Андрій Кожем’якін: «УАФ має врахувати аргументи демократичної більшості клубів УПЛ»

Гаряча тема ліміту на легіонерів у вітчизняній футбольній прем’єр-лізі зі спортивних коридорів переходить на парламентський рівень. Щодо рішення Української асоціації футболу (УАФ) зменшити квоту одночасного перебування на полі українських гравців на прохання УНІАН висловився Голова Комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту Андрій Кожем’якін.

– Проблему цю можна розглядати під кількома ракурсами, й більшість із них змушують принаймні дивуватися скороспілому вердикту УАФ, який, на мій погляд, абсолютно суперечить ідеям розвитку українського футболу на даному етапі історії нашої держави. В умовах повномасштабної війни про власне розвиток народної гри можна розмірковувати в рамках цілком зрозумілих обмежень – нам би взагалі зберегти футбольний потенціал, втримати рівень конкурентоздатності. Й у цьому прагненні треба розмежовувати вимоги поточних спортивних результатів і турботу про день завтрашній.

Із огляду на це послаблення ліміту на легіонерів у змаганнях УПЛ – хибний і навіть небезпечний крок. Підриваються основи підготовки національного резерву. Власники клубів, котрі добросовісно тягнуть місію розвитку дитячих шкіл, втрачають мотивацію. Як втрачають її й учні академій. Для них іще більше звужується перспектива потрапити до основного складу своїх команд, а через них – до складу збірних.

І це при тому, що через війну Україна й так втратила величезну кількість перспективних юних футболістів і представників усіх інших видів. Хлопці та дівчата, що змушені були залишити домівки через російську агресію, продовжують займатися спортом за кордоном, вкорінюються там, отримують місцеве громадянство й, отже, незворотно втрачаються для українських збірних.

Турбота про полегшення їхньої спортивної долі на Заході – шляхетна справа. Але не можна реалізовувати подібну взаємодію з Європейським Союзом за рахунок тих, хто залишається в Україні, обравши саме її для спортивного зростання. Це – спортивний потенціал нації, запорука її здорового майбутнього.

Не можна представляти питання ліміту на легіонерів просто як один із аспектів регулювання нашого футбольного ринку, це набагато ширша і глибша проблема. Й недарма абсолютна більшість клубів УПЛ не погодилися з рішенням УАФ щодо збільшення квоти на іноземців. Аргументи цієї демократичної більшості варті уваги та поваги, це – тверезий голос за збереження підґрунтя нашого футболу, його основ і перспектив. Ця колективна позиція клубів повинна бути врахована в рішеннях УАФ.

У низці європейських країн застосовуються різні механізми підтримки національних спортсменів, розвитку академій та стимулювання підготовки власного спортивного резерву.

Усе це спонукає й нас до пошуку та відпрацювання на законодавчому рівні гарантій для підтримки національного спорту й особливо його резервів. Після оперативного вивчення міжнародного досвіду, після консультацій із вітчизняними спортивними федераціями ми запропонуємо законопроєкт, який передбачатиме застосування мінімального рівня представництва спортсменів-громадян України, зокрема у командних видах.

Наголошу на тому, що йдеться не про обмеження права клубів запрошувати іноземних виконавців. Мова – про створення дієвих законодавчих гарантій того, що українські спортсмени матимуть достатні можливості для професійного розвитку, а клуби – стимули інвестувати у власні академії, в розбудову системи підготовки резерву.

Знов-таки, це – мова про майбутнє України, яка має бути гідно представлена у світовому співтоваристві, в тому числі й на спортивних аренах.