Законопроектом пропонується статтю 161 Сімейного кодексу України  доповнити новою частиною четвертою, в якій  детально визначити обставини, які має враховувати суд у спорах про визначення роздільного місця проживання дітей. 

Міністерство юстиції України у своєму висновку зазначає, що зміст законопроекту фактично зводиться до імплементування позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі
№ 127/9377/21.

Проте згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Водночас Міністерство юстиції України в цілому підтримує важливість питання визначення місця проживання дітей, беручи до уваги у тому числі висвітлену у законопроекті проблематику щодо роз’єднання дітей.

Положення статті 161 Сімейного кодексу України, до якої передбачається внести зміни, регулюють відносини, пов’язані з вирішенням спору між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини. При цьому аналіз законодавства в окресленій сфері відносин вказує на відсутність такої категорії справ, як спір про визначення роздільного місця проживання дітей. Тобто питання можливості роздільного проживання дітей вирішується у процесі розгляду спору про визначення місця їх проживання між матір’ю та батьком.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Безумовно, однією з таких обставин, що має істотне значення, зазначає Міністерство юстиції України, суд може розглядати питання можливості/неможливості роз’єднання дітей.

Водночас, враховуючи чуттєвість порушеного питання, Міністерство юстиції України підтримує необхідність виокремлення (закріплення) на законодавчому рівні притаманної Сімейному кодексу України загальної норми щодо врахування проблематики визначення роздільного місця проживання дітей без надмірної деталізації обставин, невичерпне коло яких суд встановлює у сукупному взаємозв’язку з іншими факторами, керуючись найкращими інтересами дітей та правами обох батьків.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини підтримує законопроект за умови врахування зауважень та пропозицій.

Міністерство соціальної політики України підтримує законопроект.

Національна асоціація адвокатів України зазначає, що  запропоновані доповнення до статті 161 Сімейного кодексу України  містять формулювання «у спорах щодо визначення роздільного місця проживання дітей», що фактично створює новий окремий  вид спірних правовідносин та може мати негативні наслідки для суспільства.

По-перше, такі  зміни не узгоджуються зі статтею 19 Сімейного кодексу України та низкою інших нормативно-правових актів, в яких роз’єднання братів і сестер розглядається як виняток, але не є нормою.

По-друге, враховуючи, що метою будь-якого закону є встановлення загальнообов'язкових правил, внесення запропонованих змін буде сприйматися суспільством як безумовне підтримання державою роздільного проживання братів та сестер при спорі між батьками стосовно визначення місця проживання дітей, що суперечить основним засадам і завданням Сімейного кодексу України   загалом.

Про недоцільність пропонованих змін свідчить відсутність будь-яких даних про кількість прийнятих судами рішень про роз’єднання братів та сестер при визначенні місця проживання дітей, складнощів, які виникали при постановленні таких рішень, висновків психологів щодо впливу таких рішень на психоемоційний стан дітей як під час вирішення таких справ, так і на стадії їх виконання тощо.

Також Національна асоціація адвокатів України звертає увагу, що у Постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року, на підставі якої був розроблений законопроект, суд, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що приймаючи «рішення про визначення роздільного місця проживання дітей апеляційний суд виходив з виняткових обставин, що склалися в цій справі».

У зв’язку із цим Національна асоціація адвокатів України зазначає, що запропоновані зміни є дійсно важливими в питанні удосконалення положень Сімейного кодексу України в частині вирішення батьками питань щодо визначення місця проживання дітей, проте вони є несистемними та не узгоджуються з іншими нормами Сімейного кодексу України, тому потребують доопрацювання.

Під час обговорення члени Комітету зазначили, що оскільки питання можливості роздільного проживання дітей вирішується у процесі розгляду спору про визначення місця їх проживання між матір’ю та батьком, а роз’єднання дітей є винятком, а не нормою, недоцільно надмірно деталізувати обставини, які суд має враховувати у разі ухвалення рішення про роз’єднання дітей. З іншого боку, члени Комітету погодилися із позицією Міністерства юстиції України, що рішення Верховного суду, на підставі якого розроблений законопроект, вже має враховуватися іншими судами при розгляді аналогічних справ.

Члени Комітету також вважають, що доповнення статті 161 Сімейного кодексу запропонованою частиною може привести до суттєвого збільшення ухвалення рішень суду щодо роздільного проживання дітей, що негативно впливатиме на виховання дітей.

У зв’язку із зазначеним, Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду в першому читанні розглянув проект Закону України про внесення змін до статті 161 Сімейного кодексу України щодо розгляду спорів про визначення роздільного місця проживання дітей (реєстр. № 13052), поданий народними депутатами України Гнатенком В.С. та Лукашевим О.А., повернути на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи.

Відповідний висновок Комітету буде направлено до Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, що визначено головним з опрацювання цього законопроекту.