Спортсмен родом з Києва. Тут і робив свої перші кроки у спорті. Спершу потрапив на секцію греко-римської боротьби, тренувався під керівництвом заслуженого тренера України Миколи Фетісова. Виступав на чемпіонатах Києва та України. Окрім цього, пробував себе і в інших видах спорту. Був переможцем клубних змагань з джиу-джитсу, а ще ставав третім на всеукраїнському турнірі з бойового самбо. Втім про усі ці дипломи за перемоги на спортивних турнірах дружина Юлія, з якою вони разом прожили більше 10 років, дізналася вже після його загибелі, знайшовши їх серед речей та документів чоловіка. Бо Юрій не любив багато про себе розповідати, а третє місце взагалі не вважав досягненням.
Вищу освіту він отримав за напрямком друкарська справа, але працювати пішов у сферу спорту. Опанував професію масажиста, працював тренером та писав програми для здорового харчування. Юлія пригадує, що чоловік ніколи нікому і ні в чому не відмовляв, завжди простягав руку допомоги.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Юрій з дружиною був не вдома. Юлія пригадує, що перші дні не могла змиритися з рішенням чоловіка йти воювати, але згодом, на третій день, все ж погодилась. Повернувшись до столиці, він навіть не зайшов додому, а одразу попрямував до військкомату. Доєднався до лав територіальної оборони. До середини квітня 2022 року стояв на захисті столиці, а потім воював на Київщині та тримав оборону на кордоні з Білоруссю. 18 січня 2023 року Юрій перейшов служити до лав спецпідрозділу Головного управління розвідки Міноборони “Артан”, про що мріяв уже давно. Він хотів, аби молоді 18-річні хлопці не йшли воювати. Саме заради наступних поколінь та майбутнього вільної України він і взяв до рук зброю, маючи за плечима лише рік служби в армії у молодості.
Разом з побратимами він неодноразово виконував бойові завдання в тилу ворога. Так було і у той злощасний день. 4 жовтня 2023 року Юрій разом з побратимами був на завданні у тимчасово окупованому Криму. Коли на годиннику була 3:58 ночі, Юлія раптово прокинулася і відчула, що з коханим щось трапилося. Єдине, що могла тоді робити - це щосили молитися і вірити, що він, можливо, поранений, але точно живий, і вони скоро зустрінуться. Та о 12 дня, коли Юрій мав зателефонувати, на зв’язок він так і не вийшов... На наступний день після завдання, у четвер, він мав приїхати додому у відпустку. Обіцяв дружині усе розповісти, навіть звідки у нього взявся позивний “Бабах”. За іронією долі вони таки зустрілися у четвер, але не в той, а 25 січня 2024 року на його похороні…
Ще за життя Юрія подали на нагородження медаллю “За бойові заслуги”, але прийняти особисто він її не встиг. Посмертно Герой отримав і найвищу відзнаку від ГУР - “Зірка Слави”, також його нагородили відзнакою Президента України “За оборону України”.
У лютому 2024 року провели відкритий чемпіонат Полтавської області з таїландського боксу, який присвятили загиблим воїнам Спецпідрозділ ГУР МО України «Артан», серед яких і Юрій Баланчук…
Вічна пам’ять Герою…
Джерело: Спортивний Комітет України