Комітет пропонує Верховній Раді України повернути проект Закону про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (щодо уточнення деяких положень), (реєстр. №3378), суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Опубліковано 23 грудня 2015, о 15:39

Законопроектом пропонується; дати визначення поняттям «тренер» та «спортивна зброя» (зміни до статті 1); виключити з переліку засновників дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів олімпійської підготовки, центрів фізичного здоров'я населення) місцеві державні адміністрації (зміни до статей 10 - 13, 16); встановити, що фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснюється відповідно за рахунок коштів власника (засновника), коштів місцевих бюджетів, інших джерел не заборонених законодавством (зміни до статі 10); врегулювати питання стосовно придбання, зберігання, перевезення і використання спортивної зброї і боєприпасів до неї, встановивши, що таке право мають суб’єкти сфери фізичної культури і спорту, що розвивають види спорту, визнані в Україні, правила змагань яких передбачають використання спортсменами вогнепальної, пневматичної або холодної зброї (зміни до статті 48); уточнити вимоги щодо освіти фахівців, які мають право проводити фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність, фізкультурно-спортивну реабілітацію (зміни до статті 49).

Під час обговорення членами Комітету та представниками фізкультурно-спортивної громадськості було зазначено, що законопроект потребує суттєвого доопрацювання, оскільки: визначення поняття «тренер» не враховує положення чинної статті 49 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», яка поряд із вимогами щодо рівня освіти і сфери діяльності для набуття особою звання тренера вимагає проходження обов’язкової атестації; виключення місцевих державних адміністрацій з переліку засновників окремих суб’єктів сфери фізичної культури і спорту узгоджується із Концепцією реформування місцевого самоврядування, однак немає механізмів забезпечення виконання запропонованих норм, що надає їм суто декларативний характер.