Законопроектом пропонується доповнити статтю 159 Сімейного кодексу України після частини четвертої новою частиною такого змісту:

«В разі настання змін та обставин у встановленому судом порядку участі одного із батьків, який проживає окремо від дитини, у спілкуванні та вихованні дитини, має право на пред’явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини».

Міністерство юстиції України у своєму висновку зазначило, що зміст законопроекту зводиться до імплементування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 932/665/20, відповідно до якої «способом захисту прав може бути пред’явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, визначеного рішенням суду. Тобто, у разі зміни обставин, наприклад, пов’язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду».

Міністерство юстиції України також вважає, що законотворча діяльність не може спрямовуватися на імплементування кожного судового рішення, особливо якщо позицію суду сформовано на підставі чинного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України одним із способів захисту сімейних прав та інтересів є зміна правовідношення. Така зміна може мати місце, якщо існуючі права та обов’язки сторін не забезпечують інтереси однієї з них і вона вимушена звернутися до суду з вимогою про зміну правовідношення.

Таким чином, на думку Міністерства, чинне правове регулювання вже передбачає можливість звернення учасника сімейних відносин до суду за захистом свого права або інтересу, у зв’язку з чим не потребує додаткового виокремлення.

Крім того, відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідні норми права.

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України підтримує законопроект.

Національна асоціація адвокатів України (далі – НААУ) у своєму висновку зазначає, що обґрунтування законопроекту не містить вказівки на наявність проблем у реалізації права одного з батьків на звернення до суду з вимогою про зміну способу участі у вихованні дитини.

НААУ звертає увагу, що право на захист цивільних прав та інтересів уже передбачене статтею 15 Цивільного кодексу України, а зміна правовідношення є одним із способів захисту цивільних прав відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, а також одним із способів захисту сімейних прав та інтересів відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України.

Крім того, НААУ зазначає, що запропонована редакція частини п’ятої статті 159 Сімейного кодексу України може обмежувати право ініціатора позову необхідністю доведення змін обставин попередньо встановленого судом порядку участі у вихованні дитини.

НААУ також зазначає, що запропоновані зміни не є системними, не узгоджуються з іншими нормами сімейного законодавства та підходами судової практики, у зв’язку з чим законопроект потребує суттєвого доопрацювання.

Під час обговорення члени Комітету погодилися із позицією Міністерства юстиції України та Національної асоціації адвокатів України щодо недоцільності перенесення конкретного рішення суду, ухваленого на підставі чинного законодавства, до Сімейного кодексу України, оскільки чинне правове регулювання вже передбачає можливість звернення учасника сімейних відносин до суду за захистом свого права або інтересу.

Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні проект Закону України про внесення змін до статті 159 Сімейного кодексу України щодо захисту сімейних прав та інтересів у вихованні дитини батьків (реєстр. № 13480), поданий народним депутатом України
Гнатенком В.С., повернути на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи.

Відповідний висновок Комітету буде надіслано до Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, що визначено головним з опрацювання цього законопроекту.