Законопроектом пропонується внести наступні зміни до  Кодексу України про адміністративні правопорушення:

у статті 15 встановити, що військовослужбовці, поліцейські, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу низки правоохоронних органів мають  нести адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису на загальних підставах, а також на загальних підставах проходити програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, у разі вчинення відповідного правопорушення;

у статті 268 встановити, що справи про зазначені адміністративні правопорушення можуть розглядатися без обов’язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі якщо така особа була належним чином повідомлена про розгляд справи, однак не з’явилась на засідання.

Під час обговорення члени Комітету підтримали пропозицію щодо притягнення до відповідальності військовослужбовців, поліцейських та прирівняних до них категорій осіб за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі на загальних підставах, а також проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на загальних підставах.

Водночас, на думку членів Комітету, є недостатньо обґрунтованою пропозиція щодо можливості розгляду справ про зазначені адміністративні правопорушення без обов’язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У пояснювальній записці до законопроекту відсутня будь-яка статистика щодо осіб, які ухиляються від адміністративної відповідальності через нез’явлення до суду. У чинній редакції статті 268  Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що у разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, особу може бути піддано приводу органом внутрішніх справ (Національною поліцією).

На засіданні Комітету було наголошено, що відповідно до глави 13 Цивільного процесуального кодексу України, заява про видачу обмежувального припису може розглядатися без участі належно повідомлених кривдників. А саме обмежувальний припис, який може включати заборону перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою,  обмеження спілкування з постраждалою дитиною, заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою, заборону особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, вести з нею листування, телефонні переговори  тощо, і виконує захисну функцію стосовно постраждалої особи. Водночас, при притягненні до адміністративної відповідальності, особа, яка притягається до неї,  має отримати право на захист.

Таким чином, розгляд справи про адміністративні правопорушення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, може призвести до порушень її конституційних прав на справедливий суд,  змагальності сторін та свободи в надані суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості, враховуючи непоодинокі випадки, коли зазначена особа вчасно не отримує повістки у суд, у тому числі через умисні дії членів своєї сім'ї.

Члени Комітету вважають, що питання врахування зазначеної пропозиції може бути розглянуте після комплексного аналізу ефективності дії Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протягом 2018-2020 років та лише одночасно з внесенням змін до цього Закону.