Законопроектом пропонується розширити повноваження національних спортивних федерацій, надавши їм права, зокрема:

•        затверджувати правила спортивних змагань із видів спорту, визнаних в Україні, з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту;

•        організовувати та проводити чемпіонати України, інші всеукраїнські та міжнародні спортивні заходи в Україні з відповідного олімпійського, неолімпійського, національного виду спорту, комплектувати на конкурсній основі національні збірні команди України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту;

•        комплектувати та забезпечувати участь у міжнародних змаганнях офіційних делегацій національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту, до складу яких входять спортсмени, тренери та особи, що забезпечують організаційне супроводження їх участі;

•        присвоювати кваліфікаційні категорії спортивним суддям.

Законопроект також передбачає, що національні спортивні федерації, з якими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, укладено договір про співпрацю, можуть отримувати відповідно до закону фінансову підтримку з видатків державного бюджету на проведення спортивних заходів державного і міжнародного рівнів, підготовку та участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях з олімпійських та неолімпійських видів спорту, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а їх відокремлені підрозділи – фінансову підтримку на здійснення спортивних заходів відповідно до місцевих програм з розвитку фізичної культури і спорту.

У законопроекті замість загальної норми статті 9 чинної редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт» про можливість функціонування спортивних клубів пропонується визначити завдання спортивних клубів, вимоги до їх статутів, а також встановити, що засновниками спортивних клубів незалежно від форми власності може встановлюватися плата за послуги. Водночас, пропонується встановити, що у спортивних клубах комунальної форми власності діти, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, та особи з інвалідністю можуть отримувати безоплатні або на пільгових умовах фізкультурно-спортивні послуги за рішенням відповідних рад в установленому законодавством порядку.

Відповідні положення законопроекту також приводять Закон України «Про фізичну культуру і спорт» у відповідність до Закону «Про освіту» в частині законодавчого забезпечення закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання.

Також законопроектом пропонується надати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, визначати пріоритетність видів спорту, визнаних в Україні, за встановленими критеріями. Водночас, належні механізми визначення пріоритетності та відповідних критеріїв не передбачені як у чинній редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт», так і в законопроекті.

Крім того, законопроектом пропонується виключити статтю 12 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», що регламентує діяльність шкіл вищої спортивної майстерності (далі – ШВСМ).

Водночас, прикінцевими положеннями законопроекту пропонується встановити, що з дня набрання чинності цим Законом може здійснюватися перетворення шкіл вищої спортивної майстерності у центри олімпійської підготовки з урахуванням вимог положення про центр олімпійської підготовки, затвердженого Кабінетом Міністрів України, реорганізація та/або ліквідація в установленому законом порядку шкіл вищої спортивної майстерності, а у разі реорганізації та/або ліквідації ШВСМ засновник має вжити заходів щодо забезпечення подальшої підготовки спортсменів таких закладів з урахуванням вимог законодавства.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України надало до законопроекту низку зауважень та пропозицій, зокрема:

використані у визначенні «національна збірна команда» словосполучення «показують високі спортивні результати», «група спортсменів» не узгоджуються з принципом правової визначеності,  що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм;

редакція терміну «національна збірна команда» не узгоджується з новою редакцією положень частини 1 статті 37 Закону, відповідно до яких національні збірні команди включають не лише спортсменів, а також «фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів»;

запропонована стаття 4 законопроекту, яка передбачає, що державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується також на засадах «визнання олімпійського і паралімпійського спорту як пріоритетного напряму політики держави у сфері спорту», дублює чинні положення статті 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», яка вже містить положення, відповідно до яких державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується на засадах визнання фізичної культури і спорту як пріоритетного напряму гуманітарної політики держави. Крім того, така пріоритезація певних видів спорту, на думку Головного науково-експертного управління, потребує належного обґрунтування, адже крім олімпійського спорту та спорту осіб з інвалідністю, спорт включає й такі напрями як: дитячий спорт, дитячо-юнацький спорт, резервний спорт, спорт вищих досягнень, професійний спорт, спорт ветеранів, неолімпійський спорт, службово-прикладний та військово-прикладний спорт;

із запропонованого положення в частині повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту щодо «визначення пріоритетності видів спорту, визнаних в Україні, за встановленими критеріями» нової редакції статті 6 є незрозумілим, чи в зазначених пропозиціях мова йде про олімпійський і паралімпійський види спорту, які вже на законодавчому рівні пропонується визнати пріоритетними напрямами, тоді таке повноваження виглядає зайвим;

у законопроекті відсутня належна аргументація щодо пропозиції про виключення з чинної редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт» статті 12, в якій унормовується діяльність шкіл вищої спортивної майстерності;

потребують обґрунтування пропозиції про вилучення зі змісту статті 13 «Центри олімпійської підготовки» Закону України «Про фізичну культуру і спорт» приписів, які стосуються наявності у відповідних центрах спортивних споруд, де створені умови для проживання, харчування спортсменів, належного медичного та наукового забезпечення їх підготовки, та виключення з переліку засновників таких центрів місцевих державних адміністрацій та відповідних вищих навчальних закладів.

Крім того, у контексті цільового використання бюджетних коштів та мінімізації корупційних ризиків потребує належного обґрунтування та деталізації положення щодо забезпечення спортивними федераціями участі у міжнародних змаганнях осіб, включених до складу офіційних делегацій, «що забезпечують організаційне супроводження» участі національних збірних команд у відповідних змаганнях.

Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації у своєму висновку пропонує прийняти законопроект за основу з урахуванням пропозиції стосовно приведення положень статті 46 у відповідність до вимог статті 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах».

Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій висловив низку пропозицій до законопроекту з метою приведення у відповідність до законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту».

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у своєму висновку зазначає, що проект Закону матиме вплив на показники бюджету (реалізація законопроекту здійснюватиметься за рахунок і в межах коштів, які передбачаються у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік на розвиток фізичної культури та спорту).

Під час розгляду на засіданні Комітету зазначеного законопроекту члени Комітету зазначили, що низка норм законопроекту викликають занепокоєння спортивної громадськості, зокрема:

пропозиція ліквідувати школи вищої спортивної майстерності може призвести до негативних наслідків для спорту вищих досягнень;

потребує окремої дискусії питання створення спортивних клубів комунальної власності із запровадженням плати за відповідні послуги, оскільки є ризик, що спортивні клуби будуть створюватися замість дитячо-юнацьких спортивних шкіл, особливо у сільських та селищних територіальних громадах, при цьому в дитячо-юнацьких спортивних школах плата відсутня, а в спортивних клубах є можливість встановлення плати, причому без обмеження;

необхідно передбачити у законопроекті обмеження розміру плати за послуги у спортивних клубах, оскільки цей розмір може виявитися непідйомним для багатьох сімей.

Крім того, визначення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, яких законопроектом пропонується у разі ухвалення рішення місцевої ради звільнити від плати за фізкультурно-спортивні послуги у спортивних клубах, міститься у статті 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», і тому не може використовуватися у Законі України «Про фізичну культуру і спорт». Тому, якщо запроваджувати звільнення від оплати за фізкультурно-спортивні послуги у спортивних клубах пільгових категорій дітей, ці категорії мають бути визначені саме у Законі України «Про фізичну культуру і спорт». 

Комітет ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні проект Закону відхилити.