Законопроектом пропонується визначити правові та організаційні умови запобігання допінгу в Україні, обов’язки відповідних закладів, установ та організацій щодо профілактики застосування і розповсюдження допінгу у спорті.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що 23 березня
2017 року Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА) надіслало лист про невідповідність Закону України «Про антидопінговий контроль у спорті» положенням Всесвітнього антидопінгового кодексу (далі – Кодекс). З іншого боку, враховуючи набуття чинності нової редакції Кодексу, питання про оновлення антидопінгового законодавства України є надзвичайно актуальним.

Кабінет Міністрів України вважає, що загроза оголошення Виконавчим комітетом ВАДА антидопінгової політики України такою, що не відповідає Кодексу, призведе до недопущення українських спортсменів до міжнародних змагань, таких як Олімпійські ігри та чемпіонати світу, а також неможливості участі представників України в керівних органах світових спортивних організацій, а саме Міжнародного олімпійського комітету, Міжнародного паралімпійського комітету та міжнародних федерацій з видів спорту.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України висловило до законопроекту низку зауважень.

Під час обговорення проекту закону члени Комітету підтримали Урядову ініціативу щодо оновлення антидопінгового законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів. Водночас, на думку членів Комітету у законопроекті є низка недоліків, частина яких підтверджується зауваженнями Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

Члени Комітету зазначили, що в правовому полі України відсутнє таке правове поняття, як Всесвітній антидопінговий кодекс. Верховною Радою України ратифікована Міжнародна конвенція про боротьбу з допінгом у спорті (далі – Конвенція), розроблена на основі Всесвітнього антидопінгового кодексу.

Кодекс є додатком 1 до Конвенції, однак, відповідно до статті 4 Конвенції, не є невід’ємною частиною цієї Конвенції та не встановлює для держав - учасниць будь-яких міжнародно-правових зобов’язань. З іншого боку, згідно з цією ж статтею держави-учасниці зобов'язуються  дотримуватись принципів Кодексу як основи для вживання заходів у сфері законодавства, нормативного регулювання, політики й адміністративної практики.

Тому, на думку членів Комітету, положення законопроекту про побудову державної політики з антидопінгової діяльності у спорті на принципах дотримання, зокрема положень Кодексу, мають бути відредаговані відповідно до зауважень Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та погоджені із Головним юридичним управління Апарату Верховної Ради України.

Члени Комітету також наголосили на тому, що у законопроекті не визначено, в яких випадках тестування спортсменів відбувається за рахунок коштів державного бюджету, а в яких – за рахунок коштів національних спортивних федерацій, інших громадських об’єднань фізкультурно - спортивної спрямованості або з інших не заборонених законодавством джерел. У частині п’ятій статті 8 законопроекту зазначено лише, що основні складові тестувань і джерела покриття витрат на проведення тестувань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, стаття 11 Конвенції передбачає, що держава виділяє у рамках своїх відповідних бюджетів кошти для фінансування національної програми тестування в усіх видах спорту або надає допомогу спортивним і антидопінговим організаціям у фінансуванні допінг-контролю у вигляді безпосередніх субсидій або дотацій, або у формі заліку витрат з такого контролю під час встановлення загальної суми субсидій або дотацій, що надаються цим організаціям. Тому члени Комітету вважають, що в законопроекті має бути визначено, який орган та на яких підставах затверджує критерії здійснення тестування спортсменів за рахунок коштів Державного бюджету.

Крім того, у прикінцевих положеннях чинного Закону «Про антидопінговий контроль у спорті» є норма щодо зобов’язання Кабінету Міністрів України при формуванні проектів Державного бюджету України на 2018-2026 роки передбачати видатки для функціонування Національного антидопінгового центру та на закупівлю обладнання для лабораторії антидопінгового контролю Національного антидопінгового центру, а також щодо забезпечення лабораторії антидопінгового контролю Національного антидопінгового центру приміщенням відповідно до Міжнародного стандарту для лабораторій.

Однак, при опрацюванні законопроекту Кабінетом Міністрів України зазначені норми були вилучені.

У зв’язку з цим, членами Комітету було запропоновано при прийнятті законопроекту за основу доповнити його нормою щодо зобов’язання Кабінету Міністрів України при формуванні проектів Державного бюджету України на 2022 рік та наступні роки передбачати видатки на закупівлю обладнання для Національної лабораторії антидопінгового контролю та до 1 січня 2023 року забезпечити лабораторію приміщенням відповідно до Міжнародного стандарту для лабораторій.

З огляду на зазначене, Комітет прийняв рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду в першому читанні проект Закону України про антидопінгову діяльність у спорті, (реєстр. № 5099), поданий Кабінетом Міністрів України, прийняти за основу з урахуванням пропозицій Комітету.