Інформаційне повідомлення про "круглий стіл"  на тему "Практика сімейного патронату та шляхи її законодавчого врегулювання "

Практику сімейного патронату та шляхи її законодавчого врегулювання було обговорено під час "круглого столу" у Комітеті з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Відкриваючи захід, голова підкомітету з питань молодіжної політики, сім'ї та дитинства Микола Жук зазначив, зокрема, що впродовж останніх десяти років Україна здійснила ряд прогресивних кроків на шляху реформування державної системи опіки над дітьми, розвитку сімейних форм влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, реформування інтернатних закладів, розвитку соціальних послуг для підтримки дітей і сімей, соціального становлення та адаптації молоді. Він сказав також: "Ці кроки не завжди були послідовними та комплексними, водночас сприяли покращенню соціального правового захисту певних категорій сімей, дітей та молоді, а також наближенню України до Європейських стандартів забезпечення прав людини".

Під час обговорення зазначалося, зокрема, що патронатна форма виховання дітей визначається чинним Сімейним кодексом (статті 252-256) як система передачі дітей-сиріт на утримання та виховання в сім’ю патронатного вихователя на підставі договору за обумовлену з органом опіки та піклування плату. Наголошувалося також, що нині така форма влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, не застосовується. На думку учасників обговорення, розвиток патронатної форми стримує невизначеність відповідної нормативно-правової бази та недостатнє розуміння природи патронату й доцільності його застосування в Україні.

Водночас, за словами учасників заходу, патронат як форм сімейного виховання дитини широко використовується у міжнародній практиці. Батьківщиною сімейного патронату вважається Шотландія, де його застосовували з початку ХІХ століття. У США розроблено спеціальні програми підготовки патронатних вихователів, основною метою яких є "партнерство вихователів з кровною сім'єю дитини". Впроваджена модель патронатного виховання у Великобританії забезпечує повернення двох третин усіх дітей, які побували під патронатом, до своїх родин протягом шести місяців.

Учасники заходу звернули також увагу на те, що патронатне виховання щодо безпритульних та осиротілих дітей, які перебували в інтернатних закладах, застосовувалася в 20-40 роки минулого століття й у Радянському Союзі. Необхідність такої форми виховання була зумовлена неспроможністю державних установ улаштувати всіх нужденних дітей, позбавлених батьківського піклування через колективізацію, голодомор, репресії та війни. Тому, незважаючи на проголошений пріоритет колективного державного виховання дітей, сама держава делегувала функції з їхнього влаштування окремим громадянам. Передача дітей під патронат у селянські сім’ї поєднувалася з державними заходами соціальної підтримки. Натомість, із прийняттям у 1968 році Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб і сім’ю інститут патронату був виключений із сімейного права. Сьогодні норми щодо патронату над дітьми зберегли у своїх Сімейних кодексах поряд з Україною лише три держави з колишніх республік СРСР - Латвія, Казахстан та Узбекистан. У Російській Федерації патронат над дітьми не врегульований федеральним законодавством, але активно застосовується на території її окремих суб’єктів.

Виступаючі зазначили також, що сьогодні в деяких країнах патронатне виховання розглядається як професія, включена в список спеціальностей, існує система кваліфікаційних характеристик, оцінки та перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів, атестація і ліцензування, рух по службових сходах - від простого вихователя до керівника служби з влаштування дітей. Патронатним вихователям гарантується пенсійне забезпечення, оплата соціальних гарантій, як будь-якому працівникові. Служби з влаштування дітей мають затверджений штатний розклад, що включає ставки патронатних вихователів для виконання різних робіт з виховання вдома і т. п.

За словами учасників "круглого столу", більшість дітей під патронатом підтримують тісні зв’язки з біологічними батьками, незважаючи на те, що значна кількість дітей потрапили в патронатні родини через насильство в рідних сім’ях, у більшості випадків перебування дитини в патронатній сім'ї погоджується біологічними батьками, які попросили надати їм соціальну допомогу на період кризи. Дитина може потрапити в патронатну сім‘ю за рішенням суду або за бажанням батьків чи самої дитини старшого віку. Наголошувалося, що в обох випадках дитина юридично знаходиться під опікою місцевої влади, яка розробляє індивідуальний план опіки дитини, кінцевою метою якого, як правило, є повернення дитини у біологічну родину (або самостійне життя), організовує його виконання, визначає завдання прийомним батькам та іншим учасникам, залученим до забезпечення потреб дитини та її сім’ї, і несе повну відповідальність за дитину.

Зазначалося також, що у сучасному законодавстві багатьох країн патронат визначається як форма влаштування дитини на виховання в сім’ю патронатного вихователя, з обов’язковим розмежуванням прав і обов’язків щодо захисту законних інтересів цієї дитини між батьками, уповноваженою службою та патронатним вихователем. У міжнародній практиці патронат може бути застосований не лише у випадках, коли дитина з певних причин залишилася без піклування батьків (якщо останні загинули, перебувають у лікарні тощо), а й опинилася в соціально небезпечному оточенні. Під час перебування дитини в патронатній сім’ї має проводитися робота з реабілітації її біологічної родини, аби повернути дитину в належне сімейне середовище. Така форма виховання дає змогу не влаштовувати дітей в інтернатні заклади, а відразу ж передавати патронатному вихователю до вирішення питання подальшого влаштування.

За словами учасників "круглого столу", аби забезпечити передбачене деякими документами ООН право кожної дитини на сімейне виховання, сьогодні в Україні потрібно розширювати форми сімейного влаштування дітей, особливо тих, які опинилися в складних життєвих обставинах і тимчасово не можуть (чи їм не доцільно) проживати разом зі своїми батьками.

Учасники заходу також обговорили проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей, розроблений за ініціативи Міжнародної благодійної організації "Партнерство "Кожній дитині", яка створила для цього відповідну робочу групу. Документ, зокрема, містить визначення певних законодавчих термінів, а саме:

"Патронат над дітьми - це тимчасовий догляд та виховання дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, батьками або особами, що їх замінюють складних життєвих обставин; та/або на період прийняття рішення про набуття дитиною статусу сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування та визначення форми її влаштування.

Сім’я патронатного вихователя - це сім’я, де за згоди та підтримки всіх її членів повнолітня особа виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі".

Документом передбачено також впровадження законодавчої норми, відповідно до якої усі дії щодо дитини, яка опинились у складних життєвих обставинах, мають спрямовуватися на захист прав та інтересів дитини, усунення ризиків і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання в своїй сім’ї чи в умовах, максимально наближених до сімейних, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

За підсумками обговорення учасники "круглого столу" вирішили запропонувати народним депутатам внести цей проект закону на розгляд Верховної Ради України.

Фото надано Інформаційним управлінням Апарату Верховної Ради України