Комітет розглянув проект Закону про внесення змін до статті 164 Сімейного кодексу України щодо рішення суду про позбавлення батьківських прав (реєстр. № 12292), поданий народними депутатами України Морозом В.В. та Гнатенком В.С.
Законопроектом пропонується доповнити статтю 164 Сімейного кодексу України нормою про те, що у рішенні суду про позбавлення батьківських прав наводиться обґрунтування щодо найкращих інтересів дитини, зазначається думка дитини, якщо вона може її висловити та наслідки судового рішення для неї.
Міністерство соціальної політики України підтримує законопроект.
Міністерство юстиції України у своєму висновку наголосило на підтримці ідеї проекту Закону, що полягає у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Водночас Міністерство вважає необхідним доопрацювати запропоновані законопроектом норми. У висновку зазначено, що зважаючи на чуттєвість порушеного питання та ймовірні підстави позбавлення батьківських прав, викладення пропонованого в імперативній формі створює помилкове враження щодо обов’язкового висловлення дитиною думки всупереч її бажанню та без урахування індивідуальних обставин справи.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підтримує законопроект за умови врахування зауважень.
Зокрема, у висновку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначено, що згідно зі статтею 171 Сімейного Кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. У цій статті зазначено, що суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
У висновку також зазначено, що у деяких випадках думка дитини, згідно з пропонованою нормою, може бути врахована, навіть, якщо вона йде врозріз з її реальними інтересами, зокрема, якщо дитина перебуває під впливом одного з батьків.
Інститут правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України вважає прийняття законопроекту недоцільним. У відповідному висновку зазначено, що у статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У такому випадку виокремлення необхідності застосування принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини у справах про позбавлення батьківських прав не є доцільним.
Аналогічна ситуація виникає і з врахуванням думки дитини.
Статтею 12 Конвенції ООН про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Такі ж положення віднайшли своє вираження і в статті 171 Сімейного кодексу України, відповідно до якої дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Таким чином, пропоновані зміни до статті 164 Сімейного кодексу України зводяться до дублювання уже наявних та чинних вимог, у тому числі і міжнародних, щодо розгляду справ, які стосуються дітей.
При цьому, вимоги щодо змісту судового рішення (ухвали, рішення, постанови) та його обґрунтованості встановлюються нормами процесуального права, передусім Цивільним процесуальним кодексом України, та не належать до предмету регулювання Сімейного кодексу України.
Національна асоціація адвокатів України у своєму висновку зазначає, що законопроект потребує суттєвого доопрацювання. Пропонована редакція змін до статті 164 Сімейного кодексу України є фрагментарною, не відповідає практичним викликам захисту прав дитини та забезпечення її найкращих інтересів у справах сім’ї та дітей. Крім справ про позбавлення батьківських прав суди щодня вирішують багато сімейних спорів щодо виховання, місця проживання дитини, поновлення у батьківських правах тощо.
Також у висновку зазначено, що право дитини на висловлення власної думки та отримання інформації закріплено у статті 9 Закону України «Про охорону дитинства». Стаття 171 Сімейного кодексу України закріплює врахування думки дитини при вирішення питань, що стосуються її життя.
Натомість практика вирішення спорів за участю дитини демонструє непоодинокі випадки нехтування правом дитини висловити власну думку щодо питання, яке стосується її інтересів, наслідком чого є порушення прав дитини. За відсутності вікового цензу щодо права дитини висловлювати свою думку щодо всіх питань, що її стосуються, і потребу приділяти належну увагу поглядам дитини згідно з її віком і зрілістю.
Національна асоціація адвокатів України вважає доцільним опрацювати зміни до вітчизняного законодавства із залученням фахівців, зокрема психологів, соціальних працівників, педагогів до розгляду справ судом за участю дитини. Такий підхід сприятиме уникненню примусу щодо участі дітей у судовому засіданні та тиску на них, мінімізації суб’єктивного підходу при вирішенні спору та допоможе краще зрозуміти дійсні інтереси дитини.
Під час обговорення законопроекту члени Комітету наголосили на тому, що чинне законодавство, насамперед стаття 12 Конвенції ООН про права дитини та стаття 171 Сімейного кодексу України вже передбачають врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, у тому числі при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Тому доповнення статті 164 Сімейного кодексу України запропонованою законопроекту нормою є недоцільним.
Також члени Комітету погодилися із позицією Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин та Міністерства юстиції України, що дитина має право, а не обов’язок висловити свою думку в суді при розгляді питання про позбавлення одного з її батьків батьківських прав. Більш того, якщо дитина є жертвою домашнього насильства, обов’язок висловлювати свою думку при розгляді питання про позбавлення кривдника батьківських прав може призвести до повторного травмування дитини.
У зв’язку із зазначеним, Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду в першому читанні проект Закону про внесення змін до статті 164 Сімейного кодексу України щодо рішення суду про позбавлення батьківських прав (реєстр. № 12292), поданий народними депутатами України Морозом В.В. та Гнатенком В.С., повернути на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи.