5 жовтня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Куп’янському напрямку, Микола вступив у стрілецький бій із російськими окупантами. Він прикрив своїх побратимів і загинув смертю Героя, врятувавши інших.
Микола жив у ритмі боротьби — на полі й на війні. Його добре знала українська регбійна спільнота: надійний гравець харківського «Легіону XIII», один із тих, хто стояв біля витоків українського регбіліг у 2000-х. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист України у складі «КОРДу» — так само віддано, як колись виходив на поле.
«Його мужність, сила волі та командний дух назавжди залишаться прикладом для всіх, хто його знав», – зазначили у Федерації регбі України.
Друзі пам’ятають його життєрадісним, добрим і мужнім. Лише два тижні до загибелі він святкував свій день народження. У Миколи залишилися дружина і чотирирічний син.
Світла пам’ять Миколі…
Джерело і фото: Спортивний комітет України