В найскладніші перші місяці війни, коли ще Збройні Сили України не мали сучасної західної зброї, а рашисти мали велику перевагу в авіації та артилерії, але саме юнаки та дівчата разом із більш досвідченими старшими товаришами зупинили ворога і змусили їх тікати з Київської, Житомирської, Сумської Чернігівської областей.

В 2022 році Верховна Рада України відзначила Премією за внесок молоді  у розвиток парламентаризму та місцевого самоврядування п’ятьох молодих військових, які на передовій дають відсіч російському агресору. Наймолодшим серед них став 19-річний вихованець Спілки Української Молоді в Україні Максим Бевза, який, незважаючи на свій юний вік, вже заслужив велику повагу як серед викладачів і товаришів по навчанню, так і серед бойових побратимів.

Бевза Максим з раннього дитинства був залучений до активної діяльності в громадському секторі. Адже його батьки активні члени Спілки Української Молоді (СУМ) в Україні, організації, яка вже близько 100 років займається вихованням дітей та молоді в християнсько-патріотичному руслі.

 «Максим Бевза став членом СУМ в Україні ще в дуже юному віці. Як юнак брав участь у всеукраїнських та хмельницьких таборах, був відповідальним та дисціплінованим. В більш дорослому віці спробував себе у ролі впорядника - людини, яка дбає про дітей на таборах та на щотижневих зустрічах-сходинах. В свої неповні 18 років взяв на себе обов'язок очолювати Хмельницький осередок СУМ в Україні та увійшов до складу всеукраїнського керівного органу Спілки - Крайової Управи. За кілька місяців запропонував чимало слушних  та цікавих пропозицій щодо вдосконалення роботи Організації та осередку. Взимку Максим поїхав з місією госпітальєрів на Схід, де його застала повномасштабна війна. Ми пишаємось, що Максим - член нашої Організації і сповняє діями наше вітання «Честь України - Готов Боронити!», - вважає Голова Крайової Управи громадської організації Спілка української молоді в Україні Леся Голик.

«Знаю Максима як молодого активного громадського діяча, голову Хмельницького осередку Спілки Української Молоді в Україні, хлопця, який зустрів повномасштабне вторгнення в лавах "Госпітальєрів", вихованця нашої організації, який ще нещодавно їздив на табори та різноманітні заходи як юнацтво.

В 15 років Максим зголосився до волонтерської праці на благодійному таборі Спілки Української Молоді для дітей внутрішньо переміщених осіб та дітей учасників бойових дій. Мала можливість спостерігати за його роботою. Максим швидко знаходить спільну мову з людьми, він відповідальний, поміркований, з чудовим почуттям гумору, завжди усміхнений, його обожнюють і діти і дорослі. Максим чітко знає чого прагне і докладає зусиль для досягнення запланованого.

Всі наші заходи спрямовані на національно-патріотичне  виховання молоді на ідеалістичних засадах, тож ми по праву пишаємося нашими вихованцями, які стали до лав захисників України», - зазначає Голова Краматорського осередку СУМ в Україні, референт з організаційного розвитку Крайової Управи СУМ в Україні Тетяна Ковальова.

Макс завжди любив багато читати, книжка була постійно його супутником! Батьки підтримували та стимулювали Максима розвиватись як розумово так і фізично. Тому він займався бальними танцями, пробував себе у бойових мистецтвах (дзюдо, бойовий гопак, капуейро), але зупинив свій вибір на спортивному туризмі. Коли Максим приходив додому з синцями на ногах, подертими руками, але щастям світились очі, мама зрозуміла, що спортивний туризм надовго в його житті!

З великою повагою про свого вихованця розповідає  тренер зі спортивного туризму Іван Кукурудза:

«З Максимом я познайомився восени 2018 року, коли мені запропонували вести гурток зі спортивного туризму і спортивного орієнтування в коледжі, де він навчався. Дуже швидко, через півроку, він став членом збірної команди Хмельницького обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді зі спортивного орієнтування, а через два роки виконав норматив на перший дорослий розряд з цього виду спорту.

Максим завжди для мене був і є щирим, відкритим і розважливим у спілкуванні. Він ніколи не байдикував, його завжди щось цікавило, він активно займався громадською роботою, різними громадськими проєктами, гарно навчався, мав свою активну життєву позицію.

Коли, поступивши до Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, він прийшов і запитав дозволу, щоб від нашого закладу вести гурток спортивного орієнтування серед студентів свого вишу, ні в кого не виникло сумніву, що він це зможе.

Влітку 2021 року Максим на базі Добровольчої організації парамедиків «Госпітальєри» самостійно пройшов курси з тактичної медицини. Так сталося, що практичні заняття курсів, які планувалися зимою ближче до лінії фронту, співпали з початком повномасштабної війни, тому Максим фактично зустрів війну «на передку». Повернувшись через деякий час додому, і побувши дома, прийшов до мене і сказав: «Я хочу туди, я сидіти дома не можу». А вже через тиждень, розмовляючи з ним по телефону, я взнав, що він у Харьківській теробороні.

Для мене Максим є взірцем української молоді – спокійний, розумний, розважливий, впевнений в тому, що робить і в що вірить. Він – Людина, який завжди був і є скромним, щирим, готовим будь-кому допомогти, люблячий свою родину, готовий віддати своє життя за свою державу – Україну».

Любов до туризму і стала вирішальною при виборі подальшої професії. Після завершення 9 класу, Максим вступив до коледжу на факультет «Туристична справа», а потім і до  Хмельницьку педагогічну академію. Про студентське життя Максима розповідають ректор академії, а також його одногрупники.

«Студент Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Максим Бевза відразу після повномасштабного вторгнення в Україну пішов захищати країну.

 Спеціальність «Туризм» та навчання в академії Максим вибрав не випадково. Максим Бевза – вихованець гуртка спортивного туризму Хмельницького обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді. Активний учасник змагань зі спортивного туризму та спортивного орієнтування, багаторазовий переможець та призер чемпіонатів різного рівня, має І спортивний розряд зі спортивного орієнтування. Навчаючись у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії проявляє наполегливість у навчанні, є активним учасником освітньо-професійної програми «Туризм». Активний у співпраці з викладачами та здобувачами освіти. Любить подорожувати та організовувати захоплюючі мандрівки просторами України. В майбутньому планує працювати для популяризації України у світовому туристичному просторі. Максим став організатором та керівником гуртка зі спортивного орієнтування. Здобувач цікавиться тактичною медициною, та пройшов теоретичний курс госпітальєрів, теоретичну частину курсу проходив у східній частині України. Там і вступив в місцеву тероборону, на сьогодні є молодшим сержантом Збройних Сил України.

Ми пишаємося нашим Максимом, вітаємо його з присудженою Премією Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування, та бажаємо нових звершень у вільній мирній Україні!», – каже Інна Шоробура,  ректор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.

Ще цікавіше розповідають про Максима Бевзу його товариші по навчанню. «Наш одногрупник – герой!» - подумали ми усі, коли дізналися, що Максим планує їхати на фронт, адже мало кому вистачить духу так вчинити.

Хоча, знаючи Максима, його авантюризм і азарт, це  можна було передбачити, - цей хлопець однозначно не знав слова «страх». Хоча, можливо й знав, проте патріотизму і любові до своєї держави у нього явно було більше.

Максим завжди був рішучим і сміливим, що не один раз проявлялося у різних навчальних та життєвих ситуаціях. Він завжди був щирим і доброзичливим, максимально старався допомогти іншим людям, що його оточували.

В нього завжди боліло серце за свою країну та її громадян, тому, коли ситуація в країні почала погіршуватися, він, не вагаючись, зробив свій вибір. Цим вчинком неможливо було не пишатися, і це дійсно варто чималої пошани. Його впевненості у власних силах та рішучості варто повчитися багатьом його одноліткам, адже це дійсно варте неабиякої уваги.

Тому ми щиро йому вдячні, пишаємося ним, віримо у його сили та терпляче чекаємо його повернення додому».

Аналізуючи життя Максима,  стає зрозумілим його рішення  –  стати на захист Батьківщини! Чи були здивовані його рідні та близькі таким рішенням? Швидше ні! От як про Максима говорять його близькі: «Якщо говорити про мужність, сміливість та відвагу, то всі ці якості зібрані у одній чудовій людині – у Максимові. Ще до повномаштабного вторгнення він вже не міг сидіти вдома. Зупиняти його  було безглуздо, тому що прагнення захищати свою Батьківщину, домівку, сім'ю, було на першому місці у нього. І це не просто на словах. Максим з тих людей, що мало говорять, але багато роблять. Не словами, а вчинками він всім нам доводить, що на нього варто рівнятися і пишатися ним. Також, неможливо не сказати, з якою розсудливістю та мудрістю Максим приймає рішення, з твердістю стоїть на своєму та з легкістю вирішує проблеми. А з яким позитивом і оптимізмом він ставиться до всього. Будучи там, на передовій, Максим хвилюється і підтримує всіх нас. А ми у свою чергу молимося і надіємося на найшвидшу довгоочікувану зустріч», – резюмують друзі Максима.

«Про Максима можна говорити довго, а всіх позитивних рис не перелічити. Найперше, що приходить на думку, це виваженість, відповідальність і чесність. Тому запитань про те, чому ж йде на війну, не виникало. Такий вже він є, таким виховали. Там, де потрібна допомога, там буде Максим. І так завжди, ще змалечку. Коли перед відправленням ще зайшов до нас, тоді остаточно усвідомили, що перед нами не хлопчик, а мудрий чоловік. Хоча і юний, але мужній. Це таке дивне відчуття, ти наче свою дитину відпускаєш на війну. Але в Максима спокійної рішучості і тверезої віри у власні сили вистачає на двох. Не за один день він став таким. Живий інтерес та вміння помічати деталі, бажання відшукати першопричини можна було помітити ще з самого юного віку. Батьки змогли підтримати найкращі риси, в результаті маємо молодого бійця, який сам твердо знає, що, «якщо не я, то хто?», – каже Ольга, подруга родини Бевза.

Отже, з лютого минулого року Максим зі зброєю у руках боронить наш край! Він пліч о пліч з іншими такими ж мужніми, сильними та відважними ЛЮДЬМИ наближає нашу перемогу!

«Стосовно Максима, як його безпосередній командир, можу розповідати довго, оскільки майже 10 місяців ми разом служимо на благо Вітчизни. За цей доволі значний проміжок часу, якщо коротко, Максима Бевзу я можу охарактеризувати як розумну, цілеспрямовану, порядну, добру та розсудливу людину, навіть з огляду на його досить молодий вік. Чесно кажучи, дізнавшись тоді (в березні), про його вік, мене вразили його пояснення стосовно того, що він молодий хлопець із Західної України робить тут на передовій у Харкові. Відповідь була проста: «Хто, як не я? Розвідникам теж потрібні - парамедики!». Важливо не те, що сказано, а те – як! Бо дивлячись Чіпу (позивний Максима) у вічі, я бачив свідомий вчинок чоловіка з великої літери, а не наївну, дитячу жагу до пригод та пихатих історій. В цілому, вважаю за честь служити пліч о пліч з Максимом!», - розповідає командир взводу Віталій Нос.  

Всі рідні та друзі  з нетерпінням чекають Максима вдома, вірять  в Перемогу та моляться за наближення МИРУ!