Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту на засіданні 19 травня  2021 року розглянув проекти Законів України: про внесення змін до Законів України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та "Про фізичну культуру і спорт" щодо запровадження державних стандартів у сфері фізичної культури і спорту та державних соціальних нормативів надання послуг суб'єктами сфери фізичної культури і спорту, (реєстр. № 5325), поданий Кабінетом Міністрів України, та про внесення змін до деяких законів України щодо державних стандартів у сфері фізичної культури і спорту та державних соціальних нормативів надання послуг суб’єктами сфери фізичної культури і спорту, (реєстр. № 5325-1), поданий народними депутатами України  Королевською Н.Ю. та іншими.

Обома проектами Законів пропонується викласти в новій редакції статтю 14 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», уточнивши перелік державних соціальних нормативів надання послуг суб’єктами сфери фізичної культури і спорту та визначити основи правового регулювання державних стандартів у сфері фізичної культури і спорту у Законі України «Про фізичну культуру і спорт».

Крім того, законопроектами пропонується доповнити новим абзацом статтю 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», додавши до засад державної політики у сфері фізичної культури і спорту – «забезпечення дотримання державних стандартів у сфері фізичної культури і спорту», а також пропонується доповнити Закон України «Про фізичну культуру і спорт» новою статтею 7¹ «Державні стандарти», якою передбачається визначення основ правового регулювання державних стандартів у сфері фізичної культури і спорту.

Слід зауважити, що відмінність між законопроектами під реєстраційними номерами 5325 та 5325-1 в тому, що в законопроекті під реєстраційним номером 5325-1  залишені чинні положення про нормативи безоплатних послуг та нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, висловило щодо обох законопроектів такі зауваження та пропозиції.

З метою врахування основоположних приписів Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та, враховуючи важливість фізичної культури і спорту для «розвитку особистості, талантів і творчості осіб з інвалідністю, а також їхніх розумових і фізичних здібностей у найповнішому обсязі» (стаття  24 Конвенції), доцільно передбачити нормативи для осіб з інвалідністю. Зокрема, це стосується показників доступності та якості надання послуг суб’єктами сфери фізичної культури і спорту для осіб з інвалідністю.

Положення нової статті 7¹ Закону України «Про фізичну культуру і спорт» не враховують базування фізичної культури і спорту у сфері освіти на стандартах (частина друга статті 26 Закону України «Про фізичну культуру і спорт»), які згідно із приписами частини першої статті 64 Закону України «Про освіту» затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Також у висновку Головного науково-експертного управління щодо урядового законопроекту зазначається, що скасування державних соціальних нормативів, зокрема, щодо надання безпосередньо безоплатних послуг може обмежити доступ до них для соціально вразливих верств населення.

Під час обговорення законопроектів члени Комітету наголосили на тому, що в умовах децентралізації саме державні соціальні стандарти у сфері фізичної культури і спорту мають гарантувати розвиток фізичної культури і спорту в територіальних громадах.  У рішенні Комітету від 17 лютого 2021 року (під час розгляду питання про дотримання Законів України «Про фізичну культуру і спорт» та «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді» в процесі завершення реформи децентралізації влади Міністерству молоді і спорту України) було надано низку рекомендацій щодо оновлення Державного соціального  стандарту у сфері фізичної культури і спорту.

Водночас, на думку членів Комітету, у разі ухвалення Верховною Радою України  урядового законопроекту, у органів місцевого самоврядування буде взагалі відсутній обов’язок забезпечувати населення закладами фізичної культури і спорту відповідно до затверджених нормативів, а також забезпечувати надання безоплатних послуг закладами фізичної культури, спорту, зокрема, дитячо-юнацькими спортивними школами.

Крім того, незрозумілою є пропозиція замінити у державних соціальних нормативах заклади фізичної культури і спорту суб’єктами сфери фізичної культури і спорту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» заклад фізичної культури і спорту - юридична особа, що забезпечує розвиток фізичної культури і спорту шляхом, зокрема, надання фізкультурно-спортивних послуг. Закладами фізичної культури і спорту, зокрема, є: спортивні клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, заклади спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання, школи вищої спортивної майстерності, центри олімпійської підготовки, центри студентського спорту закладів вищої освіти, фізкультурно-оздоровчі заклади, центри фізичного здоров'я населення, центри фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.

Водночас, відповідно до цієї ж статті суб'єкти сфери фізичної культури і спорту - фізичні або юридичні особи, які здійснюють свою діяльність з метою розвитку фізичної культури і спорту. Суб'єктами сфери фізичної культури і спорту є: фізичні особи, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі спортсмени; фахівці сфери фізичної культури і спорту; заклади фізичної культури і спорту; відповідні органи влади.

Тобто, саме заклади фізичної культури і спорту надають фізкультурно-спортивні послуги, водночас, до суб’єктів сфери фізичної культури і спорту відносяться фізичні особи, які займаються фізичною культурою і спортом, у тому числі спортсмени,  які ніяк не можуть надавати фізкультурно-спортивні послуги.

Крім того, важко зрозуміти як відповідно до запропонованих змін будуть затверджуватися відповідні державні соціальні нормативи, наприклад, як будуть виписані показники доступності та якості надання послуг суб’єктами сфери фізичної культури і спорту.

Фактично, ухвалення урядового законопроекту призведе до втрати державою такого механізму забезпечення розвитку фізичної культури  і спорту у територіальних громадах, як державні соціальні нормативи. 

Законопроект під реєстраційним номером 5325-1, з одного боку зберігає чинні норми законодавства щодо безоплатних послуг та забезпечення населення закладами фізичної культури і спорту, а з іншого боку – додає до них урядові пропозиції, що призведе до ще більшої плутанини під час розробки державних соціальних стандартів.

З метою врегулювання зазначених вище зауважень, члени Комітету запропонували прийняти законопроект під реєстраційним номером 5325, поданий Кабінетом Міністрів України,   за основу з врахуванням наступних пропозицій:

абзаци другий-шостий пункту 1 розділу І законопроекту викласти у такій редакції:

«Стаття 14. Державні соціальні нормативи надання послуг у сфері фізичної культури та спорту

До державних соціальних нормативів надання послуг у сфері фізичної культури і спорту включаються:

перелік, мінімальні нормативи витрат (фінансування) та обсяги надання безоплатних та пільгових послуг закладами фізичної культури і спорту;

показники доступності та якості надання безоплатних та пільгових послуг закладами фізичної культури і спорту;

нормативи забезпеченості населення закладами фізичної культури і спорту та спортивними спорудами, зокрема з можливістю доступу осіб з інвалідністю»;

у пункті 2 розділу І законопроекту:

доповнити новим підпунктом 1 такого змісту, відповідно змінивши нумерацію наступних пунктів:

«1) абзац п’ятий статті 1 після слів «юридична особа» доповнити словами «або фізична особа – підприємець»;

підпункт 3 викласти в такій редакції:

«3) доповнити статтею 7¹ такого змісту:

«Стаття 7¹. Державні стандарти

Державні стандарти у сфері фізичної культури і спорту розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, та затверджуються Кабінетом Міністрів України».