Законопроектом, (реєстр. № 6393-д), пропонується передбачити механізми унеможливлення жорстокого поводження з дитиною, в тому числі булінгу (цькування) в закладах освіти, фізичної культури і спорту, оздоровлення та відпочинку дітей, культури та інших колективах, де з метою навчання, тренування, творчості, оздоровлення, відпочинку, лікування тощо перебувають діти. На сьогоднішній день Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу, ухваленим у грудні 2018 року, визначені шляхи протидії булінгу лише у закладах освіти, тобто поза увагою законодавця залишилися шляхи реагування держави у випадку булінгу (цькування) у закладах культури, закладах фізичної культури і спорту, закладах оздоровлення та відпочинку дітей.
Законопроектом, (реєстр. № 9400), який безпосередньо пов'язаний із попереднім законопроектом, пропонується розширити сферу адміністративної відповідальності за булінг (цькування) на інші колективи, де з метою навчання, тренування, творчості, оздоровлення, відпочинку, лікування тощо перебувають діти, а також передбачити адміністративну відповідальність за неповідомлення про випадки жорстокого поводження з дитиною, в тому числі булінгу (цькування), домашнього насильства, насильства за ознакою статі. Також законопроект передбачає можливість направлення судом особи, яка вчинила булінг (цькування), на проходження відповідної програми для таких осіб.
Під час обговорення члени Комітету підтримали законодавчі ініціативи щодо створення механізмів унеможливлення булінгу (цькування) у закладах освіти, закладах фізичної культури і спорту, закладах культури, закладах оздоровлення та відпочинку дітей, інших закладах, організаціях, та установах, де перебувають діти.
Проте, на думку членів Комітету, у законопроектах запропоновані різні визначення булінгу (цькування), а саме законопроект, (реєстр. № 9400), пропонує визначити булінг (цькування) як систематичне вчинення діянь, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, а законопроект (реєстр. № 6393-д), пропонує визначити булінг (цькування) як вчинення діянь, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, тобто відмова від критерію систематичності.
У чинному визначенні булінгу (цькування), сформульованому у статті 1 Закону України про освіту критерій «систематичність» не використовується у визначенні, водночас, до визначення додаються типові ознаки булінгу:
систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Типові ознаки допомагають визначити ситуацію, де необхідно втручання у відносини між дітьми, де конфлікт переходить певну тонку грань і стає небезпечним для життя, здоров’я та психіки дитини. Не завжди систематичність є необхідним критерієм для втручання, оскільки інколи і одноразово можна так принизити дитину, що призведе до вкрай важких, у тому числі і фатальних наслідків.
Водночас, у визначенні булінгу у законопроекті, (реєстр. № 9400), пропонується визначити насильство як будь-які умисні діяння, що вчиняються всупереч волі, бажання або без згоди особи та порушують її права, свободи, законні інтереси або перешкоджають виконанню нею визначених законодавством обов’язків, що призведе до необхідності застосування адміністративного покарання при будь-якому конфлікті між дітьми чи дітьми та педагогом чи тренером. При цьому обидва законопроекти відмовляються від такого поняття як типові ознаки булінгу (цькування), що на думку підкомітету ускладнить їх правозастосування.
В зв’язку з цим, члени Комітету вважають за доцільне при підготовці законопроекту до другого читання врахувати наступні зауваження та пропозиції:
1. Узгодити визначення булінгу (цькування), у обох законопроектах, та додати до визначення булінгу (цькування), у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» типові ознаки булінгу (цькування).
2. Відмовитися від визначення насильства у примітці до статті 173 - 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Відмовитися від зміни у статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» назви кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей замінити на кол-центр з питань запобігання та протидії жорстокому поводженню з дитиною, оскільки це призведе до створення двох окремих кол-центрів.
4. Розповсюдити дію законопроектів щодо унеможливлення булінгу на молодіжні центри, молодіжні та дитячі громадські об’єднання та інші громадські об’єднання, що є суб’єктами молодіжної роботи, а також передбачити, що норми законів розповсюджується лише на керівників та працівників закладів фізичної культури і спорту, в яких перебувають діти.