За словами Василя Мокана, пояснення МОК про «нейтральність спорту» є неприйнятними, адже у випадку росії спорт ніколи не був поза політикою.
«Для держави-агресора спорт давно став частиною державної пропаганди, інструментом легітимації війни та способом відбілювання міжнародної репутації. Тому допуск представників росії та білорусі – це не про права спортсменів, а про політичну реабілітацію режимів, які ведуть агресивну війну», – підкреслив він.
Василь Мокан нагадав, що Верховна Рада України, профільний парламентський Комітет, Міністерство молоді та спорту та українська спортивна спільнота неодноразово зверталися до МОК і міжнародних партнерів із закликом не допустити повернення держав-агресорів до міжнародних змагань.
Водночас, на його переконання, сьогодні необхідно посилювати роботу за іншими напрямами.
«Рішення МОК для міжнародних спортивних федерацій мають рекомендаційний характер. Якщо федерації займають принципову позицію, представники росії та білорусі не потрапляють до кваліфікаційних змагань і не можуть здобути ліцензії на Олімпійські ігри. Саме тому Україні потрібно ще активніше працювати з кожною міжнародною федерацією окремо», – зазначив заступник Голови Комітету.
Як приклад він навів Світову федерацію легкої атлетики, яка з 2022 року зберігає незмінну позицію щодо недопуску спортсменів із держав-агресорів.
Окремо Василь Мокан наголосив на важливості системної доказової роботи.
«Необхідно й надалі збирати та верифікувати інформацію про спортсменів, тренерів, функціонерів і пропагандистів у спорті, які підтримують агресію проти України або виправдовують злочини рф. Ці матеріали мають ставати підставою для санкцій та звернень до міжнародних партнерів», – зазначив він.
«З кожним новим рішенням МОК стає дедалі очевидніше: боротьба за недопущення держав-агресорів до світового спорту має ґрунтуватися не на сподіваннях щодо "нейтральності", а на фактах, міжнародному тиску та принциповій позиції демократичної спортивної спільноти», – резюмував Василь Мокан.