![](/images/27.04.22 2.jpg)
Законопроектом пропонується розширити повноваження національних спортивних федерацій, надавши їм права, зокрема:
• затверджувати правила спортивних змагань із видів спорту, визнаних в Україні, з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту;
• організовувати та проводити чемпіонати України, інші всеукраїнські та міжнародні спортивні заходи в Україні з відповідного олімпійського, неолімпійського, національного виду спорту, комплектувати на конкурсній основі національні збірні команди України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту;
• комплектувати та забезпечувати участь у міжнародних змаганнях офіційних делегацій національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських, національних видів спорту, до складу яких входять спортсмени, тренери та особи, що забезпечують організаційне супроводження їх участі;
• присвоювати кваліфікаційні категорії спортивним суддям.
Законопроект також передбачає, що національні спортивні федерації, з якими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, укладено договір про співпрацю, можуть отримувати відповідно до закону фінансову підтримку з видатків державного бюджету на проведення спортивних заходів державного і міжнародного рівнів, підготовку та участь національних збірних команд у міжнародних змаганнях з олімпійських та неолімпійських видів спорту, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а їх відокремлені підрозділи – фінансову підтримку на здійснення спортивних заходів відповідно до місцевих програм з розвитку фізичної культури і спорту.
У законопроекті замість загальної норми статті 9 чинної редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт» про можливість функціонування спортивних клубів пропонується визначити завдання спортивних клубів, вимоги до їх статутів, а також встановити, що засновниками спортивних клубів незалежно від форми власності може встановлюватися плата за послуги. Водночас, пропонується встановити, що у спортивних клубах комунальної форми власності діти, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, та особи з інвалідністю можуть отримувати безоплатні або на пільгових умовах фізкультурно-спортивні послуги за рішенням відповідних рад в установленому законодавством порядку.
Відповідні положення законопроекту також приводять Закон України «Про фізичну культуру і спорт» у відповідність до Закону «Про освіту» в частині законодавчого забезпечення закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання.
Також законопроектом пропонується надати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, визначати пріоритетність видів спорту, визнаних в Україні, за встановленими критеріями. Водночас, належні механізми визначення пріоритетності та відповідних критеріїв не передбачені як у чинній редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт», так і в законопроекті.
Крім того, законопроектом пропонується виключити статтю 12 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», що регламентує діяльність шкіл вищої спортивної майстерності (далі – ШВСМ).
Водночас, прикінцевими положеннями законопроекту пропонується встановити, що з дня набрання чинності цим Законом може здійснюватися перетворення шкіл вищої спортивної майстерності у центри олімпійської підготовки з урахуванням вимог положення про центр олімпійської підготовки, затвердженого Кабінетом Міністрів України, реорганізація та/або ліквідація в установленому законом порядку шкіл вищої спортивної майстерності, а у разі реорганізації та/або ліквідації ШВСМ засновник має вжити заходів щодо забезпечення подальшої підготовки спортсменів таких закладів з урахуванням вимог законодавства.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України надало до законопроекту низку зауважень та пропозицій, зокрема:
використані у визначенні «національна збірна команда» словосполучення «показують високі спортивні результати», «група спортсменів» не узгоджуються з принципом правової визначеності, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм;
редакція терміну «національна збірна команда» не узгоджується з новою редакцією положень частини 1 статті 37 Закону, відповідно до яких національні збірні команди включають не лише спортсменів, а також «фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів»;
запропонована стаття 4 законопроекту, яка передбачає, що державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується також на засадах «визнання олімпійського і паралімпійського спорту як пріоритетного напряму політики держави у сфері спорту», дублює чинні положення статті 4 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», яка вже містить положення, відповідно до яких державна політика у сфері фізичної культури і спорту ґрунтується на засадах визнання фізичної культури і спорту як пріоритетного напряму гуманітарної політики держави. Крім того, така пріоритезація певних видів спорту, на думку Головного науково-експертного управління, потребує належного обґрунтування, адже крім олімпійського спорту та спорту осіб з інвалідністю, спорт включає й такі напрями як: дитячий спорт, дитячо-юнацький спорт, резервний спорт, спорт вищих досягнень, професійний спорт, спорт ветеранів, неолімпійський спорт, службово-прикладний та військово-прикладний спорт;
із запропонованого положення в частині повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту щодо «визначення пріоритетності видів спорту, визнаних в Україні, за встановленими критеріями» нової редакції статті 6 є незрозумілим, чи в зазначених пропозиціях мова йде про олімпійський і паралімпійський види спорту, які вже на законодавчому рівні пропонується визнати пріоритетними напрямами, тоді таке повноваження виглядає зайвим;
у законопроекті відсутня належна аргументація щодо пропозиції про виключення з чинної редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт» статті 12, в якій унормовується діяльність шкіл вищої спортивної майстерності;
потребують обґрунтування пропозиції про вилучення зі змісту статті 13 «Центри олімпійської підготовки» Закону України «Про фізичну культуру і спорт» приписів, які стосуються наявності у відповідних центрах спортивних споруд, де створені умови для проживання, харчування спортсменів, належного медичного та наукового забезпечення їх підготовки, та виключення з переліку засновників таких центрів місцевих державних адміністрацій та відповідних вищих навчальних закладів.
Крім того, у контексті цільового використання бюджетних коштів та мінімізації корупційних ризиків потребує належного обґрунтування та деталізації положення щодо забезпечення спортивними федераціями участі у міжнародних змаганнях осіб, включених до складу офіційних делегацій, «що забезпечують організаційне супроводження» участі національних збірних команд у відповідних змаганнях.
Комітет Верховної Ради України з питань цифрової трансформації у своєму висновку пропонує прийняти законопроект за основу з урахуванням пропозиції стосовно приведення положень статті 46 у відповідність до вимог статті 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах».
Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій висловив низку пропозицій до законопроекту з метою приведення у відповідність до законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту».
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у своєму висновку зазначає, що проект Закону матиме вплив на показники бюджету (реалізація законопроекту здійснюватиметься за рахунок і в межах коштів, які передбачаються у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік на розвиток фізичної культури та спорту).
![](/images/12efdcgbh.jpg)
Під час розгляду на засіданні Комітету зазначеного законопроекту члени Комітету зазначили, що низка норм законопроекту викликають занепокоєння спортивної громадськості, зокрема:
пропозиція ліквідувати школи вищої спортивної майстерності може призвести до негативних наслідків для спорту вищих досягнень;
потребує окремої дискусії питання створення спортивних клубів комунальної власності із запровадженням плати за відповідні послуги, оскільки є ризик, що спортивні клуби будуть створюватися замість дитячо-юнацьких спортивних шкіл, особливо у сільських та селищних територіальних громадах, при цьому в дитячо-юнацьких спортивних школах плата відсутня, а в спортивних клубах є можливість встановлення плати, причому без обмеження;
необхідно передбачити у законопроекті обмеження розміру плати за послуги у спортивних клубах, оскільки цей розмір може виявитися непідйомним для багатьох сімей.
Крім того, визначення дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, яких законопроектом пропонується у разі ухвалення рішення місцевої ради звільнити від плати за фізкультурно-спортивні послуги у спортивних клубах, міститься у статті 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», і тому не може використовуватися у Законі України «Про фізичну культуру і спорт». Тому, якщо запроваджувати звільнення від оплати за фізкультурно-спортивні послуги у спортивних клубах пільгових категорій дітей, ці категорії мають бути визначені саме у Законі України «Про фізичну культуру і спорт».
Комітет ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні проект Закону відхилити.