Законопроектом пропонується доповнити Закон України «Про виконавче провадження» положеннями щодо обов’язкового залучення виконавцем органу опіки та піклування під час виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною у разі встановлення ознак небажання дитини контактувати із стягувачем з подальшим складанням плану заходів щодо виконання рішення суду та за погодження відповідним судом.
Міністерство юстиції України вважає недоцільним внесення змін до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов’язкового залучення виконавцем органу опіки та піклування під час виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною у разі встановлення ознак небажання дитини контактувати із стягувачем, оскільки стаття 14 зазначеного Закону вже передбачає залучення за потреби державним виконавцем органу опіки та піклування.
Міністерство юстиції України також зазначає, що пропозиція законопроекту стосовно погодження судом заходів органу опіки та піклування щодо виконання рішення суду, суперечить положенням Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, на думку Міністерства юстиції України, відповідні зміни щодо повноважень органів опіки і піклування складати план заходів про виконання рішення суду не є предметом правового регулювання Закону України «Про виконавче провадження», а повинні бути передбачені у законодавчих актах, які регулюють повноваження цих органів.
Під час обговорення члени Комітету підтримали ідею щодо залучення органу опіку та піклування під час виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною у разі встановлення ознак небажання дитини контактувати із стягувачем. Водночас, члени Комітету погодилися із зауваженнями Міністерства юстиції України, що запропоновані норми є або дублюючими або суперечать іншим законодавчим актам.
Також члени Комітету наголосили на тому, що у більшості випадків небажання дитини контактувати з тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, є наслідком налаштування з боку того з батьків, який проживає разом з дитиною, і це, насамперед, травмує психіку дитини, призводить до його відчуження від одного з батьків. Тому орган опіки та піклування разом з державним виконавцем має працювати як з дитиною, надаючи їй психологічну допомогу, так і з тим з батьків, хто проживає разом з дитиною, пояснюючи йому шкідливість його поведінки для дитини та вживаючи, у разі необхідності, заходи примусу.
Таким чином, члени Комітету вважають, що необхідні зміни мають бути внесені до Сімейного кодексу України, який і встановлює права і обов’язки органу опіки та піклування щодо захисту сімейних прав інтересів, а не до Закону України «Про виконавче провадження». У зв’язку із зазначеним, законопроект потребує доопрацювання.