Першим законопроектом, (реєстр. № 11108), пропонується доповнити частину п’яту статті 19 Сімейного кодексу України абзацом другим, де передбачається, що у висновку органу опіки та піклування обов’язково зазначається думка дитини за умови, що вона погодилась її висловити.
Другим законопроектом, (реєстр. № 11110), пропонується доповнити статтю 171 Сімейного кодексу України новою частиною, де передбачається обов’язок суду, органу опіки та піклування при розгляді питання заслуховувати думку дитини в обов’язковому порядку, а у випадку неможливості її заслухати - зазначити причини цього у рішенні.
Міністерство соціальної політики України у своїх висновках зазначило, що законопроекти підтримуються, за умови їх доопрацювання. Зокрема, Міністерство соціальної політики України запропонувало у законопроекті, (реєстр. № 11108), визначити, що у висновку органу опіки та піклування обов’язково зазначається думка дитини за умови, що дитина досягла такого віку, рівня розвитку, що може її висловити, та надала на це згоду. Також Мінсоцполітики запропонувало у законопроекті, (реєстр. № 11110), зазначити, що причиною неможливості заслухати думку дитини судом, органом опіки та піклування є неможливість дитини висловити свою думку через вікові особливості, рівень розвитку.
Міністерство юстиції України у своєму висновку до обох законопроектів наголосило на тому, що підтримує ідею вдосконалення законодавства щодо врахування думки дитини, яка може її висловити під час вирішення питань, що стосуються її життя, з обов’язковим подальшим відображенням висловленої нею думки органами опіки та піклування і судом або зазначенням причин неможливості заслухати думку такої дитини. Водночас, Міністерство юстиції України зауважує, що запропонований у законопроекті, (реєстр. № 11108), підхід не повною мірою враховує випадки, коли дитина не погодилася висловити свою думку органу опіки і піклування, але бажає її донести до суду. Крім того, із запропонованого формулювання випливає, що відповідна інформація зазначається у висновку лише за умови згоди дитини на висловлення своєї думки. Тоді як у висновку органами опіки та піклування обов’язково мають бути зафіксовані причини неможливості або небажання висловлення думки дитиною.
Вказану
незавершеність усувають зміни до статті 171 Сімейного кодексу України, що
пропонується внести законопроектом,
(реєстр. № 11110), та відповідно до яких суд, органи опіки та піклування
заслуховують думку дитини в обов’язковому порядку, а у випадку неможливості її
заслухати - суд, органи опіки та піклування зобов’язані зазначити причини у
рішенні.
Також Міністерство юстиції України зазначає, що частиною другою статті 171 Сімейного кодексу України передбачено, що вислуховування думки дитини має здійснюватися із урахуванням можливості такої дитини її висловити. При цьому, на думку Міністерства юстиції України, з огляду на логічну побудову статті 171 Сімейного кодексу України, запропоновані законопроектом, (реєстр. № 11110), зміни мають міститися у частині третій вказаної статті та передувати положенням, якими встановлено, що суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
З огляду на наведене, Міністерства юстиції України вважає, що вказані законопроекти потребують об’єднання з метою вироблення цілісного підходу до врегулювання окреслених правовідносин та відповідного доопрацювання.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підтримує законопроект, (реєстр. № 11108), без зауважень, та підтримує законопроект, (реєстр. № 11110), за умови врахування своїх зауважень.
Також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зазначає, що нормами чинного як матеріального, так і процесуального права не встановлено порядок заслуховування думки дитини, зокрема в судовому засіданні, що не відповідає принципу «правосуддя, дружнього до дитини». У його висновку наголошується на необхідності законодавчого врегулювання зазначеного питання, зокрема шляхом закріплення можливості залучення психолога, педагога та/або інших осіб, які б змогли забезпечити дотримання прав та інтересів дитини при заслуховуванні її думки, та встановлення їх відповідного процесуального статусу.
Під час обговорення члени Комітету погодилися із необхідністю вдосконалення норм Сімейного кодексу України стосовно врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. Водночас, члени Комітету підтримали пропозиції Міністерства юстиції України щодо об’єднання законопроектів, (реєстр. № 11108) та (реєстр. № 11110), в один законопроект із відповідним доопрацюванням.
Також члени Комітету наголосили на необхідності врахування думки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо необхідності закріплення можливості залучення психолога, педагога та/або інших осіб, які б змогли забезпечити дотримання прав та інтересів дитини при заслуховуванні її думки, та встановлення їхнього відповідного процесуального статусу.
Проте, оскільки відповідні зміни неможливо внести під час підготовки законопроектів до другого читання, члени Комітету вважають за доцільне повернути законопроекти на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи.