Законопроектом пропонується:

надати можливість організаціям та установам, що залучають до своєї діяльності волонтерів, бронювати за собою військовозобов’язаних волонтерів у випадку укладання з ними договору про провадження волонтерської діяльності або договору про надання волонтерської допомоги для виконання завдань, перелік яких затверджуватиметься Кабінетом Міністрів України;

підвищити розмір виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресію російської федерації проти України та/або іншої країни проти України;

визначити перелік осіб, які належать до членів сім’ї загиблого (померлого) волонтера.

Під час обговорення члени Комітету наголосили на необхідності посилення державної підтримки волонтерів, які надають допомогу захисникам України.

Водночас, члени Комітету погодилися із позицією Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» саме Кабінет Міністрів України визначає порядок бронювання військовозобов’язаних під час мобілізації, і тому недоцільно законодавчим  актом визначати окремі організації, які мають право бронювати своїх працівників.

Члени Комітету вважають  спірною пропозицію виплачувати одноразову грошову допомогу у разі загибелі волонтера членам його сім’ї, тоді як чинною нормою Закону України «Про волонтерську діяльність» передбачена виплата одноразової грошової допомоги батькам та утриманцям загиблого. По-перше, надання у Законі України «Про волонтерську діяльність» визначення членів сім’ї  загиблого волонтера призводить до суперечки із визначенням сім’ї, передбаченого  статтею 4 Сімейного кодексу України, що неминуче призведе до проблем у правозастосуванні. Члени Комітету також погодилися із Головним  науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, що з метою застосування єдиних підходів до правового регулювання однотипних суспільних відносин та зважаючи, що найбільшою небезпекою для життя волонтерів є військова агресія російської федерації, при визначенні питань їх соціального захисту було б логічним застосування підходів, що використовуються для соціального захисту військовослужбовців. 

Таким чином, на думку членів Комітету, єдиною позицією законопроекту, яка заслуговує на підтримку, є збільшення розміру одноразової грошової допомоги волонтерам, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва). Водночас, аналогічні пропозиції містить проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про волонтерську діяльність" (щодо окремих питань соціального захисту осіб, які займаються волонтерською діяльністю), (реєстр. № 7291), поданий народним депутатом України Ляшенко А.О., який вже був підтриманий Комітетом молоді і спорту України ще у травні 2022 року.

У зв’язку із зазначеним члени Комітету висловились за повернення законопроекту суб’єкту права законодавчої ініціативи.