Комітет Верховної Ради України

Законопроект спрямований на вирішення наступних проблем:

недостатня підтримка  малолітніх та неповнолітніх батьків власними батьками;

порушення права дитини на своєчасну реєстрацію її народження;

недостатнє законодавче регулювання передачі дітей батьками на виховання до інших фізичних та юридичних осіб;

посилення конфліктів між батьками щодо визначення місця проживання дитини, встановлення графіків участі у їх вихованні того з батьків, який проживає окремо від неї.

Законопроектом пропонується:

вдосконалити механізми підтримки малолітніх та неповнолітніх батьків з боку власних батьків, у тому числі шляхом запровадження відповідальності за її відсутність;

спростити процедуру розірвання шлюбу подружжям, яке має дітей, при відсутності спору щодо розірвання шлюбу, а також про те, з ким із батьків будуть проживати малолітні діти, про способи участі того з батьків, хто буде проживати окремо від дітей, у вихованні, утриманні, вирішенні питань щодо навчання і лікування дітей та про розмір аліментів на дітей;

забезпечити розгляд в одному позовному провадженні щодо розірвання шлюбу або встановлення режиму окремого проживання питань визначення місця проживання малолітніх дітей, способів участі у вихованні, вирішенні питань щодо навчання та лікування дітей того з батьків, хто буде проживати окремо від дітей;

вдосконалити процедуру реєстрації народження дитини, у разі, якщо батьківство, материнство не встановлено, або, у разі смерті батьків, неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини, що має на меті забезпечення безпеки дітей та їх права на сімейне виховання, отримання соціальних гарантій, встановлених законодавством;

спростити процедури визначення імені, прізвища дитини, місця її проживання, коли відсутній спір між батьками з окреслених питань;

забезпечити право дитини на зміну по батькові з урахуванням особливостей її часткової та неповної цивільної дієздатності;

врегулювати право батьків на визначення кола повноважень осіб, яким вони передають свою дитину на тимчасове виховання на тривалий період, що дасть можливість таким особам здійснювати догляд за дитиною з дотриманням її найкращих інтересів.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України висловило до законопроекту низку зауважень.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та Уповноважений Президента України з прав дитини підтримують законопроект.

Центр сімейно-правових досліджень вважає, що законопроект необхідно відправити  на доопрацювання.

Під час обговорення члени Комітету наголосили на необхідності забезпечення на законодавчому рівні посилення відповідальності батьків за виховання дитини та послаблення конфліктів між батьками.

У лютому 2019 року Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України восьмого скликання проводив комітетські слухання на тему: «Захист прав та інтересів дитини в цивільному процесі». Учасники слухань дійшли  висновку: про необхідність внесення змін до законодавства, що передбачали б ухвалення попереднього рішення суду, в якому було б встановлено місце проживання дитини та порядок спілкування з дитиною того з батьків, який проживає окремо, на час судового розгляду, а також обов’язкове вжиття заходів примирення між батьками, спрямованих на досягнення між ними домовленості щодо спільного вирішення питань виховання дитини.

Члени Комітету звернули увагу на наступні недоліки законопроекту:

1) законопроектом пропонується вирішувати питання визначення місця проживання дитини, участі того з батьків, який проживає окремо від дитини, у її вихованні, навчанні та лікуванні дитини, при розгляді в суді питань про розірвання шлюбу чи встановлення режиму окремого проживання подружжя (підпункт 6 пункту 1 Розділу І законопроекту). Водночас, спори між батьками щодо виховання дитини також виникають як і без розірвання шлюбу, так і між батьками, які перебувають у так званому цивільному шлюбі. З іншого боку, це призведе до посилення навантаження на суди та гальмування розлучень, оскільки вирішення спорів щодо виховання дитини  потребуватиме великого часу;

2) законопроект не враховує, що у 2017 році запроваджено ухвалення рішення про стягнення аліментів у наказному провадженні протягом короткого періоду часу, тому врегулювання цих питань в договорі, або додатковим рішенням суду є недоцільним;

3) законопроект не передбачає вжиття заходів щодо примирення між батьками та ухвалення попереднього рішення суду щодо вирішення спірних питань. Це буде посилювати ворожнечу між батьками на час судового розгляду та вступу рішення суду в законну дію і стимулювати самовільну зміну батьками місця проживання дитини (так зване внутрішньосімейне викрадення), у тому числі, через перешкоджання тому з батьків, який проживає окремо, у спілкуванні з дитиною;

4) законопроект не пропонує шляхів вирішення вкрай гострої  проблеми налаштування дитини одним з батьків проти іншого з батьків (наприклад обов’язкове обстеження дитини психологом, у разі відмови від спілкування з одним з батьків) і взагалі не враховує існування цієї проблеми;

5) пропозиція надати одному з батьків право самостійно визначати  ім’я  та прізвище дитини у разі відсутності згоди між батьками (підпункти 9-10 пункту 1 розділу І законопроекту) також може посилити конфлікти між батьками.