Відкриваючи слухання, Голова Комітету Артур Палатний наголосив на важливій ролі судової гілки влади у системі охорони дитинства. У цивільному процесі вирішуються такі питання, як позбавлення батьківських прав та відібрання дитини, усиновлення, визначення місця проживання дитини, спілкування із тим з батьків, який проживає окремо, призначення аліментів, майнові питання.

Також Голова Комітету зазначив, що після внесення змін до Конституції України, органи прокуратури втратили функції представництва інтересів дитини в суді та нагляду за додержанням прав і свобод дитини, проте відповідні функції не були передані жодному державному органу. Орган опіки та піклування, який має представляти  дитину в суді у випадку ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків, не завжди вчасно реагує на порушення прав дитини.

«Позбавляючи органи прокуратури зазначених вище функцій, Верховна Рада України передбачала, що громадянин України, у тому числі і дитина, зможе захистити свої права в суді, як це успішно відбувається в країнах Європейського Союзу. У грудні минулого року, при ухваленні Закону України про запобігання та протидію домашньому насильству за пропозицією Комітету Верховна Ради України скасувала судовий збір у справах щодо захисту прав дитини та передбачила  забезпечення всіх дітей безкоштовною правовою допомогою.

Але на сьогоднішній день, у зв’язку із проведенням судової реформи, неукомплектованістю багатьох судів, багато справ, що стосуються захисту прав дитини, у тому числі щодо усиновлення, позбавлення батьківських прав, відібрання дитини розглядаються з порушенням встановлених законодавством термінів. Це призводить до серйозних порушень прав дитини», - наголосив Артур Палатний.

Голова Комітету також зауважив, що на сьогоднішніх слуханнях Комітет вважає за доцільне зробити основний акцент на двох питаннях: врахування точки зору дитини у судовому процесі та врегулювання питання спільного вирішення батьками питань щодо виховання дитини, виходячи з найкращих інтересів дитини. Саме принцип врахування найкращих інтересів дитини має бути покладений в основу всіх судових рішень.

Артур Палатний привернув увагу присутніх, що останнім часом у суспільстві загострилась дискусія  щодо прав батьків, які проживають окремо один від одного, на виховання дитини. Ця дискусія має вкрай конфліктний характер і в цьому легко переконатися, подивившись повідомлення у соціальних мережах. Такі підходи поширюються серед багатьох чоловіків та жінок, посилюючи ворожнечу між батьками, незважаючи на інтереси своїх дітей. Артур Палатний наголосив на тому, що у будь-якому конфлікті між батьками завжди найбільше страждає дитина.

«Такі конфлікти є наслідком недосконалого законодавства щодо визначення місця проживання дитини та участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо. Поки триває судовий процес щодо вирішення цих питань, не визначено, з ким має проживати дитина. Це призводить до посилення конфлікту між батьками, та непоодиноких випадків так званого «викрадення» дитини. І, як це не сумно, ці «викрадення» знаходяться в правовому полі», - зазначив Палатний А.Л.

Голова Комітету вважає, що необхідно передбачити ухвалення попереднього рішення суду, в якому буде визначене місце проживання дитини та порядок спілкування з дитиною іншого з батьків на час судового розгляду. Також має бути передбачене обов’язкове вжиття заходів примирення між батьками.

У своїй доповіді суддя Великої Палати Верховного Суду Олена СИТНІК наголосила на необхідності створення системи правосуддя, дружньої до дітей, яка є доступною, зрозумілою та надійною, прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей, захищені, що всі діти мають адекватний доступ до правосуддя, а ставлення до них є шанобливим і чуйним.

Олена Ситнік зауважила, що для формування такої системи необхідним є законодавче врегулювання питання захисту прав дітей у цивільному судочинстві, належна організація та взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування, єдність судової практики, спеціалізація суддів, що розглядають вказану категорію справ, врахування міжнародного законодавства та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Олена Ситнік наголосила на тому, що додаткового законодавчого врегулювання потребують питання надання дозволу на виїзд дитини за межі України, визначення місця проживання дитини. Велика Палата Верховного Суду розглянула справу про визначення місця проживання дитини у зв’язку з необхідністю відступу від правового висновку Верховного Суду України щодо застосування принципу 6 Декларації прав дитини щодо недопустимості розлучення дитини з матір’ю, крім випадків, коли є виняткові обставини та зазначила, що Декларація прав дитини не була ратифікована Україною. У національному законодавстві, статтею 141 Сімейного кодексу України передбачена рівність прав батьків та необхідність врахування думки самої дитини. Спрямовано практику судів, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, якими органами чи посадовими особами вони здійснюються, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Однак, лише належне законодавче врегулювання є недостатньою гарантією дотримання прав дитини. Без належного виконання своїх обов’язків органами державної влади, місцевого самоврядування, як органами опіки та піклування неможливо досягти поставленої мети. У багатьох випадках органи опіки та піклування не у повній мірі виконують свої обов’язки із захисту та належного представлення у судах дітей.

«При розгляді спорів про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки і піклування обмежується наданням формального висновку щодо того, з ким із батьків, на їх думку, має проживати дитина. Таке формальне ставлення до своїх обов’язків унеможливлює встановлення обставин справи.

Крім того, перебування поряд із дитиною, інтереси якої можуть не співпадати з інтересами обох батьків, представника органу опіки та піклування, чи іншого «державного представника», який знайомий з дитиною заздалегідь, якому дитина довіряє, надасть можливість суду безпосередньо з’ясувати думку дитини та прийняти виважене рішення, разом з тим унеможливить настання негативних наслідків для дитини», - зазначила суддя Верховного Суду.

Олена Ситнік приділила особливу увагу питанню усиновлення дітей. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу судів на необхідність дотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України при розгляді вказаної категорії справ. Не залучення до участі у справі родичів дитини, яку усиновляють, визнано порушенням процесуального аспекту статті 8 Конвенції ООН про права дитини, що встановив Європейський суд з прав людини у рішенні «Лазоріва проти України» від 17 квітня 2018 року. Однак участь у справі про усиновлення родичів дитини не свідчить про те, що вони мають переважне право щодо дитини, якщо вони не виявляють бажання на її усиновлення. І головне, при розгляді справ про усиновлення дитини, суди мають  враховувати перш за все якнайкращі інтереси дитини.

Перший заступник Міністра юстиції України Олена СУКМАНОВА у своїй співдоповіді розповіла про основні напрями діяльності Міністерства щодо захисту прав дитини – захисту економічних прав дитини, захист від психологічного та емоціонального насильства, та розробку законопроекту щодо юстиції для дітей. Зокрема, завдяки законам, що почали діяти у минулому році, суттєво покращилося стягнення аліментів, запроваджені суспільні роботи, економічні штрафні санкції: від 20 до 50 відсотків суми боргу. Як наслідок, за 2018 рік 53 тисячі виконавчих проваджень були закриті в зв’язку з повним погашенням боргу та 44 тисячі виконавчих проваджень були закриті, оскільки стягувач відмовився від виконання провадження через відсутність претензій.

Генеральний директор директорату соціальних послуг та інтеграції Міністерства соціальної політики України Юлія ГАЙДАРЖИ у своїй співдоповіді розповіла про створення громад, дружніх до дітей, та дії Міністерства, спрямовані на забезпечення прав дітей на комфортне життя.

Голова правління Центру сімейно-правових досліджень, адвокат, кандидат юридичних наук Олег ПРОСТИБОЖЕНКО наголосив на необхідності послаблення конфлікту між батьками та забезпечення сталого середовища дитини з моменту виникнення непорозуміння між батьками. Чинне законодавство, навпаки, налаштовує батьків на конфлікт, оскільки конфлікт дає набагато більше вигоди, ніж досягнення домовленості. Тривалий розгляд справи у суді посилює цей конфлікт, і якщо через декілька років суд прийме рішення про участь того з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, і, як наслідок, відносини між батьками руйнуються, оскільки той з батьків, хто проживає з дитиною, перешкоджає цьому спілкуванню та налаштовує дитину проти другого з батьків. У підсумку, другий з батьків витісняється з життя дитини (особливо якщо дитина маленька), проте, саме дитина є найбільш постраждалою стороною в цьому конфлікті. Психологи звертають увагу на внутрішній конфлікт, що відбувається у дитини, – відчувати, що один з твоїх батьків є невдахою або звинувачується в усіх проблемах.

«Для послаблення конфлікту між батьками Центр сімейно-правових досліджень пропонує, по-перше, вживання заходів досудового примирення між батьками, спрямованих на досягнення компромісу, по-друге, одночасного вирішення у цивільному процесі всіх питань визначення місця проживання дитини, участі другого з батьків у спілкуванні з дитиною, навчання та лікування дитини, та (у разі необхідності) виїзду дитини за межі України, по-третє, запровадження такого заходу забезпечення позову, як винесення ухвали, в якій попередньо, до вирішення справи, врегульовуються всі спірні питання. Крім того, необхідно посилити кримінальну відповідальність за невиконання як такої ухвали, так і остаточного рішення суду, щодо визначення місця проживання дитини, та участі другого з батьків у спілкуванні з дитиною», - зазначив Олег Простибоженко.

У обговоренні виступили: заступник начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України Лариса БОЖИНСЬКА, голова Бахмацького районного суду Чернігівської області Павло ПАРХОМЕНКО, соціально-політичний експерт, радник голови Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Інститут реабілітації та соціальних технологій" Інна СИЛАНТЬЄВА, заступник завідувача відділу Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, професор кафедри муніципального права та адміністративно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права Національного університету «Острозька академія», доктор юридичних наук Віктор КОСТЮК, керівник

секретаріату міжфракційного депутатського об'єднання «Захист прав дитини - пріоритет держави» Людмила ВОЛИНЕЦЬ, заступник начальника відділу з дотримання прав дитини та сім'ї секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валентина МИХАЙЛЕНКО, представники Всеукраїнського громадського проекту "Дитина має право" -  адвокат, член комітету цивільного права та процесу Ради адвокатів Київської області Ольга КУХАРЕНКО,  юрист  Вікторія СУРАЄВА, сімейний радник Міністерства юстиції України, багатодітна мата Віта КРАВАЛЕ, представники Всеукраїнської громадської організації "Батько має право" - директор видавництва "Золоті сторінки в Харкові" Семен ГЕН та координатор цієї організації Марина ТРИФОНОВА, підприємець Костянтин КОМІСАРОВ, голова Київського обласного відокремленого підрозділу громадської організації "Асоціація прийомних родин" Максим СЛОБОДЯН, голова правління громадської організації "Всеукраїнський рух "Фінансовий майдан" Юлія САЛО.

В ході обговорення пролунало багато інформації про порушення прав дітей, у тому числі у цивільному процесі, пропозиції щодо покращення цивільного судочинства, та необхідності вдосконалення діяльності органів опіки та піклування щодо захисту прав дітей та збільшення чисельності  служб у справах дітей відповідно до вимог законодавства, пропозиції щодо врегулювання конфліктів між батьками при визначення питань виховання та утримання дитини в її найкращих інтересах.

Реагуючи на виступи учасників слухань щодо порушень прав дітей на житло, Голова Комітету Артур Палатний наголосив на тому, що ця проблема додатково буде розглянута на засіданні Комітету із запрошенням всіх відповідальних державних органів.

Підводячи підсумки засідання, Артур Палатний наголосив на тому, що з моменту народження дитина має двох батьків, які є відповідальними за її майбутнє, і від будь-якого конфлікту між ними завжди страждає саме дитина. Тому маємо так змінити законодавство, щоб максимально зменшити ризик виникнення таких конфліктів, стимулюючи батьків для пошуку компромісу у питаннях виховання дитини. Необхідно захистити дитину і від, так званого, «внутрішньосімейного викрадення», і від налаштування дитини одним з батьків проти іншого. Інакше, будемо постійно бачити у соціальних мережах сльози дитини, яка не бажає спілкуватися з іншим з батьків або повертатися до нього.

Таким чином, зазначив Голова Комітету, законопроект, підготовлений Центром сімейно-правових досліджень, може бути доопрацьований в Комітеті та внесений на розгляд до Верховної Ради України.

На думку Артура Палатного, при ухваленні рішення про позбавлення батьківських прав необхідно розуміти, що це рішення карає не лише батька, але й дитину. Це дійсно крайній захід впливу, і перед його застосуванням необхідно пересвідчитися, що ми вичерпали всі можливості для перевиховання батька. Водночас, якщо справа йде про безпеку дитини, загрозу її життю чи здоров’ю, питання позбавлення батьківських прав чи відібрання дитини має вирішуватися максимально швидко.