Законопроектом пропонується з метою посилення соціального захисту дітей:

встановити  мінімальний розмір тимчасової державної допомоги дитині, місце проживання чи перебування батьків якої невідоме, або батьки якої ухиляються від сплати аліментів, у сумі 40 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує двох з половиною мінімальних зарплат або дитина є дитиною з інвалідністю;

встановити мінімальний розмір допомоги на дітей одиноким матерям у сумі 40 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у яких  середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує двох з половиною мінімальних зарплат або які виховують дитину з інвалідністю.

Під час обговорення законопроекту було зазначено, що виплату мінімального розміру допомоги на дітей одиноким матерям та мінімального розміру тимчасової державної допомоги дитині, місце проживання чи перебування батьків якої невідоме, або батьки якої ухиляються від сплати аліментів було скасовано в січні 2016 року. До того часу мінімальні розміри зазначених допомог були  встановлені у сумі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також члени Комітету зазначили,  що у червні 2020 року до статті 18² Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни, якими було передбачено, що для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям.

На підставі цього Закону Кабінетом Міністрів України було запроваджено низку обмежень, при порушенні яких допомога не виплачується, зокрема якщо  у складі сім’ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою навчання, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу сумарно більше, ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи,

крім випадків, якщо зазначені особи:

сплатили єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, (сумарно протягом трьох місяців);

доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, до досягнення ними шестирічного віку, які потребують догляду через стан здоров’я, за дітьми, хворими на тяжкі захворювання, визначені законом, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю I групи, за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку;

надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

Також допомога не виплачується у випадках великих витрат, наявності в сім’ях другої квартири (будинку) або більше одного автомобіля, крім випадків, визначених законом.

Це призвело до позбавлення виплат значній частині одиноких матерів та посилення протестних настроїв.  

Водночас, члени Комітету зауважили, що з початку 2000-х років кількість одиноких матерів зросла в 22 рази. У 2003 році було 27 тис. зареєстрованих одиноких матерів. На початок 2016 року вже понад 600 тис. осіб. Суттєва частина жінок спільно проживають із батьками своїх дітей, але не реєструють їх батьківство, щоб отримувати соціальні виплати, пільги, субсидії. У підсумку, якщо мати помирає, батькові доводитися у судовому порядку доводити своє батьківство. Також дитина з малого віку звикає до брехні, оскільки  має приховувати, що проживає поруч з рідним батьком. 

Члени Комітету наголосили на тому, що законопроект заслуговує на підтримку, оскільки на сьогоднішній день державну допомогу не отримують не лише жінки, які проживають у цивільному шлюбі з батьками своїх дітей, але й жінки, які дійсно самі виховують дітей. Крім того, якщо ставить завдання скорочення інтернатних закладів, необхідно підтримувати сім’ї з дітьми.  Проте держава має розробити механізм, який суттєво ускладнить приховування батьківства.