаться, он сам начал учиться, он сам начал приобретать знания и вкус к учёбе. И это было очень большим успехом и очень нас порадовало, когда история этого ребёнка закончилась тем, что его взял под опеку родственник, который и не подозревал о таких вот моментах, да, которые были в его жизни.

И успех был в том, что он попал, вернулся домой, к сожалению, в семью не получалось возможным, маму лишили родительских прав и он вернулся всё-таки в семейное окружение к своему близкому родственнику. Вот. И сейчас этого ребёнка ни в школе хорошо всё, я не говорю, что он отличник, но он совершенно справляется с учебной программой, он находится в семейном окружении, мы общаемся и мы знаем о том, что у этого ребёнка всё хорошо. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибо. Большое спасибо, Наталья Леонидовна. Действительно вы как, знаете, первооткрыватель в этом плане. Вот. Но очень приятно то, что нам удаётся всё-таки совместить, вот модели там, приёмные семьи, дома семейного типа, центры социальной реабилитации и патронатные семьи для того, чтобы мы могли всё-таки улучшить тот климат пребывания наших детей и самое главное, то что все эти модели воспитания наших детей подразумевают про то, что наши дети, максимально мы должны сделать, чтобы они оставались в семейных формах воспитания. За это большое спасибо.

Шановні колеги, йдемо надалі. Слово надається Антонюку Миколі Анатолійовичу заступнику міського голови міста Біла Церква. Модель патронату під дітьми в громаді Біла Церква діє з 2011 року, сьогодні фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Будь ласка.

АНТОНЮК М.А. Дякую. Шановні колеги, я хотів би сказати про те, що в місті Біла Церква тривалий час розташована досить значна кількість   інтернатних закладів і дітей, які знаходяться в цих інтернатних закладах, тривалий час були вони з різних регіонів Київщини, навіть України,  в тому числі і з міста Біла Церква. Тому питання і проблема цих дітей нам дуже знайома.

Різні форми влаштування дітей. Робота соціальних служб вона дає відповідні результати. Але я хотів би закцентувати увагу на деяких таких моментах, що, мабуть, запровадження або старт роботи патронату в Україні ці зміни дадуть можливість, зміни до законодавства, дадуть можливість, щоб все-таки патронат почав працювати не тільки на папері, а в реальності. І це надзвичайно позитивно. Я би сказав би, що це вперше, вперше можливо буде піклування про дітей поєднано із піклуванням про дитячу біологічну родину. Всі ніші форми не мають ні можливостей, ні потреби в тому, щоби посилювати можливості і проводити велику роботу по поверненню дитини в біологічну родину.

Я поясню свою позицію тим, що можливість влаштування дітей до патронатної сім'ї на короткий період, короткотривале перебування дає можливість, що ні патронатна сім'я, ні діти не формують між собою отих зв’язків, які потім боляче травмують дитячу психіку. За цей період є можливість працювати із родино. Можна сперечатися, але я абсолютно переконаний  втому, що всі інститути, які працюють із родиною, яка знаходиться в складних життєвих обставинах, виконують свої функції в міру того, які повноваження на них покладені. Але працюючи вже патронатна сім'я у місті Біла Церква, сім'я  Гурських, тут вона присутня, ми переконалися в тому, що найсильнішим  важелем  впливу на сім'ю – це все-таки є  їхня власна дитина. Всі інші служби, всі інші заходи вони допомагають, але найбільш важливим  це все-таки є діти. І коли діти знаходяться в інтернатному закладі, коли діти  знаходяться  в прийомній сім'ї на постійному там проживанні, вони  є матеріалом, де люди працюють, де отримують заробітну плату. І  працівники  інтернатного закладу працювати для того,  щоб  повернути  дитину  у сімейне середовище вони не будуть,  не будуть ніколи.  Тому вважаю, що коли у нас була прийнята  міська програма "На зустріч дітям", якою  було  передбачено альтернативні форми сімейного  виховання і створена сім'я короткотермінового  і термінового влаштування для дітей, це був правильний крок. І розмова із депутатами міської ради, виділення коштів на  утримання цієї сім'ї – це був досить складний процес, але він все-таки  завершився успішно. Патронатні  вихователі не мають прямої  зацікавленості у постійному перебуванні у них дітей.

Ще хотів би сказати, що  є крайня необхідність після внесення  змін до чинного законодавства в комплексі напрацювати всі ті нормативно-правові  документи, про які вже говорила Зінаїда Петрівна.  Їх треба напрацьовувати  обов'язково  в  комплексі, разом для постанови Кабінету Міністрів, для підзаконних інших актів, щоб отримувати відповіді на  дуже багато вузьких питань. Тому що, починаючи  з проекту  "кошти ходять за дитиною"  і інших ми бачили про те, що невеличкі питання, вузькі чи бухгалтерські, чи  управлінські, вони потім зупиняють процес весь, а це значить  необхідно одночасно.

Я хотів би ще сказати, що у положенні, з яким  вже там частково проектом ознайомлений, є, передбачено і розписано права, повноваження  патронатних вихователів.  Але у нас  хороша практика  склалася, що супровід дитини після того, коли дитина набула статусу або повертається продовжується патронатами, вихователями, коли діти вже вибули із цієї сім'ї. І, я вважаю, що в положенні необхідно передбачити і певну доплату якщо патронатні вихователі продовжують супровід, тому що свіжий погляд на дитину, про який вже говорили тільки що патронатні вихователі із Броварів, це допомагає сім'ї швидше прийняти дитину, швидше реалізувати її можливості, розкрити таланти, інтереси і адаптувати до суспільства. За це необхідно мати право, скажімо, допомагати або стимулювати патронатну сім'ю після того коли діти вийшли із під їх уже опіки.

Хочеться ще звернути увагу, що з досвідом ми говоримо про те, що на місто, на громаду не менше 1-2 сім'ї на 11 тисяч населення таких повинно бути. А іще серед патронатних вихователів або сімей патронатних вихователів бажано було б і мати певну спеціалізацію за віком дітей, тому що є діти раннього віку і грудничків працювати із ними із дітьми середнього віку, це зовсім інші речі. І елементарно від ліжечка і всіх того, що потрібно в окремій сім'ї може бути, а в іншій сім'ї цього не може бути і не потрібно. Тому така диференціація, я вважаю, що вона піде тільки на користь.

Хотів би сказати ще про те, що ми працювали і спілкувалися, спорили і маємо сьогодні певний результат, певний результат найперше в організаційному плані. Тому хотів би сказати, що ми готові до участі в розробці підзаконних актів, якщо будуть понесені відповідні зміни до законів України з тим, щоб врахувати в положеннях тих  нормативних документах, які будуть, скажімо, в Міністерстві соціальної політики в підпорядкуванні, у визначенні дій органів місцевого самоврядування щодо дітей. Це питання, вони вузькі, можливо, дрібні як для всієї держави, але вони є дуже важливими для кожної дитини. Дякую за увагу. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Микола Анатолійович. Хочу надати слово Волинець Людмилі Семенівні керівнику управління і забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України з прав дитини Адміністрації Президента України. Будь ласка, Людмила Семенівна.

ВОЛИНЕЦЬ Л.С. Доброго дня, шановні учасники. Найперше, дозвольте передати привітання від Уповноваженого Президента України з прав дитини, побажати успішної роботи і досягнення результату.

Перше, дозвольте скласти повагу до тих людей, які стали на важкий шлях стати першими прийомними батьками і патронатними батьками. І я хотіла б сказати, що, будь ласка, те, про що я буду казати стосується законодавства, філософії і так далі. Це ні яким чином не впливає на оцінку ваших особистих зусиль, щоб, не дай Боже, ви не образились. Це перше.

Тому що в реалізації будь-якого проекту завжди є дві складові. Перша – це гуманітарна. Коли ми відпрацьовуємо проект пілот і так далі.

Далі наступає надзвичайно рутинна робота - це імплементація в національне законодавство. І от, власне, коли проект починається в такий період як, власне, ми зараз з вами живемо, коли зміни відбуваються такі активні, коли Сімейний кодекс за останні 5 років пережив, якщо мені не зраджує пам'ять, 68 змін, то працювати з будь-яким проектом в цей період є надзвичайно важко. І тому, власне, завдання, яке сьогодні стоїть, це максимально імплементувати те, що зроблено, що можливо імплементувати в національне законодавство з тим, щоб воно працювало по всій Україні.

Тому ще раз кажу, те, про що я буду говорити, не стосується самої ідеї, самої філософії, зусиль людей, щастя тих дітей, які набули ці послуги і стали щасливими. Зараз мова йде виключно про той стос документів, який називається проект до законодавства.

Ми провели цілу низку, і дякуємо організації за те, що "Партнерство кожній дитині" за те, що ми мали можливість провести цілу низку консультацій, не просто прочитати те, що записано в  законодавстві, а послухати точку зору, висловити свою точку зору і так далі. Рахуючи, що зараз 5 хвилин у мене часу всього-на-всього, тому дуже коротко.

Але, перше, ми на сьогодні не можемо знайти відповідь на запитання надзвичайно важке. Відверте, я його сформулюю дуже відверто. Патронатна сім'я – це репресія по відношенню до біологічної родини чи це підтримка біологічної родини? Тобто репресія, я маю на увазі, це процедура позбавлення батьківських прав, це заход в процедуру позбавлення батьківських прав чи власне те, що відбувається в патронаті, це є вид діяльності, спрямований на лікування соціальної проблематики біологічної родини дитини? Цього в законодавстві ми не побачили. Нас, ну, для нас залишається дискусійним, коли мова йде про дитину, про дитину, про дитину, про дитину. Надзвичайно важливо, нас важко звинуватити в тому, що нас не стосуються діти. Але, якщо мова йде про одну із форм виховання дітей-сиріт, да, це зрозуміло. Якщо мова йде про форму підтримку сім'ї, яка попала  в складні життєві обставини, і для того, щоб подолати ці життєві обставини сім'ї треба тимчасово перекласти на когось іншого функцію опіки над дитиною. Але за цей час сім'я буде мати певні зобов'язання – що вона повинна зробити для того, щоб вилікувати свої соціальні …. Бо соціальна            робота – це ж не, так сказати не  "манна небесна". Це треба працювати над собою, щоб змінити  своє становище до  життя,  організацію життя дитини своєю і так далі. То власне – це дещо інші  питання.

От на сьогодні, в запропонованому законодавстві ми абсолютно не бачимо статусу біологічних батьків, власне  перебування  дітей в патронатній сім'ї – це делегування повноважень батьків. Якщо  це делегування    повноважень батьків,  повинно йти делегування коштів на здійснення цих повноважень, ми розуміємо, про які   сім'ї ми говоримо. Якщо це не делегування, якщо це форма, якщо хочете певної  репресії по відношенню до сім'ї  і ми вживаємо  поняття вилучення без позбавлення батьківських прав.  А я б сказала, що це дуже важливо зараз  для України  визначити оцю юридичну форму. То тоді треба  виписувати очевидно взаємодію з судовою  гілкою влади, коли ми в кінці-кінців всі отримаємо відповіді,  виробимо  відповіді.

Чим власне в Україні відрізняється юридична процедура позбавлення  батьківських  прав і вилучення без позбавлення батьківських прав.  В радянські часи  ми всі жили в тій парадигмі і ранні часи незалежності, що власне в зв'язку з тим, що форма  влаштування одна, хоч позбавлення,  хоч вилучення без позбавлення, ну принципової юридичної різниці немає.  Очевидно, можливо зараз на часі і дуже  нагальним є визначити, "оживить", якщо дозволите оцю форму обмеження прав батьків, яка називається "вилучення без позбавлення".

Я знаю,  що  тут є представники Верховного Суду  України, Цивільної палати, можливо і варто було б зараз подискутувати. Подумати про те, що  у випадку вилучення   без позбавлення суд міг би визначатися стосовно того у батьків виникають    певні  зобов'язання, які вони  повинні   зреалізувати на момент, ну, там через рік, скажімо, чергового розгляду в судах якісь зобов'язання батьків повинні .... патронатні по відношенню до біологічної родини, співпраця і так далі. Це надзвичайно серйозні і глибокі речі, якщо я поверхово кажу про це, не ображайтеся, але дуже серйозно на зараз. Тому що, власне, якщо це не так, ми повинні думати над процедурою делегування батьками своїх повноважень патронатним батькам, якщо знову це форма соціальної підтримки сім'ї.

Надзвичайно, ну, питання, на яке ми так само сьогодні шукаємо відповідь і ще її не отримали – це чіткі ідентифікаційні ознаки дітей, які потребують виховання в сім'ях патронатних батьків, або, скажімо, які мають право на таке виховання. Тому сам перелік сьогодні, сім'ї в складних життєвих обставинах, якщо заважити на, ну, досить великий... До речі, ми говорили про те, що його треба доопрацювати в тому розумінні, що не зрозуміло там, скажімо, інвалідність – це стосується дітей чи це стосується батьків? Якщо ми говоримо там схильність алко- нарко-, це стосується дітей чи це стосується батьків? Тобто там дуже, ну, для того, щоб це запрацювало, це повинно бути визначено більш детально,

Далі, наступне запитання: який пакет документів повинен бути у дитини, яка потрапила в такі складні життєві обставини? Пакет документів, який є достатнім для того, щоб почати фінансування цієї дитини. Це надзвичайно серйозне питання, тому що ніяка фінансуюча структура, хто б це не був, структура Мінсоцполітики і будь-яка інша не буде весь час перебувати в зоні ризику і думати, є підстава сплачувати, нема підстав сплачувати? Я хочу нагадати про те, що, власне, по дітям-сиротам і позбавленим батьківського піклування, коли в 2007, 2006 ми дуже важко напрацьовували цю систему ідентифікації, там нас спасала система, що практично по кожній життєвій ситуації мусило бути або свідоцтво офіційних органів, або рішення суду.

Зважаючи на те, що сьогодні сімейних судів в Україні немає, і я не знаю, чи вони з'являться найближчий рік-два, коли можна було б певні формалізації провести, це так само питання, які ж діти можуть бути влаштованими в патронатні сім'ї. Тому що, зважаючи знову-таки на той проект закону, який подано, пропонується внести зміни в Закон "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а значить, передбачається, що патронат над дітьми сплачується з державного бюджету. Якщо сплачується з державного бюджету, без серйозного пакету документів, який… це не просто акт обстеження, а це, очевидно, більш серйозні документи, це не дозволить мати цим дітям певне фінансове забезпечення з боку дітей.

Наступне, знову-таки, як вирішувати питання по участі батьків в утриманні дітей, якщо вони не позбавляються батьківських прав і так далі. Я хотіла б зараз нагадати про те, що подібні проекти є суттєво дорогими. Ну, скажімо, от Руслан Сергійович поправить мене, можливо, сьогодні утримання в прийомних сім'ях і в дитячих будинках сімейного типу дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування, по-моєму, субвенція 460 мільйонів, 480 мільйонів на цей рік. Це означає, що при розвитку це буде не дешевший проект. До чого я це кажу? Не до того, що діти повинні страждати через відсутність, а до того, що опрацювання фінансової складової мусить бути надзвичайно серйозним, інакше буде заблокованим. Просто можу сказати це із раннього періоду розвитку прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, коли вони були на місцевому бюджеті – пам'ятаєте? – їх було 70 по всій країні і в них було трішки більше, там, 500 дітей, і ніяк не розвивалася ця система. Тому це надзвичайно важливо.

Наступне. Мені здається дискусійним сьогодні і до кінця  не вирішеним  питання стосовно захисту патронатних батьків, тому що власне та ситуація, як виписано  це сьогодні в законодавстві: з одного боку, люди мають трудову угоду з Центром  соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, з іншого боку, вони мають, очевидно, якусь цивільну… (не  знаю, там не прописано) з керівником  органу опіки піклування. А це той самий  працедавець, який в центрі соціальних служб для  сім'ї, дітей… бо  це голова  районної державної  адміністрації.  Коли дві угоди укладаються, одна трудова, одна цивільна, це  я не знаю таких подібних випадків в законодавстві. Боюсь, що це приведе до  певних таких великих проблем  у розвитку цієї ситуації.

Я хочу сказати, що надзвичайно багато… Ми із Зінаїдою Петрівною говорили буквально  у понеділок з цього приводу, зауважень  дуже-дуже багато, вірніше роздумів, на які  без  відповіді на ці запитання ніякий соціальний інститут новий в державі  розвиватися не буде, тим більше такий фінансово ємкий, як ми про це говоримо сьогодні.

І останнє, про  що  б я  хотіла  сказати. Патронат пройшов  дуже важкий шлях розвитку в Україні: від того, що це  будуть  сім'ї для дітей-сиріт. От   на зараз ми вже  говоримо про те, що це  сім'ї   для підтримки  сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.  Я хотіла б сказати про те, що патронат – це філософія, це тимчасова допомога дитині, яка потрапила  в складні  життєві обставини. І нагадати всім учасникам, перш за все розробникам,  про те, що  є  ще одна категорія дітей – це діти в конфлікті із законом, які на сьогодні так само  перебувають… дуже багато запитань в Україні з цього приводу на фоні  гуманізації  Кримінального кодексу і Кримінально-процесуального кодексу.  Буквально нещодавно  відбулася зустріч Уповноваженого Президента  України  з прав дитини з суддями  Верховного Суду  кримінальної  палати, коли, власне, було сказано про те, і це була спільна турбота, про те, що на сьогодні є певна проблема, з точки зору судочинства по відношенню до дітей, які вчинили злочини. Є дві міри покарання: ув'язнення і штраф, умовно, там умовні і так далі, це певні ризики для дитини.

Судді якраз наголошували на тому, що велика проблема виникає з тими дітьми, які вчинили легкі злочини, але сім'я є криміногенним середовищем. Скажемо так, кримінально стимулюючим середовищем. Тоді суддя потрапляє в ситуацію безвиході. Для того, щоб дитину захистити з міркувань гуманності, цю дитину краще ув'язнити, що, власне, так само не може бути гуманним.

От, власне, в дискусії ми прийшли до того, що очевидно для таких дітей мусять бути професіональні патронатні сім'ї, які могли б виконати оцю функцію дитини, яка перебуває в конфлікті із законом, дитини з високим ризиком девіації поведінки і так далі. Це не до того, що  треба обговорювати в цій залі, але я хотіла б сказати, що для уповноваженого Президента  України з прав дитини патронатна сім'я – це ідеологія, яка мусить знайти ті форми і ті категорії дітей, які саме такої форми виховання потребують і саме такої підтримки. Але у будь-якому випадку будь-який патронат повинен розвиватися як форма допомоги сім'ї вилікувати соціальну проблематику. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Людмило Семенівно.

Шановні колеги, прошу долучитися до дискусії Петрочко Жанну Василівну, доктора педагогічних наук, заступника директора з науково-експертної роботи Інституту проблем виховання НАН України.

ПЕТРОЧКО Ж.В. Дякую. Шановні колеги, дозвольте поговорити про проблему, яка сьогодні обговорюється, з позиції такого науково-практичного осмислення. Позитивно оцінюючи всі зусилля і держави, і громадськості щодо удосконалення системи забезпечення в Україні  прав дітей, потрібно все-таки визнати, що більшою мірою акцент ставився на покращення інституційного механізму охорони дитинства ми створювали нові центри, сімейно орієнтовані заклади, служби, вводили нового фахівця, і нині трошки акценти змінені, і на мою думку це є дуже позитивний момент.  Сьогодні ми згадали про біологічну сім'ю, сьогодні дещо інші відтінки з'явилися у понятті "якнайкраще забезпечення інтересів дитини" ми згадали про потреби дитини і ще можна й  далі продовжити цей перелік – вразливість сімей, вразливість сім'ї і таке інше.

Міжнародний досвід довів, що одночасна турбота про дитину і її сім'ю спричиняє великий енергетичний ефект. Тому що зусилля, які йдуть на підтримку одних одночасно підтримують інших. Благополуччя дитини значною мірою визначиться благополуччям її сім'ї і тільки благополучна особистість здатна в перспективі, якось позитивно змінювати своє середовище піднімати його   на вищий рівень економічний,  соціальний і духовний.

Враховуючи зазначене ми вбачаємо, що впровадження сімейного патронату буде мати позитивний соціальний ефект на різних рівнях  від державного, інституційного і до особистісного.

Зокрема, по-перше, інтегрований підхід, який лежить в основі сімейного патронату передбачає збагачення соціальних взаємодій – це налагодження тіснішої співпраці між різним соціальними інститутами неурядовими і державними. Сімейний патронат неможливий без партнерства між фахівцями різного профілю, який працює з дитиною.

В контексті інтегрованого підходу патронатний батько з одного боку представляє інтереси дитини в різних соціальних інституціях, а з іншого боку він виступає посередником між дитиною і середовищем, між дитиною і її біологічними батьками, між дитиною і потенційними прийомними батьками чи усиновлювачами. В такий  спосіб є можливість у локальну систему обслуговування максимально залучити всі  ресурси громади.

По-друге, ця інтегрована послуга, а я вважаю, що вона найбільшою мірою сприйнятна для дітей раннього віку і дітей дошкільного віку. Вона має на меті впровадження алгоритму термінового реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми. А для всіх нас відомо, що, як правило, всі причини чи всі проблеми спричинені або пізнім втручанням в ситуацію, або вже фіксування якоїсь незворотності процесів, які відбуваються в сім'ї. По-третє, сьогодні сімейний патронат дозволить нам продемонструвати, як же ж на практиці успішно реалізувати ті технології, які вже багато років визнані в усьому світі. І сьогодні про їх, про ці технології уже згадували. Це технології ведення випадку, технологія розвитку соціальних контактів дитини, особливо придатним сімейний патронат є для такої нової технології, щодо якої ще і далі точаться дискусії, це оцінка потреб дитини і сім'є. Чому? Тому що патронатні  батьки стають повноправними членами міждисциплінарної команди, які і здійснюють цю оцінку. Таким чином, будучи з дитиною протягом доби, маючи можливість спостерігати за нею, фіксувати якісь зміни і в діях, і в реакціях разом з іншими фахівцями, саме створюється умова отримання оцієї повної і достовірної інформації, щоб прийняти соціально відповідальне рішення щодо подальшого уже довготривалого влаштування дитини. І декілька застережень, працюючи патронатний вихователь виконує дві функції: це батьківську і професійну. І чим буде відрізняти патронатного вихователя від прийомного батьків? Це тим, що більшою мірою патронатний вихователь є професіоналом. Це говорить про те, що особливо ретельно потрібно поставитися до процесу чи до процедури підготовки отаких патронатних вихователів, за спеціально розробленою програмою, яка би мала би обов'язково передбачати модулі і вироблені вмінь діяти в екстремальних ситуаціях, вмінь запобігати власному професійному …   і таке інше.

І ще один момент, сьогодні уже Руслан Сергійович згадував про фахівця соціальної роботи. На мою думку, це дуже потужний на сьогодні резерв, який обов'язково потрібно буде якомога активніше залучити до сімейного патронату. По-перше, це когорта фахівців дванадцять тисяч і по-друге.... ці фахівці зможуть працювати з біологічними сім'ями на момент перебування дитини у сім'ї патронатних вихователів, а в свою чергу це дозволить ще раз, більш чіткіше окреслити роль цього фахівця і підтвердити доцільність впровадження такої армії спеціалістів.

Таким чином, ну, все-таки вважаю, що сімейний патронат є, безперечно, кроком уперед щодо розвитку системи забезпечення права дитини на сім'ю, це підтвердження, що Україна готова активно впроваджувати положення нових міжнародних документів, що стосується альтернативного догляду за дітьми. А, в свою чергу, хочу сказати, що Інститут проблем виховання в Національній академії педагогічних наук підтримує цю інновацію, і ми готові долучитися до обґрунтування і розроблення теоретико-методичних засад супроводу такої, нової, інтегрованої послуги, як сімейний патронат в Україні. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Жанна Василівна. (Оплески)

Слово надається Кулебі Миколі Миколайовичу, начальнику Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації. Відповідно до Розпорядження голови Київської міської державної адміністрації у місті Києві, починаючи з 2012 року проводиться експериментальне запровадження нової форми соціальної роботи – патронат над дітьми.

Будь ласка, Микола Миколайович.

КУЛЕБА М.М. Дякую. Шановні учасники круглого столу, насправді ще з 2009 року Службою у справах дітей були намагання створити такі форми, як патронатна сім'я. І вже в 2009 році було декілька патронатних сімей. І повністю можу погодитись з попередніми виступаючими, що дуже багато є питань, які потребують детального обговорення: і стосовно категорій дітей, які можуть бути влаштовані, і стосовно того, чи це має бути мультидисциплінарна команда чи, можливо, створені якісь центри, чи це має бути при притулку, чи це може бути при центрі соціальних служб. Ще не вирішено питання взагалі, де будуть центри соціальних служб. Тому, можливо, і впровадження патронату сьогодні саме досить важко обговорюється, тому що дуже багато не вирішено питань, в тому числі і на рівні законодавчого регулювання не тільки патронату.

Патронат існує в Сімейному кодексі. І це дає сьогодні змогу, ну, звісно, нормативного регулювання немає, і дає змогу сьогодні на рівні міста приймати певні рішення Київської міської ради стосовно запровадження патронату. І я дякую організації "Кожній дитині – партнерство" стосовно того, що вони спільно з нами або ми спільно з ними впроваджували цей досвід.

Знаєте, хочу сказати одне. Дивлячись, якщо говорити і йти від дитини, тому що, якщо йти від законодавства, від нормативних актів, то ми знайдемо мільйон проблем, які не дозволяють сьогодні вводити систему патронатного виховання. Але якщо йти від потреб дитини і, дивлячись на дитину в притулку або в центрі реабілітації… Дійсно, ми можемо зараз закидувати те, що так створіть  належні умови там виховання дитини. Але не забуваємо, що це буде закладом завжди. Це буде заклад. Там не можна створити сімейних умов для утримання дитини. Хоч ми сьогодні говоримо про заклади сімейного виховання, про наближені до сімейних закладів, все одно це буде закладом.

Якщо ми говоримо про патронатну сім'ю, перш за все, багато в суспільстві сьогодні розмов про те, чи не буде у дитини формуватися прихильність. Звісно, буде формуватися прихильність. Наскільки вона серйозна буде ця прихильність, це залежить від, перше, віку дитини; друге, від вміння або професіоналізму, про який ми сьогодні говорили, патронатних вихователів. Ми бачили сьогодні на відео, як сім'я обговорює з дитиною її майбутнє, і це робиться відверто, і це дає можливість дитині не обманювати, а, дійсно, як з дорослою спілкуватися. І, дійсно, сьогодні в суспільстві дуже багато людей, які вважають, що це неприпустимо, тому що, а як потім дитину цю відривати від сім'ї, тому що, дійсно, психологічно дуже важко. Але на те є сьогодні експеримент для того, щоб нам подивитися, чи, дійсно, той досвід в якихось країнах 100 років, а в якихось і 200 років може бути впроваджений в Україні  чи ні. Нам моє глибоке переконання, це потрібно робити якомога швидше, тому що ми тоді мінімізуємо травмування дитини від потрапляння до закладів.

По-друге, я думаю, що для того і зібралися сьогодні такі світлі голови, щоб не тільки обговорити це питання, а і зібратися робочою групою і вислухати кожного, і прийняти ті зміни до законодавчих актів і ті нормативні акти, які дозволять в майбутньому нам запобігти від… запобігти тих серйозних проблем, які можуть виникнути, скажімо,  у зв'язку з непрофесіоналізмом або з недостатністю унормування цієї форми. Тому-то, знову ж таки, запрошуємо до міста Києва, до сім'ї. Сім'я Кузнєцових, дуже дякую вам, те. що ви погодились, щоб на вас експериментували. І я знаю, що наскільки важко вам було, можливо, і з нашого боку ви спочатку не отримували тієї підтримки, на яку ви сподівалися. Але скажу, для нас це також нове. І  ваш досвід дає можливість сподіватись саме, що ця форма, вона буде прийнятною для запровадження в Україні, вона зможе жити в Україні і дійсно вона зможе мінімізувати травмування дітей в подальшому, ну, якомога сильніше мінімізувати. Тому що насправді діти страждають, страждають. І я, знову ж таки, як людина яка відповідає за функціонування закладів у місті Києві таких як притулки, центри реабілітації, ми намагаємося створити якнайкращі умови. Всі прекрасно розуміємо, яка сьогодні і заробітна плата у таких спеціалістів, і потребує обговорення заробітна плата патронатних сімей. Я думаю, що багато питань. Знову ж таки, не буду, є багато що сказати, але ще раз хочу запросити всіх до такого ґрунтовного діалогу з метою, щоб нам, все ж таки, прийняти цю форму і ця форма поширилась по всій Україні. Дуже дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Микола Миколайович. Прошу до слова Григор'єву Лілію Іванівну, суддю Верховного Суду України, заслуженого юриста України.

ГРИГОР'ЄВА  Л.І. Шановні колеги, дякую за запрошення прийняти участь у вашому круглому столі. Хочу нагадати, що суд – це фактично правозастосовчий орган. І дякую за те, що я мала можливість послухати ваші виступи з приводу того, які відбуваються події до того, як дитина потрапляє в сферу діяльності судових органів. Хочу сказати, що від того, як працюють органи опіки і піклування, і ваші організації, які опікуються дітьми, залежить і робота  суду, оскільки чим краще працюють ваші організації і органи, тим менше дітей потрапляють в сферу діяльності суду. Як і в кримінальному процесі ті, що стають злочинцями діти,  або ті, які стають  предметом спору між батьками, або фактично  являються   учасниками спору, коли їх батьків позбавляють  батьківства. Тому мабуть дуже важливою є ваша робота,  особливо по   ранньому виявленню неблагополучних сімей і тих дітей,  які потребують вашої допомоги.

Я мала можливість  ознайомитись з досвідом роботи   в цій сфері в Естонії і  в Молдові, у нс по Асоціації суддів України  недавно проходили семінари щодо вивчення цієї проблеми, особливо  щодо насильства в сім'ї. І мали можливість ми познайомитись і  такими ж, "СОС -Дитяче містечко", яке     існує за підтримки в Естонії, центри підтримки дітей і сімей, які  існують в Молдові. І до речі, в Кишиневі ми відвідали  центр підтримки дітей і батьків,     де батьки можуть тимчасово, це не патронат в розумінні нашого законодавства. Але це центри, які  навіть за заявою, чи батька, чи матері-одиначки приймають дітей з 3-місячного віку для того,  щоб дати можливість матері адаптуватись, наприклад знайти  роботу, отримати якусь  матеріальну допомогу.  І  вони фактично знаходяться ці діти на повному матеріальному забезпеченні  держави в цих центрах.

Цей центр, який ми відвідали, там взагалі буквально  20 дітей і маленькі, від 3-місячного  віку, і з проблемами наприклад ДЦП, які отримують на протязі  дня, отримують допомогу,  а ввечері  мати забирає. Але теж там є  проблема, оскільки міським транспортом, яким чином доставити цю  дитину, а потім  її  забрати, якщо вона хвора.  Ну це я   трошки з вами поділились тими проблемами, які існують в  інших державах. Але розумію, що Україну не можна порівняти ні по кількості населення, ні по території ні з тою Естонією, ні з тою Молдовою. І тому та кількість патронатних сімей, та кількість прийомних сімей, яка існує в Україні мабуть дуже не достатня для того, щоб забезпечити догляд, належний догляд всім дітям. І сьогодні ми побачили "Магнолія-ТВ", якщо дивитись кожний день цю програму по телебаченню, то ми  бачимо, яка це проблема існує в нашій державі щодо дітей.

Якщо говорити про діяльність суду, то я підтримую Людмилу Семенівну в тому плані, щоб для того, щоб забезпечити належне  виконання законів, які будуть прийнятті зміни до законодавства з метою розповсюдження і  патронату, і забезпечення прав дітей, то все-таки більш… . Я ознайомилась, буквально вчора в мене не було можливості детально ознайомитись з цим  проектом. Але проблема в тому, щоб дати  якнайчіткіші поняття всіх визначень, які будуть в законі. І щоб ці визначення, от подивіться в Сімейному кодексі, наприклад, взагалі немає визначення "дитини-сироти" чи "дитини позбавленої батьківського піклування". Ці визначення містяться в інших законах.

Якщо порівняти ті законодавчі акти, то там теж є відмінності в трактуванні цих понять, навіть сьогодні, коли виступаючі говорили про патронат – часто вживають "патронатна сім'я". Хоча це не патронатна сім'я, бо це  не сім'я в розумінні Сімейного кодексу, це сім'я патронатного вихователя.

Тому оці відмінності, вірніше застосування цих понять повинно дуже бути чітким для того, щоб його можна було чітко застосовувати на практиці, бо якщо буде такий різнобій, то це і органи опіки і піклування, які застосовують цей  закон і суди будуть завжди якісь мати різні тлумачення того чи іншого визначення. Хочу сказати, що питання ювенальної  юстиції, питання сімейних судів навряд чи це питання найближчого майбутнього. Дуже  багато говориться і про трудові суди, і про ювенальні суди, але, мабуть, і сьогоднішній  законопроект, який ми  обговорюємо, вимагаємо багато коштів. І точно так же створення ювенальних судів – це проблема майбутнього.

Хочу сказати, що   в судах першої інстанції  і можливо   десь в апеляції  у нас в Верховному Суді є часткова спеціалізація, визначені  люди, які фактично опікуються цими проблемами і найбільш обізнані з цими проблемами. На даному  етапі, можливо, і цього  буде досить, як буде досить законодавчого забезпечення вирішення цих проблем.

Для того, щоб  запрацював і цей законопроект, мабуть, саме основне навантаження ляже на органи опіки і піклування. Тому  треба, мабуть,  все-таки розширити, подивитися чи узгоджуються  ці повноваження, які ми надаємо  в зв'язку  з влаштуванням в сім'ї патронатних  вихователів, чи узгоджується це  з  правовим становищем  цим органом  опіки і піклування, чи  є у них ці повноваження, щоб виконувати  ті функції, які будуть покладені на них при вилучені дітей із неблагополучних сімей.

Йшла мова і про те, що патронат – це тимчасове поміщення дітей в сім'ю вихователя. Але поняття "тимчасове" теж воно має якісь рамки. Мабуть, якщо в  тут в довідці пропонується не перевищувати  трьох місяців, а ми чули  про те, що середній термін перебування дітей більше ніж    три місяці, сьогодні прозвучало, хтось казав.  То, мабуть,  може  не потрібно визначати таких рамок  чітких, а дати можливість органам опіки вирішувати   питання в залежності від того, яка проблема виникла в сім'ї і які проблеми необхідно вирішити для того, щоб адаптувати цю дитину і можна було б повернути в біологічну сім'ю.

Крім того, дійсно, проблема в тому, які ж взаємовідносини виникають між біологічною сім'єю і сім'єю патронатного вихователя. Ці питання теж необхідно чітко визначити в законодавстві.

Що стосується укладення трудового договору і,  як передбачено, що два договори, разом з тим можна сказати, що можна укладати один трудовий договір, але передбачити, закон не забороняє включати в трудовий договір елементи цивільно-правових відносин. То навіщо створювати декілька таких документів, які регулюють взаємовідносини органу з патронатним вихователем. Мабуть, все-таки можна це узгодити шляхом укладення трудового договору, аби передбачити обов'язкову письмову форму цього трудового договору, оскільки це особливі правовідносини виникають між органом і патронатним вихователем.

Я вже говорила про те, що не можна вживати, мабуть, і в законі, що патронатна сім'я, оскільки це тимчасовий… те, що між людьми, які опікуються дітьми, можуть виникнути якісь взаємозв'язки і якась навіть почуття поваги, любові, можливо. Але це не значить, що це патронатний вихователь – це батько. Це людина, яка може бути наділена певними обов'язками батьківськими, які необхідні для здійснення опіки над дитиною. Це теж необхідно в законодавчих актах передбачити.

Наскільки запрацює ця система, залежить і питання того, наскільки дітей зменшиться, вірніше, батьків зменшиться, яких буде позбавлено батьківських прав. Це теж дуже велика проблема. І ми з нашої точки зору будемо  намагатися підтримувати вас у цьому питанні. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ніна Іванівна.  Шановні колеги,  слово надається Ніколаєнко Людмилі Олександрівні, директору  Київського  обласного центру соціальної служби  для сім'ї, дітей та молоді.  Людмила Олександрівна, якщо можна, порівняння, ви є лідером там серед сімейних форм виховання і прогресуєте у цьому плані. Якщо можна,  порівняти все ж таки з патронатом.

НІКОЛАЄНКО Л.О.  Дякую. Шановні учасники наради, хотілося б просто трошки повернутися в екскурс. Київська область, дійсно, є лідером в цьому. І ми з 2009 року практикуємо таку форму тимчасового влаштування дітей.  І треба сказати, що саме ця перша сім'я, яка  у нас була  в Броварах, вона виросла  у нас  із   дуже такої комплексної роботи, із  організацією "Кожній дитині в Україні", коли в Київській області поступово вимальовувалися пріоритети взагалі сімейної політики.

І на що ми звертали увагу  при роботі із сім'єю?  Ми ставили  перш за все – це інтереси дитини, а  інтереси дитини  - це невід'ємна просто частина роботи  із сім'єю. Через те, коли ми визначали пріоритети, що дитина  саме перше вона має право  на сімейне виховання. Якщо це не біологічна сім'я, то має бути теж сім'я, яка заміщає біологічну. І коли вичерпані були всі  можливості, які на той час  у нас були,  це прийомна  сім'я, ДБСТ,  у нас виникло відчуття, що випадає якась одна частинка, якась повинна бути ще  сім'я, яка може приймати дітей, які на сьогоднішній день, на момент, коли треба влаштувати цю дитину, не має статусу дитини-сироти, але вона потребує  підтримки і підтримки потребує її сім'я. І тоді виникла ідея створення короткотермінової сім'ї, сім'ї, вірніше,  короткотермінового або термінового  влаштування. Зараз на сьогоднішній день ми говоримо про сім'ю патронатного вихователя. Але починалася вона саме так. І ми  за  час з 2009 року, ми розуміємо, що  ця сім'я має… ну, не сім'я, а така форма  навіть не влаштування  дитини, а утримання, можливо, дитини, тимчасового догляду дитини, можна говорити про різноманітні значення, які ми вкладаємо в ці терміни, але ця сім'я має право на існування і вона повинна бути. Через те, що, на моє глибоке переконання, сім'я патронатного вихователя на сьогоднішній якраз і є та прийомна сім'я, яка і існує у всьому світі, бо прийомна сім'я – це сім'я, яка бере дитину, вирішуючи її проблеми за короткий термін, а потім ця дитина переходить до постійної форми влаштування.

На сьогоднішній день прийомна сім'я в тому вигляді, в якому вона в нас є, дитячий будинок сімейного типу, яка є начебто тимчасовою формою, насправді, вона є більше, нагадує в нас постійну форму влаштування, в нас немає коротко термінової форми влаштування чи утримання дитини, яка, можливо, є сиротою або не є сиротою, але потребує термінового якогось влаштування і термінової допомоги. І іще, якщо дивитися з точки зору дитини, то будь-яка форма сім'ї чи це є прийомна сім'я, чи дитячий будинок сімейного типу, чи це сім'я патронатного вихователя, вона в будь-якому випадку буде найменш травмуючою формою ніж притулок, найкращий притулок, найкращий центр соціально-психологічної реабілітації дитини і будь-який заклад. Я абсолютно погоджуюся із начальником Служби у справах дітей Києва, щоб ми не говорили, але це заклади, а сім'я – це є сім'я.

Через те, вирішуючи проблеми нормативного, законодавчого врегулювання зараз тієї форми, яка на сьогоднішній день уже існує і в Київській області, і в Києві, ми, на сьогоднішній день ми унормовуємо те, що, насправді, є, має право на життя і, що ми бачили ту статистику. І якщо говорити про фінансування, то зрозуміло, я абсолютно погоджуюся із Людмилою Семенівною Волинець, що без вироблених фінансових механізмів не запрацює так як треба. Але, мені здається, що нам треба знайти ці механізми, через те, що якщо порахувати навіть і були в нас розрахунки наскільки, скільки коштує утримання дитини в закладі, в будь-якому закладі, ми говорили, і в сім'ї термінового влаштування або в сім'ї патронатного вихователя, в любому випадку ця держави дешевше. Через те, якщо говорити про фінансову сторону, ми маємо знайти такі механізми, які могли б фінансувати і це могло б існувати абсолютно в законному юридичному полі.

Ну, а що стосується іще саме юридичних моментів, от ювенальних судів, я розумію, що це питання, звичайно треба розглядати питання про ювенальну юстицію, і треба, у всьому світі вона вже є. Я думаю, що ми до цього рано чи пізно прийдемо. Через те, що дійсно, погоджуючись з тим, що треба визначити юридичні підстави потрапляння дітей в такі сім'ї патронатних вихователів – це має бути рішення суду чи про вилучення. Але зараз на сьогоднішній день ми розглядаємо вилучення без позбавлення батьківських прав тільки в тих випадках, коли батьки не виконують батьківських обов'язків там в зв'язку із якимись соціальними проблемами. Мається на увазі, що це вже перехідна така стадія, то позбавлення батьківських прав, як правило.

Але ж існує дуже багато випадків у житті, коли батьки тимчасово не можуть виконувати свої обов'язки. Їм треба якийсь час для того, щоб вони поновили свої функції, вилікувалися і так далі.

Через те, коли працюючи в робочій групі, ми розглядали питання і можливості саме звернення до влаштування в сім'ю патронатного вихователя як дитини, так і батьків біологічних. І делегування батьківських обов'язків патронатним вихователям – це теж дуже велика проблема і дійсно це треба розглядати, і це, можливо, дійсно, можливо, трохи опустили, коли про це говорили.

І хотілось би, щоб ми як дорослі люди знайшли можливості і юридичні, і фінансові допомогти цій системі працювати. Через те, що це насправді найкращий спосіб захистити дитину – це допомогти їй не потрапити в систему інституцій будь-яких. А сім'я патронатного вихователя інституцією не буде. Не зважаючи на те, що всі інституції, які будуть поряд із цією сім'єю, будуть їй допомагати. Але дитина буде відчувати себе більш захищено, знаходитися в сім'ї патронатного вихователя. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Людмила Олександрівна.

Слово надається Чупрікову Андрію Павловичу, національному директору Міжнародної благодійної організації "Благодійний фонд СОС-Дитяче містечко".

ЧУПРІКОВ А.П. Спасибо, Николай Васильевич. Добрый день всем участникам круглого стола. Сегодня у нас в начале был поставлен вопрос, нужна ли патронатная семья или не нужна патронатная семья нам и нашему государству. К большому счастью, мы сегодня все согласились с тем, что патронатная семья нам нужна. Есть вопросы, какая это должна быть семья, как это должно быть сделано, как лучше соответствовать интересам ребенка, но, тем не менее, патронатная семья как определенный кирпичик на нашем построении семейного окружения для каждого ребенка, она, безусловно, необходима. И тот опыт, который есть на территории Киевской области, на территории города Киева, он как раз практически показывает о том, что как раз такая семья является необходимым кирпичиком в нашей системе защиты прав ребенка.

Благодаря именно такой семье, двух, точнее, семей на сегодняшний  день в городе Броварах, город Бровары – город семейных форм воспитания, город без институций. Если говорить с точки зрения финансов, о том, о чем звучал здесь также вопрос, опять-таки, на примере того же города Бровары есть четкие цифры. Коммунальное предприятие "Любисток" стоило городу 1,5 миллиона гривен в год, а две патронатные семьи стоят гораздо-гораздо меньше на сегодняшний день. Достаточно ли этих денег вкладывает муниципалитет или нет – это другой уже вопрос. Но, тем не менее, в любом случае семейные формы воспитания будут стоить гораздо меньше, чем любые институциональные формы для детей.

Я хотел бы затронуть 2 вопроса, на мой взгляд очень важных, в нашем вопросе о создании патронатных семей. Первый вопрос – это то, что    определено в руководстве, в основных  принципах по альтернативной опеке за детьми, которые были приняты Генеральной ассамблеей  ООН.  И разработка  которых была осуществлена, в том числе  при  участии  "СОС - детских деревень", о том, что любое  изъятие ребенка из семьи  должно быть, как крайняя мера рассматриваться. Статья   14 говорит, что это должно рассматриваться, как крайняя мера и только тогда, когда невозможно ребенку находится в своей собственной    семье. Безусловно, это  должно быть временным и иметь очень минимальную продолжительность  до того момента,   пока будут решены те, или иные вопросы.

Но это  означает, собственно говоря, то, что  наша система работы с семьями СЖО должна строиться  на совершенно новом и более качественном уровне. Потому что  если не будет поддержки в семье, если не будет поддержки той семье, которая находится  в кризисе и тому ребенку, то безусловно, в конечном итоге мы придем к той   крайней мере, что суд вынужден   будет лишить родителей  родительских прав. То есть система защиты ребенка должна обеспечивать лучшие интересы ребенка и, в том числе,  поддержку семьи.

И еще  один вопрос, который  я хотел   бы затронуть – это вопрос гибкости. Потому что мировой опыт говорит, что, скажем  в той же Венгрии, не существует  патронатных семей. Мы называем это  патронатными, так как это определено в нашем Семейном законодательстве и хоти привести в соответствие с Семейным законодательством.  В Венгрии существует семья срочного устройства и существует семья устройства  на краткосрочный период и совершенно разные подходы к этим двум семьям определены, четко определены в законодательстве. Почему? Потому что семья срочного устройства – это тогда, когда  есть угроза жизни и здоровью ребенка, и нужно срочно ребенка изъять с биологической семьи. И соответственно родители такой вот срочной семьи должны проходить специальную подготовку.

И с другой стороны, если есть, допустим, одинокая мама из семьи СЖО, которая ложится в больницу и ей  не с кем оставить ребенка на период  месяца, к примеру, двух, то ребенок устраивается в семью краткосрочного пребывания. И здесь совершенно другие подходы, и совершенно другая подготовка родителей, у которых будет жить этот ребенок.

Также мировая практика  говорит о том, что есть так называемые в  Австрии, к примеру, семьи кенгуру,  где проживают молодые мамы, несовершеннолетние чаще всего с  маленькими детьми. И здесь  опять-таки требуется третий, скажем, подход для этих молодых мам, и этих маленьких детишек.

Поэтому с одной стороны сегодня мы с вами должны привести в норму, то, что есть уже в практике в Киеве и Киевской области. И то, что должно быть на территории всей, в общем-то, Украины, но с другой стороны мы должны за этой нормой не пропустить лучшие интересы ребенка.

Задача у нас достаточно сложная, но, тем не менее, этап уже определенный пройден и есть семьи, есть дети, которые прошли через эти семьи. И собственно говоря, дорогу осилит идущий. Это я хочу нам и вам всем пожелать. (Оплески).

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Андрій Павлович.

Хочу ще  надати слово Алексеєнко Марії, Жіночий консорціум України. Будь ласка пані Марія.

АЛЕКСЄЄНКО М. Дякую, Микола Васильович, за можливість долучитися до обговорення. ..... тут не треба нікого переконувати, що питання, яке обговорюється, надзвичайно актуальне і важливе і сама статистика говорить за себе. Якщо більшість дітей, які у нас перебувають в інституціях різних форм опіки – це діти, які мають біологічних батьків, позбавлених батьківських прав, значить, що існуючі форми опіки не надають відповіді на питання: яким чином підтримувати біологічну родину? Яким чином повертати дитину до біологічної родини і в цьому сенсі вивчення питання – підхід з... да, цей патронатний підхід міг би дати, можливо, одну із відповідей на питання, яким чином професіонали могли б попрацювати, щоб дитина все-таки проживала в середовищі, яке для неї є найбільш природнім і прийнятним. Буквально кілька пропозицій до того, що сформували організатори до тих законодавчих ініціатив. Погоджусь з тими, хто сказав сьогодні, що необхідно уточнити категорії діти, розширити або уточнити їх і зокрема хотіла би запропонувати, щоб більш чітко було визначено в законодавстві або в подальшому під час вже методологічної роботи зі службами, які працюють із дітьми, щодо дітей, які мали би влаштовуватися до таких сімей, мають  підпадати не тільки діти, які, власне, мають українське громадянство, але й діти, які  за тих чи інших причин, не маючи українського громадянства, перебувають на території України. Наведу один із прикладів, ситуація, з якою, ну, ми зараз працюємо, яка вразила, коли в Херсонській області під час нашого моніторингу приймальника-розподільника ми  зустрілися з дівчинкою 17 років, яка народилася в Україні, проживала більший час в Україні, але не мала українського громадянства і мама, і вона мала громадянство Російської Федерації. І після смерті матері ніякої іншої форми опіки для цієї дитини не існувало, незважаючи на те, що вона мала і місце проживання, і навчалася в школі, лише відправити цю дитину буквально в березні місяці на проживання подальше і оформлення її паспорту в Російській Федерації.

Тобто я думаю, що якраз в цій ситуації дана дитина могла би абсолютно чітко отримати форми захисту опіки і в Україні не піддаватися такому стресу, коли, переживши смерть матері, вона передавалася через приймальник-розподільник в Києві, потім перебувала, можливо, і зараз перебуває в приймальнику-розподільнику в передмісті Москви, там, де контактів цієї дитини з іншими людьми просто немає наразі.

І я думаю, що важливо ще і інше, що в законодавчій пропозиції, яку організатори презентували сьогодні, є спроба сформулювати концепцію найкращих інтересів дитини. Тому що, я думаю, це зараз, видаючись очевидним, абсолютно не є очевидним. І, знову ж таки, ця ситуація, про яку я щойно сказала, відповіді на наші запити від служби, від прокуратури, від заступника губернатора Херсонської області про те, що права дитини… все це робилося з метою забезпечення виконання Конвенції ООН про права дитини, забезпечення найкращих інтересів дитини з метою забезпечення особливого захисту для цієї дитини. І це попри те, що російська сторона надала відповідь Службі у справах дітей про те, що у дитини немає місця проживання в тому Ельбруському районі, з яким був певний контакт до цієї мами, а в Херсонській області вона проживала зі своєю мамою в будинку своєї бабусі. І, очевидно, питання тепер проживання цієї дівчинки не вирішено. Я думаю, що таких прикладів, мабуть, є не багато, але вони у нас є, в Україні. І отакі діти могли би знайти захист в формі, яка сьогодні пропонується. І свої пропозиції якісь ми готові надати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, пані Марія. Шановні колеги, є ще бажаючі виступити? Да, будь ласка. Якщо можна, представтеся.

КУЗНЄЦОВА Л.  Кузнецова Лариса, патронатный воспитатель, город Киев.

Дорогие наши законотворцы! Изменения в законодательстве нужны и обязательно, и с заполнениями, и с изменениями возможными, но тем не менее патронат он нужен. Мы, практики, мы принимаем у себя детей. Мы живем их болью, их проблемами, мы помогаем решать их проблемы.

Вот наш первый опыт, нашей семьи, который был, он показывает то, что действительно только семейный патронат может в кратчайшие сроки решить проблемы детей и устроить их дальнейшую судьбу.

Приведу пример. У нас находились детки, было трое деток с одной семьи, и за 3 месяца и 8 дней мы не просто установили детям статус, также нашли им приемную семью, дети успешно ушли в приемную семью. То есть, я думаю, все из нас понимают, что за такой короткий срок, если бы дети пребывали в каком-то государственном учреждении, такое бы не произошло. Судьба этих детей сложилась успешно, они сейчас счастливы, им хорошо. И мы, безусловно, рады, что так произошло.

Но есть же, конечно же, и другие проблемы. Вот, например, сейчас у нас ребенок. Вот мы говорим о том, что в патронате могут пребывать дети не только те, которые могут дальше уходить под усыновление, опекунство, но и дети, которые могут быть возвращены в свои биологические семьи. Сейчас девочка, вот о которой сюжет мы в начале программы смотрели нашего круглого стола, она ждет, пока ее мама сейчас решит все свои проблемы, так сказать, бумажные, с документами, и ждет возвращения к своей маме. То есть поэтому мы не только настроены на то, что детей обязательно нужно забирать из своих биологических семей, мы также настроены на то, что дети должны туда возвращаться, и мы все для этого делаем.

Поэтому мы очень вас просим все-таки дать возможность существовать этому проекту, потому что он нужен нам, он нужен нашим детям. Нашим, потому что чужих детей не бывает, заезженная фраза, но так оно самом то деле и есть. Поэтому помогайте нам, а мы будем помогать всей Украине растить достойное будущее нашей страны. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, пані Ларисо. Дякую, шановні колеги.

Ви знаєте,  я до попереднього виступаючого, до Алексєєнко Марії, вона там провела приклад. У мене два тижні тому назад на особисту прийомі приходить бабуся з внуком, от, і дивлюсь на нього і він якось себе так цікаво веде, потім розумію, що він не розуміє української та російської мови, він громадянин Італії. Ситуація така, що її донька поїхала в Італію, познайомилась там зі своїм майбутнім чоловіком, родила там дитину, але не розписалась, тобто живуть в громадянському шлюбі. Криза, в чоловіка бізнес на нулі і працівники, які відповідають за дітей, будемо говорити відверто, ……. юстиція, забирає, планує забрати цю дитину. Батько віддає, бабусі на кордоні передає цю дитину, щоб вона забрала її сюди, вона до цього, цей хлопчик Самюель, він 3 рази вже перетинав кордон, вони приїжджали в гості як обична, звичайно сім'я. Передає бабуся, вона його забирає і через місяць телефонує про те, що він приїде і забере, тому що служба все ж таки відслідкувала і домовилися вже з батьком про те, що передають цю дитину в іншу сім'ю і він погодився на те, що він буде приходити раз на тиждень чи там раз на два місяці і відвідувати. От. І звичайно бабуся прийшла, говорить, що робити.

Коли ми почали дивитися всі документи, виявилося так, що мама взагалі не якого відношення не має до цієї дитини, ні в документах цього Самюеля, ні в документах  маминого італійського тимчасового громадянства взагалі не записана ця дитина, вона є лише у батька. Тому, на жаль, от нічим ми не могли допомогти. До чого я все це веду. До того, щоб ми з вами, всі, проведення даного круглого столу наш комітет проводить для того, щоб ми разом перед прийняття любого законодавчого акту мали можливість все ж таки дуже ретельно відпрацювати, щоб ми не допустили таких ганебних ситуацій, які есть в наших сусідів і, які, на жаль, есть і в нашому законодавстві на сьогоднішній день. Тому я всім дякую за участь у круглому столі, я дякую ініціаторам круглого столу.

Тому,   шановні колеги, всі ваші зауваження, всі ваші пропозиції, які  ви сьогодні озвучили , будуть враховані і ретельно розглянуті на засіданні комітету. Ми чудово розуміємо, що можливо хтось іще не встиг  ознайомитись з тим законопроектом, який надали, можливо хтось його побачив вперше. Тому  і прохання, що у вас є ще час для того, щоб  внести пропозиції і передати до нашого комітету для того, щоб ми                                  в подальшому відпрацювали щодо внесення  змін до нашого законодавства.

Тому ще раз дякую всім за увагу, дякую за співпрацю  і до нових зустрічей.