Проектом Закону пропонується приєднатися до Міжамериканської конвенції стосовно зобов’язань про утримання (далі – Конвенція), що передбачає виконання рішень про утримання дитини в зв’язку з її неповноліттям та зобов’язань про утримання подружжя, що виникають внаслідок шлюбних відносин між подружжям або колишнім подружжям, ухваленій в одній державі-учасниці Конвенції в інших державах-учасницях Конвенції. 

Конвенція також визначає порядок міжнародного процесуального співробітництва, зокрема щодо вимог, відповідно до яких рішення про утримання, ухвалені в одній Державі-учасниці, виконуватимуться в інших Державах-учасницях, а також зобов’язання Держав-учасниць надавати безоплатну правову допомогу особам, які мають право на звільнення від судових витрат, можливість вживати тимчасових або невідкладних заходів територіального характеру, виконання тимчасових рішень про утримання та проміжних судових рішень про утримання тощо.

Також Конвенція містить загальні положення, серед яких забезпечення тимчасового утримання дітей з інших Держав-учасниць, залишених без піклування на їхніх територіях, сприяння Держав-учасниць у переказі коштів, що сплачуються відповідно до Конвенції, а також можливість відмови у виконанні іноземних судових рішень або у застосуванні іноземного права.

Під час приєднання до Конвенції Україною пропонується зробити заяви та застереження до Конвенції.

Зокрема, заявою до статті 3 пропонується поширити застосування Конвенції на зобов’язання про утримання повнолітніх дітей, непрацездатних батьків, а також інших членів сім’ї з урахуванням положень Сімейного кодексу України.

Міжамериканська конвенція стосовно зобов’язань про утримання розроблена в рамках Організації Американських Держав та набрала чинності 06 березня 1996 року.

На сьогоднішній день учасницями Конвенції є 13 держав, серед яких Аргентинська Республіка, Беліз, Багатонаціональна Держава Болівія, Федеративна Республіка Бразилія, Республіка Колумбія, Коста-Ріка, Республіка Еквадор, Республіка Гватемала, Мексиканські Сполучені Штати, Республіка Панама, Республіка Парагвай, Республіка Перу та Східна Республіка Уругвай.

Згідно зі статтею 25 Конвенція є відкритою для приєднання будь-якої іншої держави.

Члени Комітету погодилися з думкою Президента України, що ратифікація Конвенції створить правові підстави для взаємного визнання та виконання рішень про стягнення аліментів у випадках, коли боржник і стягувач проживають в Україні та одній з держав-учасниць Конвенції. Члени Комітету  вважають, що ратифікація Конвенції забезпечить спрощення процедур для виконання зобов’язань про утримання дітей, подружжя, повнолітніх дітей, непрацездатних батьків, як в Україні, так і в інших державах-учасниках Конвенції.